Справа № 161/4083/24
Провадження № 2/161/1970/24
15 квітня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" Столітній Михайло Миколайович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 30 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 4699719 про надання споживчого кредиту (далі по тексту рішення - Кредитний договір). Вказаний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Кредитний договір укладено на таких умовах: сума кредиту - 10 900 гривень, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 29 вересня 2021 року. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, відповідач отримала кредит в розмірі 10 900 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка становить 1,805 % в день та застосовується відповідно до таких умов. Якщо споживач в межах строку,визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк,споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку,в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до пролонгації (не включно)), але в будь - якому випадку не більше ніж за період строку кредиту,зазначеного в п.1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
03.09.2021 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 983,73 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулось продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 03.10.2021 року) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
11.09.2021 року відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 1 656,80 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулось продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 11.10.2021 року) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
Відповідно до п.1.5 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % та застосовується:у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача,відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту,якщо відбулась авто пролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
11 жовтня 2021 року відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, на підставі чого, а також п.4.3 Договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
Надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснювала.
18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф, відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Позивач вказує, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 35 752 гривень, з яких 10 900 гривень - тіло кредиту та 24 852 гривень - нараховані відсотки.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" заборгованість в розмірі 35 752 гривень та судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та 10 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 04 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на 15 квітня 2024 року від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.
В судове засідання представник позивача не з'явився, 12 квітня 2024 року від представника позивача ОСОБА_2 просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити..
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 30 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4699719, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом відтворення одноразового ідентифікатора М887166.
Сума кредиту -10 900 гривень (п. 1.3 Кредитного договору).
Строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та в строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умова, визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору,якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача,відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту,якщо відбулась авто пролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка становить 1,805 % в день та застосовується відповідно до таких умов. Якщо споживач в межах строку,визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк,споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку,в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до пролонгації (не включно)), але в будь - якому випадку не більше ніж за період строку кредиту,зазначеного в п.1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Згідно з п. 1.7 Кредитного договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 24079,41 % річних; за зниженою ставкою - 19248,45 % річних.
Відповідно до п. 1.8 Кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Кредитного договору складає: за стандартною ставкою - 17 113,00 гривень; за зниженою ставкою - 16 802,00 гривень.
Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку, та що Товариство та споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені Договором (п. 1.9 Кредитного договору).
Відповідно до п.2.1 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Встановлено, що ОСОБА_1 30 серпня 2021 року разом з Кредитним договором підписала електронним підписом Додаток № 1 до цього договору, а саме: Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а. с. 18).
Крім того, ОСОБА_1 30 серпня 2021 року підписала електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена повна інформація про строки та умови кредитування за Кредитним договором, в тому числі, порядок пролонгації договору, порядок обчислення відсотків за користування кредитом (а. с. 20-22).
Підписавши вказаний договір, Додаток № 1 до нього, і паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась та погодилась з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору.
Пунктом .4.3 Договору визначено порядок автопролонгації договору. Так відповідно до п.4.3.1. сторони домовились, що у випадку,якщо споживач на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації)наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку,але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку якщо в цей день повинна відбутись пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2.-4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день авто пролонгації є новою датою повернення кредиту. Відповідно до п.4.3.2 Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1 Договору.
Згідно з наданою позивачем Карткою обліку договору, яка містить інформацію за договором споживчого кредиту № 4699719 від 30 серпня 2021 року (позичальник ОСОБА_1 ) відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, на підставі чого Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів, тобто до 09 січня 2022 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 35 752 гривень, з яких 10 900 гривень - тіло кредиту та 24 852 гривень - нараховані відсотки.
Згідно відповіді ТзОВ « ФК «Контрактовий Дім» від 04.05.2023 року вбачається, що Товариством 30.08.2021 року успішно здійснено переказ коштів за платіжною операцією № 984453295 на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на суму 10 900 грн. (а.с.62).
18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф.
Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу фактор ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Авентус Україна» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги , строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (а. с. 36).
Акт прийому-передачі реєстру боржників від 18 квітня 2023 року підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав грошової вимоги до 9333 боржників ТОВ «Авентус Україна» (а. с. 16).
Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 18.04/23-Ф 18 квітня 2023 року ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 35 752 гривень, з яких 10 900,00 гривень - тіло кредиту та 24 852 гривень - нараховані відсотки. (а. с. 9).
Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено письмово на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору (26).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 ст. 633 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що ТзОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора М887166, однак в порушення умов цього Кредитного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту.
Таким чином, наявні підстави вважати, що при укладенні цього договору з ОСОБА_1 кредитодавець дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, на яких договір був укладений. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем доказів на спростування вказаних висновків суду не представлено. Сторони Кредитного договору досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року ви справі № 278/2177/15.
Враховуючи, що позивачем пред'явлено позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то картка обліку заборгованості є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту та відсотках за вказаним кредитним договором.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 35 752 гривень, з яких 10 900 гривень - тіло кредиту та 24 852 гривень - нараховані відсотки.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, що становить 35 752 гривень.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованості за Кредитним договором в розмірі 35 752 гривень.
Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як зазначено вище відповідач не надала суду у встановленому порядку відзиву на позов чи заперечення, у зв'язку з чим несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку,- ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Також судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 422, 40 гривень судового збору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).
Судом встановлено, що 10 липня 2023 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 (далі по тексту - Договір) Предметом цього договору є надання адвокатом клієнту правової допомоги, інформації, юридичної допомоги, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Встановлення обставин справи, збір та аналіз доказів та документів, формування правової позиції, складення та подання позовних заяв, клопотань, заяв, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (а.с.68,69).
На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості стороною позивача надано Звіт про надання правової допомоги від 10.07. 2023 року, відповідно до якого адвокат Столітній М.М. надав позивачу такі послуги на виконання Договору: збір та аналіз доказів, документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви у цій справі, подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта (а. с. 12).
Крім того, стороною позивача надано рахунок на оплату послуг адвоката, де зазначено вартість наданих адвокатом послуг, зокрема, збір та аналіз доказів, документів для подання позовної заяви - 3000 гривень, складання позовної заяви у цій справі - 5 000 гривень, подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта - 2 000 гривень (а. с. 27).
Копією платіжної інструкції № 3560 від 23 лютого 2023 року підтверджується, що ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплатило адвокату Столітньому М.М. гонорар у розмірі 10 000 гривень (а. с. 23).
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постанові ВС від 31.08.2023 № 824/20/23 (61-6611ав23) вказано, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 7 вересня 2023 року по справі №202/8301/21.
При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, суддя приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Столітнім М.М. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокатом складено, підписано та подано позовну заяву до Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі №759/14346/16.
Виходячи з викладеного, враховуючи обсяг здійснених робіт, предмет спору, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суддя дійшла висновку, що понесені ТОВ «ФК«Фінтраст Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності зі складністю справи,обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4699719 від 30 серпня 2021 року в розмірі 35 752 ( тридцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок судового збору та 10 000 ( десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (адреса місцезнаходження: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, код у ЄДРПОУ: 44559822);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складення повного тексту рішення - 18 квітня 2024 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк