Справа № 455/563/24
Провадження № 3/455/443/2024
Іменем України
15 квітня 2024 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,
з участю прокурора Зінчука Р.В., та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, молодшого інспектора прикордонної служби вищої категорії -дозиометриста ІІ групи інспекторів прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), зі слів - до адміністративної відповідальності не притягався,-
за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
Згідно протоколу №14 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи службовою особою в ВІПС «Мшанець», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, у порушення вимог ст.ст.11, 13, 16, 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 п.1 Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, внаслідок недбалого ставлення до виконання обов'язків військової служби 18.01.2024 року здійснив втрату військового майна виданого йому, а саме 5.45 мм набоїв ПС в кількості 120 штук, магазинів до АК-74 в кількості 4 штуки та підсумка до магазинів АК-74 в кількості 1 штуки (серії 539-84) та не доповів про даний факт черговому частини, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_2 .
Розгляд справи призначено на 09 годину 45 хвилин 14.03.2024 року, який відкладено на 09 годину 45 хвилин 14.03.2024 року, на 11 годину 45 хвилин 27.03.2024 року, на 12 годину 30 хвилин 09.04.2024 року та на 12 годину 00 хвилин 15.04.2024 року.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав. Додатково пояснив, що він в період з 05:00 години 18.01.2024 року по 11:00 годину 18.01.2024 року виконував обов'язки в п/п «прикордонний патруль». Після 11:00 години перебував вдома. В 17:08 годині після команди «База» вибув на підрозділ на власному транспортному засобі марки «Skoda». За 4 км до відділення не впоравшись з кермуванням, потрапив в ДТП, внаслідок якої його автомобіль злетів з дороги на узбіччя в кювет. В автомобілі були вибиті шибки. В цей час проїжджав ОСОБА_3 , який сказав пересуватися іншим транспортним засобом та прибути на підрозділ. Машину він залишив в обриві. На шикуванні в відділенні він дізнався про зникнення 4 споряджених магазинів з набоями. О 10:00 годині після шикування він направився додому, так як був невиспаним. Зранку 19.01.2024 року хотів витягнути автомобіль з обрива та коли заглянув в автомобіль, то на сидінні позаду побачив сухі набої, які були кимось підкинуті. Додав, що набої під час його чергування, йому видавала ОСОБА_4 , а приймала ОСОБА_5 . Те, що він виходив і заходив з набоями можна перевірити по камерах відеоспостереження. Патрони в КЗЗ перераховувалися лише тоді, коли їхала перевірка. Доступ до зброї могли мати і інші особи, які б такого не мали мати. Нестачу набоїв виявила ОСОБА_6 . Отже, йому видали набої, які вже по факту тоді шукали. Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення.
Свідок ОСОБА_7 в суді показала, що 17.01.2024 року о 10 годині 00 хвилин вона прийняла чергування у інспектора прикордонної служби ОСОБА_8 . В цей день приїхали також додаткові набої, які надійшли в КЗЗ. Після положеного відпочинку о 04 годині 00 хвилин 18.01.2024 року, вона перерахувала наявність набоїв 5,45 мм та ті, що привезли щоб зробити контрольний запис в книзі приймання та здавання зброї та б/п. Вона розпочала перераховувати набої 5,45 мм, в результаті чого виявила, що не вистачає 120 набоїв 5,45 мм. Тоді в ході перерахування наявності АК магазинів та підсумків виявилось, що не вистачає 4 магазини 1 підсумок АК. В 04 годині 50 хвилин вона доповіла ОСОБА_9 про нестачу майна із КЗЗ. За весь період несення служби з 10 години 00 хвилин 17.01.2024 року по 10 годину 00 хвилин 18.01.2024 року всі наряди, які приходили зі служби повернули все майно, яке їм було видано. Додала, що вільного доступу в КЗЗ немає. 18.01.2024 року вона видала ОСОБА_1 набої, а коли він прийшов з наряду 18.01.2024 року набої приймала ОСОБА_5 . ОСОБА_1 отримав набої після того, як вона виявила нестачу. Близько 08 години 30 хвилин, вона обдзвонила ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , чи не виявили вони нестачі. В 09 годині 00 хвилин спільно з ОСОБА_10 вона почала перевірку КЗЗ. Станом на 10 годину 00 хвилин після перевірки КЗЗ було підтверджено нестачу 120 набоїв 5,45 мм, 4 магазини 1 підсумок АК. Вони доповіли старшим зміни ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та спільно з новою зміною почали опитувати наряди та робочі групи та продовжили пошук.
Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що 18.01.2024 року о 09 годині 00 хвилин вона прибула на підрозділ прийняти чергування у ОСОБА_13 та під час прийому передачі в кімнаті зберігання зброї підтвердилася нестача 120 патронів, 4 магазинів і підсумка, про що вона доповіла Сарахману, який мав доповісти Досизі. ОСОБА_1 був о 05 годині 00 хвилин 18.01.2024 року по 11 годину 00 хвилин 2024 року в п/п «прикордонний патруль». Коли прийшов з наряду, розбив патрони в колодки та передав їй.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Вивчивши справу про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, думку прокурора, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до положення ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.172-15 КУпАП диспозиція статті передбачає недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Частиною 2 ст.172-15 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, а саме за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження Законом України № 1126-VII від 17.03.2014 року «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» цей Указ набрав чинності, його дію продовжено Указом Президента України 14.01.2015 року, а Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на території України оголошено загальну мобілізацію та після його затвердження Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» цей Указ набрав чинності з дня фактичного початку воєнних дій, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 18.03.2014 року розпочався особливий період, який триває наразі.
За положеннями ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого до держання законності.
Згідно норми 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що , при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Відповідно до вимог ст. ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, зразково виконувати свої службові обов'язки, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Так, у відповідності до «Книги обліку і закріплення зброї та боєприпасів» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_1 прикордонного загону (додаток №11) за головним сержантом ОСОБА_14 закріплено 5,45-мм автомат АК-74№ НОМЕР_2 .
У відповідності до «Книги видачі зброї та боєприпасів» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону 17.01.2024 року головним сержантом ОСОБА_14 отримано 5,45-мм автомат АК-74 № НОМЕР_2 , магазини АК-74 в кількості 4 штук з 5,45-мм набоями ПС в кількості 120 штук, 17.01.2024 року 5,45-мм автомат АК-74 № НОМЕР_2 , магазини АК-74 в кількості 4 штук з 5,45-мм набоями ПС в кількості 120 штук були здані до кімнати зберігання зброї про що було проведено відповідний запис. В подальшому, 18.01.2024 року головним сержантом ОСОБА_15 отримано 5,45-мм автомат АК-74 № 4419691, магазини АК-74 в кількості 4 штук з 5,45-мм набоями ПС в кількості 120 штук, також 18.01.2024 року 5,45-мм автомат АК-74 № НОМЕР_2 , магазини АК-74 в кількості 4 штук з 5,45-мм набоями ПС в кількості 120 штук були здані до кімнати зберігання зброї про що було проведено відповідний запис.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До протоколу про адміністративне правопорушення не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а також уповноваженою на складення протоколу особою не спростовані доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення та не наведено мотивів їх відхилення.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п.43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 06.12.1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова ВС № 463/1352/16-а від 08.07.2020).
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в тому що особа вчинила протиправні дії, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Зважаючи на викладене, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Тому, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Окрім того, суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, а саме, що відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенст-ва права в Україні.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладаєть-ся обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що такі не відповідають вимогам, передбаченим ст. 251 КУпАП, що в своїй сукупності ставить під сумнів достовірність відомостей внесених до протоколу про адміністративне правопорушення, а відтак не можуть вважатися допустимими та належними доказами.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В той же час при розгляді вищезазначеного протоколу беззаперечно було встановлено факт нестачі набоїв (бойових припасів) в кількості 120 штук, 4 магазинів до АК-74 та підсумка до магазинів, які згодом було виявлено в автомобілі ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 410 КК України, передбачено кримінальну відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено до теперішнього часу.
З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що мала місце нестача набоїв (бойових припасів) в кількості 120 штук, 4 магазинів до АК-74 та підсумка до магазинів за обставин, які неможливо встановити в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також в межах інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, все це відбулося в умовах воєнного стану, що може свідчити про наявність в діях певних осіб ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України. Вищевказані обставини можуть бути підтверджені або спростовані лише після вирішення прокурором питання про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування.
З урахуванням вказаних обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП , у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-15, 221, 247, 251, 283-284,287,291,294 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч.2 ст.172-15 КУпАП, закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Повний текст постанови проголошено о 13:55 год. 19.04.2024 року.
Суддя Пошивак Ю.П.