17 квітня 2024 рокуСправа №160/3704/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії №045550022983 від 11.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 з дати набуття права на отримання такої пенсії, а саме з 04.01.2024, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 періоди роботи: з 10.02.1992 по 16.03.2003 в ПП «Валекс» відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ; з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996 відповідно довідки №01-№02 від 30.11.1996 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д»; з 01.01.1996 по 01.04.1996 відповідно довідки №2/02-97 від 28.02.1997 виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга»; з 02.12.1996 по 31.07.1998 відповідно №07 від 31.07.1998 виданої Українсько-Болгарською фірмою «Пантер».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява від 04.01.2024 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.01.2024 року відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з недостатністю у позивача страхового стажу для призначення пенсії за віком. Позивач не погоджується з діями відповідача по незарахуванню до загального страхового стажу періодів роботи з 10.02.1992 по 16.03.2003 в ПП «Валекс» відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 ; з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996 відповідно довідки №01-№02 від 30.11.1996, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д»; з 01.01.1996 по 01.04.1996 відповідно довідки №2/02-97 від 28.02.1997, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга»; з 02.12.1996 по 31.07.1998 відповідно до довідки №07 від 31.07.1998, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірма «Пантер», оскільки вважає, що ним було подано всі необхідні документи для зарахування вказаного періоду та призначення пенсії. Періоди роботи позивача зазначені в трудовій книжці та підтверджується наданими позивачем документами. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
28.02.2023 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити. Вказав, що 04.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заява від 04.01.2024 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви прийнято рішення №045550022983 від 11 січня 2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 років.
Згідно із статтею 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 років.
У разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; після досягнення.віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.
Відповідачем, при розгляді наданих позивачем документів (військовий квиток НОМЕР_4 , трудова книжка НОМЕР_3 від 16.02.1992, довідка від 02.08.2023 №142, архівні довідки: №1719.1280-в від 18.08.2023, №75 від 28.03.2023, №14-15/46 від 02.08.2023, відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування), встановлено, що його страховий стаж роботи складає - 27 років 09 місяців 04 дні.
До страхового стажу позивача згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 від 16.02.1992 не зараховано періоди роботи з 10.02.1992 по 16.03.2003 в ПП «Валекс», з наступних підстав.
1) Відсутність коду підприємства на печатці, якою засвідчено підпис посадової особи, яка внесла запис у трудову книжку про звільнення.
Так, відповідно до пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” та введено в дію з 01 січня 1996 року, ідентифікаційний код є обов'язковим для, використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах. Тому обоє 'язковою є наявність з 01.01.1996 ідентифікаційного коду на печатках та штампах підприємств та організацій.
2) Відсутність відомостей про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5.
Також, за результатом розгляду документів, доданих до заяви відповідачем не взято до уваги довідку №01-№02 від 30.11.1996, яка видана Товаристом з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д» за період роботи з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996, довідку №2/02-97 від 28.02.1997, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга» за період роботи з 01.01.1996 по 01.04.1996 та довідку №07 від 31.07.1998, яка видана Українсько- Болгарською фірмою «Партнер» за період роботи з 02.12.1996 по 31.07.1998, з наступних підстав.
По-перше, перелічені довідки підписані одним підписом - директора, що не відповідає вимогам додатку 5 та вимогам пункту 20 Порядку №637. Довідка має бути, підписана трьома відповідальними особами: керівником підприємства, начальником відділу: кадрів, головним бухгалтером.
Проте, форма довідок, наданих позивачем, не відповідає формі (додаток №5), встановленій вказаним вище Порядком.
По-друге, за інформацією, яка міститься у довідках №01-№02, №2/02-97, №07 вбачається, що позивач за період з 1995 по 1998 роки працював на різних підприємствах одночасно (даний факт підтверджується за даними трудової книжки та наданими позивачем довідками).
Чинним законодавством передбачено, що основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України №245 від 03.04.1993 передбачено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної іншу; роботу на умовах трудового договору.
На умовах сумісництва, працівники можуть працювати на тому або іншому підприємстві, установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Таким чином, для розрахунку пенсії враховується сумарний заробіток за основним місцем роботи та роботи за сумісництвом, за умови сплати обов'язкового страхового внеску, проте страховий стаж враховується в одинарному розмірі.
Вказав, що висновок позивача щодо обов'язку відповідача 2 зарахувати до страхового стажу роботу за сумісництвом за довідками №01-№02, №2/02-97, №07, є хибним та може привести до задвоєння страхового стажу.
02.04.2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому він вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 04 січня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах.
Згідно принципу екстериторіальності заяву позивача розподілено для опрацювання на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 045550022983 від 11.01.2024 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
На підставі вищевикладеного, звертає увагу суду, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.
04.03.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Вказав, що відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за неподання звітності та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Зазначив, що позивачем було втрачено трудову книжку, але збереглась її копія, однак органи Пенсійного фонду України не взяли до уваги таку копію, тому позивачем як доказ трудових відносин було надано довідки про роботу, а саме: довідка №01-№02 від 30.11.1996, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д» за період роботи з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996; довідка № 2/02-97 від 28.02.1997, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга» за період роботи з 01.01.1996 по 01.04.1996; довідка №07 від 31.07.1998, яка видана Українсько-Болгарською фірмою «Пантер» за період роботи з 02.12.1996 по 31.07.1998.
Вказав, що доводи відповідача про те, що зазначені довідки не підлягають розгляду, оскільки вони підписані однією особою є взагалі не законодавчо обґрунтовані та не мають під собою будь-якого правового підґрунтя.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 04.01.2024 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.01.2024 року № 045550022983 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
У рішенні, зокрема, вказано, що вік заявника 60 років 01 день.
Згідно зі статтею 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 років.
У разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.
Згідно із статтею 24 Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державшу реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі-Постанова № 794) та від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2002, обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови №794).
З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж особи склав 27 років 09 місяців 04 дні.
За результатами розгляду наданих документів до заяви, до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_5 від 16.02.1992 за записом №1-№2 період роботи з 10.02.1992 по 16.03.2003 в ПП «Валекс», оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, на якій відсутній код підприємства. Відповідно до пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” та введено в дію з 01 січня 1996 року, ідентифікаційний код є обов'язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб'єкта і зазначається на його печатках та штампах.
Відомості про роботу за записом трудової книжки за період робти з 10.02.1992 по 16.03.2003, доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки відповідності даним первинним документам, оскільки відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку.
До розгляду не взято довідку №01-№02 від 30.11.1996, яка видана Товаристом з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д» за період роботи з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996, довідку № 2/02-97 від 28.02.1997, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга» за період роботи з 01.01.1996 по 01.04.1996, та довідку №07 від 31.07.1998, яка видана Українсько-Болгарською фірмою «Партнер» за період роботи з 02.12.1996 по 31.07.1998, оскільки довідки підписані одним підписом директора та одночасно заявник працював відповідно запису в трудовій книжці на іншому підприємстві. Розглянути питання, щодо зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу можливо за умови підтвердження відомостей первинними документами (постанова 12.08.1993 №637).
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно із статтею 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 років.
У разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; після досягнення.віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року від 15 до 25 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII, з наступними змінами та доповненнями, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов'язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.
Період спірної трудової діяльності позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162).
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції № 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).
Пунктом 2.13. Інструкції № 162 передбачено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Вимоги до заповнення трудової книжки при звільненні передбачені пунктами 2.25- 2.29 Інструкції № 162. Так, записи про причини звільнення повинні вироблятися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункти 2.25.- 2.26. Інструкції).
Пункт 4.1. Інструкції містить вимоги про те, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 № 58.
Згідно з цією Інструкцією, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).
Згідно спірного рішення до страхового стажу не зараховано період з 10.02.1992 року по 16.03.2003 року, оскільки запис про звільнення завірено печаткою на якій відсутній код підприємства.
Відповідно до долученої до матеріалів справи копією трудової книжки НОМЕР_3 , позивач у спірний період працював з 10.02.1992 по 16.03.2003 завідуючим складом у приватному підприємства «Валекс». Підстави внесення записів: наказ від 10.02.1992 № 37-к та наказ від 16.03.2003 № 54-у. Вищевказаний запис про звільнення завірений печаткою підприємства.
Як вбачається із записів трудової книжки позивача, всі вони виконані належним чином, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є такими, що внесені відповідно до норм чинного законодавства.
При цьому, достовірність вищенаведених записів сумніву не викликає, окрім цього, відповідачем-2 не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, завірення печаткою на записі про звільнення на якій відсутність код підприємства, є формальним недоліком та не може бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 10.02.1992 по 16.03.2003 у приватному підприємстві «Валекс» до страхового стажу.
Також суд зазначає, що у випадку виникнення сумніву у достовірності даних трудової книжки чи виявленні певних недоліків при її заповненні - працівник сервісного центру пенсійного органу повинен повідомити позивача про необхідність надання довідки з місця роботи та внести відповідну відмітку у графу «Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії», яка передбачена Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 4.1 розділу IV), для можливості її подання до спливу 3-місячного строку з дати звернення із заявою.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В свою чергу, суд звертає увагу, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника чи учня здійснювати контроль за веденням обліку його документів про стаж роботи чи навчання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах про стаж роботи. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Щодо відсутності сплати страхових внесків згідно реєстру застрахованих осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботи у приватному підприємства «Валекс», через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.02.1992 по 16.03.2003, адже він підтверджений належними доказами, а саме трудовою книжкою яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
За встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.02.1992 по 16.03.2003 у приватному підприємстві «Валекс» .
Щодо незарахування періодів роботи до страхового стажу на підставі довідок №01-№02 від 30.11.1996, яка видана Товаристом з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д» за період роботи з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996, довідки № 2/02-97 від 28.02.1997, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга» за період роботи з 01.01.1996 по 01.04.1996 та довідки №07 від 31.07.1998, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірма «Пантер» за період роботи з 02.12.1996 по 31.07.1998, оскільки довідки підписані одним підписом директора та одночасно заявник працював відповідно запису в трудовій книжці на іншому підприємстві, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до долученої до матеріалів справи копією трудової книжки НОМЕР_3 , позивач у період з 10.02.1992 по 16.03.2003 працював завідуючим складом у приватному підприємстві «Валекс».
Разом з тим, у пунктах 1 та 2 Порядок № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, позивачем до матеріалів справи було долучено довідки №01-№02 від 30.11.1996, які видані Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д», в яких зазначено про те, що позивач в період роботи з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996 працював на посаді вантажника в Товаристві з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д», довідку № 2/02-97 від 28.02.1997, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Мільга», в якій зазначено про те, що позивач в період роботи з 01.01.1996 по 01.04.1996 працював на посаді вантажника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мільга», довідку №07 від 31.07.1998, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірма «Пантер», в якій зазначено про те, що позивач в період роботи з 02.12.1996 по 31.07.1998 працював на посаді вантажника та комірника в Товаристві з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірма «Пантер».
Позивач вважає, що стаж роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д», Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мільга» та у Товаристві з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірма «Пантер» повинен зараховуватися до загального страхового стажу для обчислення йому пенсії за віком, тому просить суд зобов'язати відповідача-1 зарахувати до загального страхового стажу вказані періоди роботи.
Відповідач-2, не погодившись з такою позицією позивача, у відзиві зазначив, що в разі зарахування до загального страховго стажу роботи позивача за сумісництвом у Товаристві з обмеженою відповідальністю фірма «АСТЕРА Д», Товаристві з обмеженою відповідальністю «Мільга» та у Товаристві з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями фірма «Пантер» , може привести до задвоювання страхового стажу роботи.
Беручи до уваги наведені позиції сторін, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Частиною 3 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Статтею 102-1 Кодексу законів про працю України визначено, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Питання роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюютьсяпостановою Кабінету Міністрів України № 245 від 03 квітня 1993 рокута Положенням про умови роботи за сумісництвом, затвердженимнаказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну № 43 від 28 червня 1993 року. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом. На відміну від сумісництва, додаткова робота у порядку суміщення професій провадиться працівниками за одним трудовим договором, на одному підприємстві, в установі поряд з основною роботою і в межах установленої тривалості робочого дня.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства, суд погоджується із доводами відповідача про те, що для розрахунку пенсії враховується сумарний заробіток за основним місцем роботи та роботи за сумісництвом, оскільки страхові внески сплачені із заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Втім, страховий стаж, у даному випадку, враховується в одинарному розмірі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 роботу за сумісництвом у період з 22.12.1995 по 01.01.1996, з 02.04.1996 по 30.11.1996, з 01.01.1996 по 01.04.1996, з 02.12.1996-31.07.1998, відтак, відмовляє у задоволенні позову в частині вказаних позовних вимог.
Стосовно вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний орган призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04 січня 2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Стосовно підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 04 січня 2024 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Відтак, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як визначений суб'єкт призначення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись статями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії віком №045550022983 від 11.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.02.1992 по 16.03.2003 у приватному підприємстві «Валекс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04 січня 2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник