Справа № 240/12931/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
18 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 № 235 "Про результати службового розслідування".
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що службове розслідування призначено та проведено протиправно, під час проведення службового розслідування відповідачем не було встановлено всіх фактичних обставин, що стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки у його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 24, позивача зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду командира 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .
02.09.2022 позивач звернувся до КНП " Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка" м. Житомир, де за наслідками обстеження його госпіталізували до медичного закладу.
У період часу з 02.09.2022 по 14.09.2022, позивач перебував на лікуванні в даному медичному закладі, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7594.
17.09.2022 начальник медичної служби - начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_1 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому зазначив про те, що командир 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 невчасно прибув до військової частини НОМЕР_1 з лікувального закладу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2022 № 214, на підставі рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 вх. № 922/2 від 17.09.2022, з метою уточнення причин і умов, що сприяли несвоєчасного прибуття з лікувального закладу до розташування військової частини командира 3 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування, 23.09.2022 складено акт проведення службового розслідування по факту невчасного прибуття з лікувального закладу до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 командира 3 мінометного взводу старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Зі змісту вказаного акта вбачається, що 02.09.2022 старший лейтенант ОСОБА_1 був госпіталізований до лікарні № 2 ім. В.П. Павлусенка з діагнозом інфаркт головного мозку де проходив лікування до 14.09.2022. Після проведеного лікування, старший лейтенант ОСОБА_1 до місця розташування військової частини НОМЕР_1 прибув лише 17.09.2022, відмовившись від пояснень щодо невчасного прибуття до місця розташування військової НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2022 №235 старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголосивши сувору догану.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
В силу статті 17 статуту ВС ЗС України на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
За змістом статті 28 Статуту ВС ЗС України визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено. що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Пунктом 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (ст.85).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
У відповідності до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
За приписами пунктів 1-6 Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину. Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Як свідчать матеріали справи та надані пояснення в ході розгляду справи, позивач визнає ту обставину, що після виписки з лікувального закладу 14.09.2022 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 він повернувся лише 17.09.2022.
В ході судового розгляду справи позивач повідомив, що після виписки з лікувального закладу 14.09.2022 з діагнозом: інфаркт головного мозку з ураженням правої частини мозку, лікар рекомендував йому пройти обстеження в центрі неврології. 16.09.2022 позивач вирішив пройти обстеження в центрі неврології АДРЕСА_1 про що в ході телефонної розмови повідомив заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Разом з тим, з долученого до відзиву рапорта заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається, що він не заперечує факт дзвінка позивача 14.09.2022, під час якого останній повідомив про те, що він має намір пройти рекомендоване обстеження в центрі неврології 16.09.2022. Водночас зазначив, що дозволу на неприбуття до місця несення служби після проходження лікування позивача він не давав, зауваживши, що з даним питанням йому слід звернутися до безпосереднього керівника - командира мінометної батареї старшого лейтенанта ОСОБА_3 .
Вимогами статті 12 Статуту ВС ЗС України встановлено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок (ст.13 Статуту ВС ЗСУ).
Згідно з статтею 14 Статуту ВС ЗС України, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Матеріали службового розслідування не містять пояснень командира мінометної батареї старшого лейтенанта ОСОБА_3 та заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . Водночас з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач зазначив про те, що за станом здоров'я він не може надати пояснення з приводу свого невчасного прибуття до військової частини після проведення лікування.
З встановленого вбачається, що під час проведення службового розслідування у період часу з 17.09.2022 по 23.09.2022 не було встановлено жодних обставин, які б зумовити невчасне прибуття ОСОБА_1 після проходження лікування до місця проходження військової служби.
Крім того, матеріали справи не місять доказів того, що позивач потребував термінового обстеження (консультації) невролога. Тобто доказів того, що вказана консультація була поважною причиною неприбуття до військової частини відразу після закінчення проходження лікування 14.09.2022.
Також статтями 256-262 Статуту ВС ЗС України визначено чіткий алгоритм надання медичної допомоги військовослужбовцям.
Зокрема, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Натомість, всупереч приписам Статуту ВС ЗС України, позивач не з'явився на військову службу після проходження лікування в медичному закладі та вирішив звернутися за консультацією до невролога, не повідомивши про це свого безпосереднього керівника та начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .
Беручи до уваги наведене, суд погоджується із відповідачем щодо наявності встановленого у ході службового розслідування порушення позивачем службової дисципліни.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.