18 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/4276/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону, які полягають у застосуванні із квітня 2021 року по квітень 2023 року, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із квітня 2021 року по квітень 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки учасника бойових, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю нарахування та виплати грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.
Вважає, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року №103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.
Представник відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову з огляду на приписи пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, яким визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у період з 26 березня 2021 року по 12 квітня 2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення у НОМЕР_1 прикордонному загоні.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.04.2023 року №130-ОС підполковнику ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 12.04.2023 року №284-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Із огляду на розрахунковий лист за березень 2023 року ОСОБА_1 за час проходження військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні із квітня 2021 року по квітень 2023 року за займаною посадою начальника комендантського відділення позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 5 360 грн. (1762 грн. прожитковий мінімум на 01.01.2018 X 3,04 тарифний коефіцієнт за 26 тарифним розрядом = 5 356,48 грн. (з урахуванням округлення 5 360 грн.).
Також оклад за військовим званням «підполковник» з квітня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 1 410 грн. (1762 грн. прожитковий мінімум на 01.01.2018 X 0,8 тарифний коефіцієнт = 1 409,6 грн. з урахуванням округлення 1410 грн.)).
Тобто, із огляду на розрахунковий лист позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням із квітня 2021 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
У зазначених розмірах оклад за посадою та за військовим званням виплачувався позивачу упродовж проходження служби позивачем до квітня 2023 року включно, тобто розраховані, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Вважаючи протиправним застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення позивача розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14” (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29.01.2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
При цьому встановлене пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, зокрема, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
При виборі та застосуванні норм права судом враховано правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21.
Одночасно за іншою правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21, з 01.01.2020 року положення абзацу 1 пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили - Законам України про Державний бюджет України на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, і відповідно не містять застережень, які передбачав Закон України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, щодо застосування в 2019 році як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.
Таким чином, у період з 01.04.2021 року по 12.04.2023 року підлягає застосуванню абзац 1 пункту 4 постанови № 704 в редакції постанови від 21.02.2018 року № 103 в частині, шо не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року № 294-ІХ, Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року № 1082-ІХ та Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.02.2021 року № 1928-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача в період з 2021-2023 встановлений значно нижче, ніж мав би бути розрахований.
Відтак, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати в період з 01.04.2021 року по 12.04.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату нарахованого та виплаченого в період з 01.04.2021 року по 12.04.2023 року ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки учасника бойових, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк