19 квітня 2024 рокуСправа №160/4237/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.02.2024 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 13.02.22024 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), щодо не оголошення наказу про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), звільнення з військової служби як військовослужбовця, що проходить військову службу за загальною мобілізацією під час воєнного стану, на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено щодо протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), щодо не оголошення наказу про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), звільнення з військової служби як військовослужбовця, що проходить військову службу за загальною мобілізацією під час воєнного стану, на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
07.03.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування своєї правої позиції відповідач зазначив наступне. Відповідно до абзацу 2 п. 14.10 Наказу Міністерства оборони України № 170 від 14.04.2009, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації. Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення) закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України. Тобто, військовослужбовець звертається з рапортом до свого прямого командира, який після розгляду та задоволення, передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з Тобто, військовослужбовець звертається з рапортом до свого прямого командира, який після розгляду та задоволення, передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так по черзі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена повноваженнями вирішувати питання звільнення військовослужбовця по суті. У разі звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, таке звільнення здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення (абз. 3 пункту 14.10 розділу XIV інструкції). Тобто, при поданні рапорту на звільнення потрібно враховувати вказану норму. У рапорті на звільнення з військової служби обов'язково зазначити: підставу звільнення з військової служби (відповідний абзац, підпункт, пункт, частину ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»); думку військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю (бажаєте/чи не бажаєте проходити службу у військовому резерві); погодження на виключення із списків особового складу військової частини до моменту проведення усіх необхідних розрахунків (необов'язково, за бажанням); районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця; документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, паспорт громадянина України військовослужбовця та дружини (чоловіка)/батьків. військовий квиток, тощо). У разі прийняття неправомірного рішення, не прийняття рішення при розгляді рапорту, чи не прийняття рапорту взагалі, такі дії чи бездіяльність органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Відповідно статті 110 Розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод. Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості (ст. 111 Дисциплінарного статуту ЗСУ). Таким чином, військовослужбовцем ОСОБА_1 був порушений порядок надання рапортів про звільнення. Чинним законодавством не передбачено чіткого строку, протягом якого командир зобов'язаний розглянути саме рапорт на звільнення та звільнити військовослужбовця. Але Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом МО від 15.09.2022 року № 280 передбачене положення, яке встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів, в яких не зазначено строк виконання. Перебіг 30 денного строку розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов. Отже, за загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в несекретному діловодстві. Розглянутим вважається рапорт той. по якому прийнято рішення, та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Під час проведення звірки з несекретним діловодством військової частини НОМЕР_1 , за період з 06.01.2024 по 06.02.2024, не встановлений факт реєстрації рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі н.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років. Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік (п. 242 Порядку). Також, громадяни, звільнені з військової служби, зобов'язані в 5-ти денний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) за місцем проживання для взяття на військовий облік (ч. 11 ст. 26 Закону, п. 242 Положення, абз. 21 п. 14.10 розділу XIV Інструкції). Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання. Відповідно до пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин. Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. За наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Перед звільненням військовослужбовця уточняються дані про проходження ним військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Деякі особливості звільнення є для певних категорій військовослужбовців. Військовослужбовець за бажанням може не направлятися на обстеження військово-лікарською комісією, в разі звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. З військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, перед його звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій командир визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця. Таким чином, всі дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 ґрунтуються на положенні чинного законодавства України, й тому законних підстав для звільнення позивача у відповідача не має, так як на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , па підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років, не надходив.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року зазначена вище справа розподілена та 15.02.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : інформацію про те, чи отримувався відповідачем рапорт про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років (в разі отримання подати до суду належним чином засвідчені письмові докази); інформацію про те, чи прийнято рішення за наслідками розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років (в разі прийняття такого рішення, подати до суду належним чином засвідчені письмові докази). Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 19 березня 2024 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 13.05.2021 Центрально-міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Позивач у поданій до суду позовній заяві стверджує, що дитина проживає разом з ним та знаходиться на його повному матеріальному утриманні, що підтверджується ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23, якою визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з позивачем, його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за адресою постійного місця проживання позивача у зв'язку з самостійним вихованням ним дитини без участі матері дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ). З матір'ю дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 20.05.2017. Шлюб зареєстровано Центрально-міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис №289), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим 20.05.2017 Центрально-міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Проте на даний момент шлюбні відносини між позивачем та матір'ю його сина, ОСОБА_4 , припинені. На сьогоднішній день вона не проживає разом з позивачем та з його сином, матеріальної допомоги ним з дитиною не надає, участі в матеріальному утриманні та вихованні дитини не приймає, що підтверджується ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23, актом про фактичне проживання від 01.11.2023, підписаним сусідами та посвідченим майстром та інженером ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР». Таким чином, позивач є батьком, що самостійно виховує дитину віком до 18 років.
Так, з 12.04.2023 року, позивач ОСОБА_1 призваний до військової служби до Збройних Сил України під час воєнного стану в рамках загальної мобілізації та наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Це підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_8 , виданим 11.04.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04.01.2024 року позивачем направлено засобами поштового зв'язку рапорт командирові МБ військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: «у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років». До рапорту позивачем було додано копію військового квитка; копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 від 01.05.2021 року; копію паспорту та копію ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23.
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, останнім було додано всі підтверджуючі документи та зазначено ТЦКСП, до якого має бути надіслано його особову справу. Рапорт надіслано позивачем за адресою місця знаходження командира його військової частини, як було вказано його безпосереднім командуванням. Це підтверджується рапортом від 04.01.2024 року, тренінгом поштового відправлення №59001083113612 про відправлення та отримання рапорту. Рапорт про звільнення було отримано командиром МБ військової частини НОМЕР_1 06.01.2024 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №59001083113612 про відправлення та отримання рапорту. Проте до сьогоднішнього дня позивачу не надано відповіді щодо звільнення з військової служби. Командиром батальйону позивачу повідомлено, що його рапорт знаходиться на розгляді у командира бригади, та жодної письмової відповіді позивачу не надано, з військової служби не звільнено.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не оголошення наказу про звільнення з військової служби як військовослужбовця на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Позивач вважає зазначену відмову у звільненні з військової служби протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Сімейним кодексом України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк воєнного стану в Україні продовжено.
Так, підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до статті 26 Закону №2232-XII 1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
2. Військовослужбовці строкової військової служби звільняються із служби на підставах:
а) у зв'язку із закінченням встановлених строків військової служби - у строки, визначені Указом Президента України;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби;
в) за сімейними обставинами - у разі виникнення у них права на відстрочку чи звільнення внаслідок зміни сімейних обставин. Військовослужбовці, які мають право на звільнення зі служби за цією підставою, можуть його не використовувати;
г) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.
3. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах:
а) у зв'язку із закінченням встановлених строків військової служби;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
в) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
г) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
д) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;
е) у зв'язку з припиненням громадянства України.
4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):
а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
д) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
2) під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
5. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
1) у мирний час:
а) у зв'язку із закінченням строку контракту;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або обмежену придатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
ґ) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
д) через службову невідповідність;
е) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
ж) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);
з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
и) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
і) у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;
ї) у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;
й) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
к) у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону;
л) у зв'язку з припиненням громадянства України;
м) у зв'язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 цього Закону, чи визнанням його таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону;
н) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
о) у зв'язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;
п) за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;
2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану):
а) у зв'язку із закінченням строку контракту;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
д) через службову невідповідність;
е) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
ж) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
з) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
и) у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;
і) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
ї) у зв'язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 цього Закону, чи визнанням його таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону;
й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, але не пізніше трьох місяців з дня набуття такого права, а тих, хто на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, - протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань;
к) які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Звільнення з військової служби військовослужбовців, які набули право на звільнення зі служби за цією підставою (за бажанням військовослужбовців), здійснюється у строки, визначені в абзаці другому підпункту "й" цього пункту цієї частини;
л) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
м) у зв'язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;
н) за угодою сторін - у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;
3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).
6. Військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах:
1) у мирний час:
а) за власним бажанням;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
ґ) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
д) через службову невідповідність;
е) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
ж) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
з) у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;
и) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
і) у зв'язку із припиненням громадянства України;
ї) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану):
а) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час;
б) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
в) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
ґ) через службову невідповідність;
д) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;
є) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
ж) у зв'язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;
з) у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";
и) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі.
Примітка. Терміни "пряме підпорядкування", "близька особа" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції".
7. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
8. У разі потреби військовослужбовці строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, які вислужили встановлені строки, можуть бути відповідно до Указу Президента України затримані на службі на строк до шести місяців.
9. Військовослужбовці, звільнені із строкової військової служби в запас або у відставку, забезпечуються відповідним обмундируванням за переліком, установленим Міністерством оборони України, проїзними документами до місця проживання, харчуванням на час перебування в дорозі, грошовою допомогою в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці строкової військової служби за їх бажанням можуть бути звільнені в запас у власному цивільному одязі.
10. Військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п'ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" пунктів 1 частин п'ятої та шостої цієї статті.
11. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік.
Під час судового розгляду з'ясовано, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 13.05.2021 Центрально-міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Позивач у поданій до суду позовній заяві стверджує, що дитина проживає разом з ним та знаходиться на його повному матеріальному утриманні, що підтверджується ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23, якою визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з позивачем, його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за адресою постійного місця проживання позивача у зв'язку з самостійним вихованням ним дитини без участі матері дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ). З матір'ю дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 20.05.2017. Шлюб зареєстровано Центрально-міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис №289), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , виданим 20.05.2017 Центрально-міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Проте на даний момент шлюбні відносини між позивачем та матір'ю його сина, ОСОБА_4 , припинені. На сьогоднішній день вона не проживає разом з позивачем та з його сином, матеріальної допомоги ним з дитиною не надає, участі в матеріальному утриманні та вихованні дитини не приймає, що підтверджується ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23, актом про фактичне проживання від 01.11.2023, підписаним сусідами та посвідченим майстром та інженером ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР». Таким чином, позивач є батьком, що самостійно виховує дитину віком до 18 років.
З огляду на викладене, позивач вважає, що він належить до категорії військовослужбовців, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Суд зазначає, що відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як визначено ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Пунктом 2 статті 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути, зокрема, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Отже, Сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
З наведених норм вбачається, що проживання батьків дитини окремо, розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з одним з них не впливає на обсяг прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини. Не звільняє того з батьків, хто проживає окремо від обов'язку та не позбавляє права брати особисту участь у вихованні дитини.
У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
Таким чином, проаналізувавши норми Сімейного кодексу України, можна дійти висновку, що лише рішення суду щодо позбавлення особи батьківських прав є підтвердженням факту самостійного виховання дитини одним з батьків за життя іншого.
Судом встановлено, що рішень суду про визнання матері безвісти відсутньою або оголошення її померлою матеріали справи не містять, як і рішення про позбавлення її батьківських прав.
Суд зазначає, що позивач у рапорті просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.
В той же час суд вважає, що надана позивачем копія ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23, якою визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним, його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за адресою його постійного місця проживання у зв'язку з самостійним вихованням ним дитини без участі матері дитини, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) не доводить факт самостійного виховання дитини батьком. При цьому, означена ухвала суду не підтверджує факту невиконання обов'язків покладених Сімейним кодексом України на матір дитини.
Суд звертає увагу, що правовий статус поняття «одинокого батька» міститься у Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 07.07.2021р., де, зокрема наведено визначення «одинокий батько» - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.
Окрім цього Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття «одинокої матері», тлумачення якого є у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Таким чином для набуття статусу «одинокий батько», необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
Тобто суд зауважує, що у даному випадку, необхідна наявність документів, що об'єктивно дозволяють підтвердити факт відсутності участі матері у вихованні дитини та, як наслідок, наявність підстав для звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги ту обставину, що мати дитини не позбавлена батьківських прав, не визнана безвісно відсутньою, не оголошена померлою, тому є відсутніми підстави стверджувати про те, що позивач є одиноким батьком або самостійно виховує неповнолітню дитину.
Враховуючи, що визначення місця проживання сина з одним із батьків, як в даному випадку - із батьком, не впливає на обсяг прав та обов'язків обох батьків щодо виховання дітей, не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від батьківського обов'язку і не позбавляє права брати участь у вихованні дітей, ці обставини не можуть розглядатися як доказ самостійного виховання батьком дитини.
Окрім цього, в розглядуваному випадку є відсутніми фактичні відомості про те, що мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов'язків або позбавлена батьківських прав, що б свідчило про самостійне виховання позивачем дітей віком до 18 років.
В той же час, щодо подання (направлення) рапорту позивачем до відповідача задля звільнення з військової служби як військовослужбовця, що проходить військову службу за загальною мобілізацією під час воєнного стану, на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі Положення №1153/2008).
За пунктом 3 вказаного вище Положення №1153/2008 його дію поширено на військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України.
Пунктами 6 та 7 згаданого Положення №1153/2008 установлено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема, в запас або у відставку.
Звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано пунктом 225 Положення №1153/2008.
Так, згідно до п.п.2 п.225 Положення №1153/2008 перебачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється, під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, зокрема, передбачених пунктом 2частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшин) включно за всіма підставами командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
А порядок звільнення, регламентований п.233 Положення №1153/2008, за яким зокрема, установлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин - абз.3 п.241 Положення №1153/2008.
Згідно до абзацу 2 п.12 Положення №1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІУ (далі Статут) передбачено, що цим Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
У відповідності до вимог статті 14 згаданого Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 наведеного Статуту, встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
А п.п.3.11.6 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.04.2017р. №124 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин 10.05.2023р.)встановлює загальний 30 денний строк для виконання документів, в яких не зазначено строк виконання. Перебіг 30 денного строку розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов.
Наведене свідчить про те, що, за загальним правилом, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути розглянутий командиром військової частини протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення (наказ, відповідь на рапорт та інше) та таке рішення (відповідь на рапорт) доведена до військовослужбовця належним чином.
Отже, із аналізу наведених норм слідує, що подання рапорту «по команді» означає направлення (подання особисто) його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі, до прямого керівника, командира військової частини або іншої особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників), а останні, в свою чергу, мають обов'язок прийняти відповідне рішення (наприклад: наказ, відповідь на рапорт та інше (про задоволення чи відмову у вирішенні такого питання), а у разі відмови у вирішенні питання, із зазначенням у ній обгрунтування причин та підстав для відмови та з посиланнями на акти законодавства.
При цьому, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов'язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням вищенаведеного чинного законодавства.
Так, як встановлено судом із матеріалів справи, 04.01.2024 року позивачем направлено засобами поштового зв'язку рапорт командирові МБ військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: «у зв'язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років». До рапорту позивачем було додано копію військового квитка; копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 від 01.05.2021 року; копію паспорту та копію ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2023 у справі №216/7265/23.
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, останнім було додано всі підтверджуючі документи та зазначено ТЦКСП, до якого має бути надіслано його особову справу. Рапорт надіслано позивачем за адресою місця знаходження командира його військової частини, як було вказано його безпосереднім командуванням. Це підтверджується рапортом від 04.01.2024 року, тренінгом поштового відправлення №59001083113612 про відправлення та отримання рапорту. Рапорт про звільнення було отримано командиром МБ військової частини НОМЕР_1 06.01.2024 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №59001083113612 про відправлення та отримання рапорту. Проте до сьогоднішнього дня позивачу не надано відповіді щодо звільнення з військової служби. Командиром батальйону позивачу повідомлено, що його рапорт знаходиться на розгляді у командира бригади, та жодної письмової відповіді позивачу не надано, з військової служби не звільнено.
Як стверджує представник відповідача у відзиві на позовну заяву, під час проведення звірки з несекретним діловодством військової частини НОМЕР_1 , за період з 06.01.2024 по 06.02.2024, не встановлений факт реєстрації рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років.
До того ж, як вже зазначалось судом вище, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : інформацію про те, чи отримувався відповідачем рапорт про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років (в разі отримання подати до суду належним чином засвідчені письмові докази); інформацію про те, чи прийнято рішення за наслідками розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як військовослужбовця, який самостійно виховує дитину віком до 18 років (в разі прийняття такого рішення, подати до суду належним чином засвідчені письмові докази). Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 19 березня 2024 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Суд зазначає, що рапорті про звільнення у якості адресата зазначено як «Командирові МБ В/ч НОМЕР_1 », юридичної адреси військової частини або фактичного місця знаходження військової частини НОМЕР_1 , рапорт не містить.
Позивачем до рапорту долучено копію листа з трекінгом посилки № 59001083113612, з якого вбачається, Відправлено 05 січ. 12:08, отримано 06 сі. 13:33. Адреса доставки - Цифрова адреса: 46209/1, смт. Олексієво-Дружківка, Відділення №1 (до 30 кг на одне місце), АДРЕСА_1 , Одержувач ОСОБА_5 , 097 449 0890.
Із сайту Нова пошта https://tracking.novaposhta.ua/#/uk/chat/messages, детальний трекінг посилки № 59001083113612 судом установлено: Виконано: 05.01.2024, 12:08; Прибула до Кривий Ріг, відділення 15 05.01.2024, 15:18; Виїхала з Кривий Ріг, відділення 15 05.01.2024, 15:26; Прибула до Кривий Ріг, термінал 05.01.2024, 20:59; Виїхала з Кривий Ріг, термінал 05.01.2024, 23:52; Прибула до Дніпро, термінал 06.01.2024, 01:07; Виїхала з Дніпро, термінал 06.01.2024, 06:12; Прибула до Слов'янськ, термінал 06.01.2024, 07:51; Виїхала з Слов'янськ, термінал 06.01.2024, 08:36; Прибула до Краматорськ, депо 06.01.2024, 11:29; Виїхала з Краматорськ, депо 06.01.2024, 12:46; Прибула до Олексієво-Дружківка, відділення 1 Зараз: 06.01.2024, 13:33 Отримано в Олексієво-Дружківка, відділення 1.
При цьому, позивачем у поданій до суду позовній заяві адресу військової частини зазначено як: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_9 .
У відзиві на позовну заяву представником відповідача адресу військової частини зазначено як: АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_10 .
При цьому, на думку суду позивачем не надано інших відповідних доказів саме отримання відповідачем рапорту про звільнення від 04.01.2024 року саме на адресу (юридичну, фактичну чи тимчасову адресу місця знаходження відповідача.
Так само рапорт не містить відповідної відмітки відповідача або резолюції відповідача, яка б підтверджувала факт отримання такого рапорту.
Отже у даному випадку суд вважає, що подання у такий спосіб рапорту про звільнення з військової служби військовослужбовця від 04.01.2024 року а саме: долучення копії такого рапорту від 04.01.2024 року не відповідає вищенаведеним способу і порядку його подання, встановлених вищенаведеним чинним законодавством.
А тому, із наведеного слідує, що за умови того, що позивачем рапорт про звільнення з військової служби від 04.01.2024 року безпосередньо відповідачеві не подавався/не направлявся (зворотніх доказів матеріали справи не містять), на вимогу суду не надано, право позивача у даних правовідносинах ще не є порушеним, а відповідно не підлягає судовому захисту у відповідності до приписів ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що захисту у судовому порядку підлягають лише порушені права, свободи та інтереси особи.
Таким чином, аналіз встановлених вище судом обставин та приписів наведеного чинного законодавства у їх сукупності, дає підстави суду дійти висновку, що позивач рапорт про звільнення з військової служби від 04.01.2024 року у порядку та спосіб, що визначений чинним законодавством, не подавав, що свідчить про те, що відповідач такий рапорт ще не отримував та не розглядав, а відповідно, і не допускав протиправної бездіяльності щодо його не розгляду.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, позивачем не було доведено жодними належними і допустимими доказами протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 04.01.2024 року, з урахуванням аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства та обставин, встановлених судом щодо не подання/не направлення позивачем до відповідача такого рапорту у спосіб і порядку, визначеному чинним законодавством, які ні позивачем, ні його представником не спростовані.
Відтак, на момент розгляду даної справи, суд не встановив, а матеріалами справи не доведено протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 04.01.2024 року. про його звільнення з військової служби.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник