18 квітня 2024 року Справа № 280/1715/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Анатолія Романенка про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 010250 від 06.02.2024 року, якою ОСОБА_1 нарахований адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень 00 копійок.
Позовну заяву подав та підписав представник позивача адвокат Міхантьєв М.Д., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1101618 від 16.02.2024.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне. Відповідач застосував формальний підхід при визначені ступеня вини позивача при встановлені наявності/відсутності фактів порушення ним правил перевезення вантажів. Оскільки постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу виписана саме на позивача як фізичну-особу-підприємця, а не як на фізичну особу - власника ТЗ, вказані обставини вивчались відповідачем формально і на власний розсуд, що стало наслідком безпідставного застосування до нього даного виду господарсько-правової відповідальності. Обов'язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, 04.03.2024 судом отриманий відзив на позовну заяву з наступними доводами. Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р207 від 03.01.2024 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , водієм ОСОБА_2 Транспортний засіб позивача має повну масу понад 3,5 тонни та повинен бути обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України, позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки, роздруківку та картку водія до цифрового тахографу, тому був складений акт № АР008988. На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року №385, а саме відсутність у водія, під час здійснення вантажного перевезення, тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності, яке було зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2024 №АР008988. Водій ОСОБА_2 з актом перевірки № АР008988 ознайомлений, від пояснень відмовився, акт засвідчив підписом. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
11.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідачем до відзиву надано копії документів, які були надані водієм авто під час проведення рейдової перевірки, але будь-яких доказів, що підтверджує правомірність проведення такої рейдової перевірки (направлення, графік) відповідачем не надавались. У постанові відповідача зазначається, що позивачу призначений адміністративно-господарський штраф за правопорушення виявлене на 477 км. автодороги Н-08, що не відповідає дійсності і змісту акту на підставі якого цей штраф був присуджений позивачу. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач надав 18.03.2024 заперечення (на відповідь на відзив). Відповідач надає направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР 000278 від 02.01.2024 р. та графік проведення рейдових перевірок (перевірку на дорозі) від 08.12.2023. Твердження представника позивача щодо даних автодороги на якій проводилась рейдова перевірка є безпідставними. Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р207 від 03.01.2024 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , водієм ОСОБА_2 , що спростовує твердження позивача. Вказана обставина повністю спростовує твердження представника Позивача про те, що на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не було автомобільним перевізником. Вказана ТТН винесена саме за період зазначений в акті № АР 008988 від 04.01.2024. Іншого в момент проведення рейдової перевірки водієм не зазначено та відповідних доказів не надано представником позивача. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
04.01.2024 об 11 годині 28 хвилин на а/д Н-08, 477 км Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля MAN, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт №АР008988 від 04.01.2024 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано, що проведено перевірку вищевказаного транспортного засобу, що належить - ОСОБА_1 та виявлене під час перевірки: «порушення вимог ст. 34. ст. 48 ЗУ «Про авто. транс.», п. 6.1 наказу МТЗУ 340 від 07.06.2010 п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія тахокартами у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності».
У січні 2024 року позивач отримав засобами поштового зв'язку лист Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.01.2024 про запрошення на розгляд справи про порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
06.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010250, відповідно до якої на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини 11 статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби.
Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.
На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.
Отже, територіальним органам Укртрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2, 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Частинами чотирнадцятою та сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
За змістом частини першої статті 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Підставою для визначення перевізника відповідачем стала Товарно-транспортна накладна №Р207 від 03.01.2024 відповідно до якої перевізником зазначений ФОП ОСОБА_1 , автомобіль MAN, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 .
Отже, аргументи представника позивача про відсутність документів на підтвердження перевезення вантажу саме позивачем є необґрунтованими.
Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2020 №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 3.3 вказаної Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Також особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення №340).
Згідно з пунктами 6.2, 6.3 та 6.4 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (пункт 7.1 Положення №340).
Згідно з пунктом 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція), адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР (994_016 ), - "калібрування".
Суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з пунктом 3.3 Інструкції 3.3. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.6 Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) ( 994_016 ); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Враховуючи приписи Інструкції, суд доходить висновку, що у випадку встановлення у транспортному засобі тахографа перевізник та водій забезпечують наявність у водія, який здійснює керування транспортним засобом, обладнаним цифровим тахографом, протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
З наведених норм слідує, що у випадку здійснення міжнародних перевезень наявність тахографу є обов'язковою та його відсутність тягне за собою відповідальність, передбачену абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", тоді як при здійсненні внутрішніх перевезень наявність тахографу не вимагається, однак, якщо транспортний засіб, яким здійснюються внутрішні перевезення, все ж таки обладнаний тахографом, то водії таких транспортних засобів зобов'язані допускати до перевірки тахографів інспекторів та надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти чи роздруківки даних роботи тахографа.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Враховуючи вищенаведене, суд не приймає посилання позивача, як на підставу для скасування спірної постанови, на те, що обов'язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладений на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.
Відсутність на момент проведення перевірки у водія тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР або бланком підтвердження діяльності, ні водієм у акті перевірки, ні позивачем не заперечується.
Щодо доводів позивача, про відсутність будь-яких доказів на підтвердження правомірності проведеної рейдової перевірки (направлення, графік), суд зазначає, що такі докази надані відповідачем та містяться в матеріалах справи.
Стосовно доводів позивача про розбіжності у акті № АР 008988 від 04.01.2024 в назві автодороги Н-18 та в постанові назва автодороги Н-08, суд зазначає, що траса Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь, є автомобільною дорогою Н-08.
Відповідач повідомив, що відповідно до направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР 000278 від 02.01.2024 зазначена автодорога Н-08 , в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2024 №АР008988 в графі місце перевірки зазначена автодорога Н-08, так само і в постанові № ПШ 010250 від 06.02.2024 зазначається, що правопорушення виявлено на автодорозі Н-08.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що нечіткість в заповненні назви дороги «Н-08» у відповідній графі акту перевірки, при наявності повної назви «Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Маріуполь», дає змогу ідентифікувати місце перевірки, та не спростовує порушення допущене позивачем, відповідно не може бути самостійною підставою для скасування постанови.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено та під час судового розгляду не встановлено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови, доводи позивача не спростовують зафіксованого відповідачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул.Чубанова, 8, м.Запоріжжя, 69118) Державної служби України з безпеки на транспорті (просп.Перемоги, 14, м. Київ, 03135; код ЄДРПОУ 39816845).
Повне судове рішення складено 18.04.2024.
Суддя Б.В. Богатинський