майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/843/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Бондарчук А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Чернюк А.В. - виписка з ЄДР;
від відповідача: Трохліб М.С. - довіреність від 20.12.2023 №2696-05;
від третьої особи: Ступак О.І. - довіреність №2565 від 19.07.2023;
прокурор: Ільченко П.Л. - службове посвідчення №071249 від 01.03.23,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Лікарня № 1" Житомирської міської ради
про визнання недійсними додаткових угод до договору, стягнення 678363,29 грн (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.07.2023 та уточнення позовних вимог від 21.07.2023)
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом, згідно якого (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, уточненої позовної заяви та клопотання про виправлення описки у п.13 прохальної частини позовної заяви) просить:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 21.01.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з бмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.01.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 29.01.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 07.09.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.09.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.09.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.09.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 25.10.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 27.10.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 18.11.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 25.11.2021 до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством «Лікарня № 1» Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, будинок 10, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954) надмірно сплачені кошти в сумі 678363 грн 29 коп.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, будинок 10, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Житомирської обласної прокуратури, ЄДРПОУ 02909950, р/р UА598201720343110001000011049 у ДКСУ м. Київ, МФО 820172, сплачений судовий збір.
Ухвалою від 26.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.07.2023.
13.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 19-16 т.2).
24.07.2023 від Житомирської окружної прокуратури надійшли:
- відповідь на відзив (а.с 24-37, т.2);
- заява про зміну предмета позову (а.с. 44-48, т.2);
- уточнена позовна заява (а.с. 53-85, т.2).
25.07.2023 від КП "Лікарня №1" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 86-103, т.2).
У підготовчому засіданні 26.07.2023, для ознайомлення всіх учасників справи з поданими документами, оголошувалася перерва до 03.08.2023.
01.08.2023 від Житомирської міської ради надійшов відзив на уточнену позовну заяву (а.с. 112-115, т.2).
02.08.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив заступника керівника Житомирської окружної прокуратури з додатками (а.с. 117-119, т.2).
Протокольною ухвалою від 03.08.2023 суд прийняв до розгляду подані прокурором заяву про зміну предмета позову та уточнену позовну заяву, розцінивши їх в сукупності, згідно з приписами п.3 ч.2 ст. 182 ГПК України та оголосив ухвалу про перерву в судовому засіданні до 21.09.2024.
10.08.2023 від Житомирської окружної прокуратури надійшло клопотання про виправлення описки, у якій останній уточнив реквізити рахунку для повернення зайво сплачених коштів до бюджету Житомирської міської ради.
В судовому засіданні 21.09.2023 суд оголосив перерву до 02.10.2023.
Ухвалою від 02.10.2023 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство "Лікарня №1" Житомирської міської ради та відклав підготовче засідання на 13.10.2023.
У підготовчому засіданні 13.10.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження і оголосив перерву до 02.11.2023, для забезпечення права з надання відповіді на відзив.
Ухвалою від 02.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.12.2023.
Ухвалою від 04.12.2023 суд зупинив провадження у справі №906/843/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.
Ухвалою від 23.02.2024 суд поновив провадження у справи та призначив судове засідання на 21.03.2024.
Ухвалою від 21.03.2024, враховуючи неявку представника позивача та суперечливий зміст поданого ним клопотання, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 08.04.2024.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги заперечував. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного суду №924/564/22 від 30.01.2024, наголосивши на висновках Верховного Суду щодо складу сторін у справах з аналогічними позовними вимогами про визнання додаткових угод недійсними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення представників сторін, господарський суд
29.12.2020 між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради (третя особа, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач, постачальник), за результатами проведення аукціону, укладено договір № 2 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір (а.с. 92-106, т.1).
Згідно з 3.5, 5.2. Договору, обсяг закупівлі електричної енергії, яка постачається за цим Договором складає 1 300 000 кВт/год., загальна вартість становить 2 421 103 грн. 10 коп. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 2 до договору, вартість одиниці кВт.год. становила 1,55198 грн. без ПДВ та 1,862387 гривень з ПДВ.
До вищевказаного договору сторонами були внесені зміни щодо вартості електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021 та №13 від 25.11.2021 (а.с. 109-149, т.1).
На думку прокурора, вказані додаткові угоди слід визнати недійсними, оскільки вони укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що вартість за 1 кВт.год електричної енергії за договором №2 від 29.12.2020, внаслідок укладення додаткових угоди №1,2,3, протягом 21 січня 2021 року - 29 січня 2021 року (8 днів) зросла на 0,49 грн, або ж на 26,34%, а загалом за всіма додатковими угодами - на 2,48 грн, або ж на 132,97%.
Пояснив, що згідно даних, розміщених на офіційному сайті ДП "Оператор ринку", ціна на ринку електричної енергії в період укладення додаткових угод, була сталою, а подекуди зменшувалася, тому підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" для збільшення ціни, сторони не мали.
На думку прокурора, наданий відповідачем на обґрунтування необхідності підняття ціни витяг за сайту "Оператор ринку", згідно з яким надано порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року, не відповідає умовам пп. 2 п. 13.3. Договору, тому не може вважатись належним документом для засвідчення збільшення ціни товару та укладення додаткових угод №1-3.
Також вважає, що довідки Харківської торгово-промислової палати не містять відомостей щодо коливання ціни на ринку електричної енергії в сторону збільшення між датами укладення відповідних додаткових угод, тому підстав для укладення додаткових угод №5, №6, №7, №8, №9, №10, №12, № 13 також не було.
Зауважив, що наведені обставини досліджувались та були встановлені управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області під час перевірки закупівлі, за результатами якої складено акт №06-30/05 від 211.11.2022 (а.с 57-91, т.1).
На думку прокурора, оскільки наслідком визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, відповідно до ст. 670 ЦК України, є повернення грошей замовнику закупівлі, з відповідача слід стягнути 678363,29 грн надмірно сплачених коштів на користь Житомирської міської ради (з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 53-85, т.2).
Житомирська міська рада, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 1-4, т2) та відзиву на уточнену позовну заяву (а.с. 112-115, т.2), позов прокурора підтримала.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 9-16, т.2) та відзиві на уточнюючу позовну заяву (а.с. 166-176, т.2) вказав, що витяги із сайту ДП "Оператор ринку" та довідки ТПП, на підставі яких укладалися додаткові угоди, містять офіційні статистичні дані щодо коливання цін на електричну енергію, тому доводи позивача щодо неналежної форми документа, який засвідчує збільшення ціни товару, є необґрунтованими. Вважає, що висновки, наведені в акті перевірки закупівлі №06-30/05 від 21.11.2022, складеному Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про те, що цінові довідки ТПП не підтверджують коливання цін товару, є такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Пояснив, що до кожної пропозиції зміни ціни за одиницю товару було надано обґрунтоване підтвердження коливання ціни на ринку, які відображають поступове та послідовне зростання цін на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні об'єднаної енергетичної системи (ОУС) України, тому додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 ЗУ Про публічні закупівлі", без порушення законодавства. Зазначив, що інформація про порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 1 та 2 декади січня 2021 року надавалися Товариством для загального розуміння Лікарнею №1 стану середньозваженої ціни електричної енергії на ринку та підтвердження факту того, що для ТОВ "ЖОЕК" подальше постачання за Договором є невигідним та збитковим, а не як на підставу для укладення додаткових угод №1,2,3. Наголосив, що кожна пропозиція зміни ціни була розглянута Лікарнею №1 та погоджена, про що свідчить підписання та скріплення печаткою вищевказаних додаткових угод.
На думку відповідача, п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗК "Про публічні закупівлі" прямо передбачають можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару та не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни.
Вважає, що задоволення вимоги про повернення коштів, які є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, призведе до зміни такої істотної умови договору як ціна після його виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.
У відповідях на відзив (а.с. 24-37, 154-164 т.2) Житомирська окружна прокуратура наголосила, що виходячи з умов Договору, досягнуті сторонами домовленості виключають надання будь якого документу, виданого не торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою або органами державної статистики, як доказу коливання ціни на ринку електричної енергії. Також прокурор вказав, що відповідно до тендерної пропозиції ТОВ "ЖОЕК", запропоновано постачання електричної енергії вартістю 1,875312 грн за 1 кВт.год. з урахуванням ПДВ. Проте, згідно з даними ДП "Оператор ринку", станом на 10.12.2020 середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед" в об'єднаній енергетичній системі становила 1,62866 грн за 1 кВт.год. без урахування ПДВ, та 2,307108 з ПДВ. На думку прокурора, вказане свідчить що Товариство, з метою отримання конкурентної переваги перед іншими учасниками аукціону, штучно занизило вартість електричної енергії в своїй тендерній пропозиції, що дозволило перемогти в аукціоні.
Зауважив, що за інформацією КП "Лікарня №1", до всіх трьох листів про укладення додаткових угод №1,2,3 долучено один і той же витяг, що наводить порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року, в той час як листи наводять відомості вебсайту "Оператор ринку" про коливання цін у проміжки часу з 02.01.2021 по 10.01.2021, з 10.01.2021 по 15.01.2021, з 15.01.2021 по 20.01.2021 та не охоплюють динаміки цінових коливань.
Також, зсилаючись на висновки, викладені Верховним судом у постанові від 16.02.2023 у справі №903/366/22, вказав, що виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. Постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим.
Комунальне підприємство "Лікарня №1" Житомирської міської ради у відповіді на відзив (а.с. 86-94, т.2) просило позовні вимоги прокурора задовольнити. Пояснило, що надходження під час поширення корона вірусної інфекції пропозиції від відповідача з попередженням розірвання договору, поставило споживача в надзвичайно важкі обставини. Вважає, що відповідач, погрожуючи у листах припиненням постачання електричної енергії, вчинив тиск на формування волі споживача, що примусило укласти додаткові угоди під примусом.
Вважає, що збільшення ціни за одиницю товару станом на дати укладення додаткових угод було передчасним, непропорційним коливанню ціни на ринку та недостатньо обґрунтовано відповідачем, який не проаналізував глибоко, подекадно, коливання цін, не взяв до уваги розрахунковий період, некоректно застосував періоди коливання та передчасно звернувся до споживача з пропозицією про збільшення ціни. Вказаним, на думку КП, відповідач нівелював мету публічної закупівлі, спотворив результати тендеру, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
Вказав, що порівнюючи ціну електроенергії на ринку за співмірні проміжки часу, КП було встановлено, що за аналітичними даними, оприлюдненими ДП "Оператор ринку" середньозважена ціна на РДН у січні 2021 року зменшилась на 4,31% у порівнянні з груднем 2020, на ВРД середньозважена ціна у січні 2021 року зменшилась на 5,6% у порівнянні з попереднім місяцем. Вказане, на думку КП "Лікарня №1" свідчить про те, що збільшення ціни за одиницю товару станом на дати укладення додаткових угод було передчасним, непропорційним коливанню ціни на ринку та недостатньо обгрунтовано відповідачем.
У запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 117-119, 206-207, т.2) відповідач звернув увагу, що інформація про порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року за своєю суттю не є витягом з сайту ДП "Оператор ринку", а була взята з "Порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та "внутрішньодобового ринку" Відділу спостереження ДП "Оператор ринку" від 22.01.2021 і є порівняльною таблицею. Звернув увагу, що даний Аналіз був оприлюднений 22.01.2021 та офіційному сайті ДП "Оператор ринку", а тому Товариство ніяким чином не могло надати вищевказану таблицю 13.01.2021, як про це стверджує прокурор, тим паче, 2 декадою січня 2021 року є період з 11.01.2021, тому станом на 13.01.2021 інформація, що містилася в таблиці, існувати не могла. Пояснив, що в супровідних листах, які направлялися при укладенні додаткових угод 1,2, 3 до Договору, чітко вказані дати, між якими було зростання середньозваженої ціни, що в свою чергу відповідають датам, наданих ТОВ "ЖОЕК" витягів, а також в додатках до супровідних листів чітко вказано витяги з сайту ДП "Оператор ринку".
Вважає, що витяги з сайту ДП "Оператор ринку" фактично є інформацією органів державної статистики, а тому не суперечать пп. 2 п. 13.3. Розділу 13 Договору. Зазначив, що прив'язка прокурора до дати направлення супровідних листів при укладенні додаткових угод №1,2,3 до Договору, а саме 13.01.2021, яка є помилковою, а також наведення аргументів, що на цьому базуються, є прямо протилежними аргументам стосовно надання Товариством інформації про порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року, що на його думку надсилалася як підстава для укладення вищевказаних угод.
Пояснив, що відповідно до вимог тендерної документації та проекту договору, що є її додатком, період постачання електричної енергії був визначений з 01.01.2021 по 31.12.2021, тому в пропозиції Товариства була врахована прогнозована вартість електричної енергії на дату початку постачання електричної енергії. Зауважив, що спрогнозувати вартість електроенергії на весь період виконання договору не є можливим у зв'язку зі специфікою функціонування ринку електричної енергії.
Додатково, у відзиві на уточнюючу позовну заяву (а.с. 154-176, т.1) зауважив, що у даній справі належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та її територіальні органи, про що також вказувала Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2018 у справі №826/9672/17. При цьому зауважив, що Житомирська міська рада не є стороною договору та додаткових угод до нього, тому не вбачається порушень прав та законних інтересів міської ради внаслідок їх укладення.
Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.
Згідно з вимогами ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною другою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).
Частинами другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Житомирської області таким органом місцевого самоврядування є Рада.
Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор в уточненій позовній заяві (а.с. 53-85, т.2) вказав, що внаслідок укладення між Комунальним підприємством та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" додаткових угод до договору закупівлі нераціонально та неефективно використано бюджетні кошти та грубо порушено вимоги, встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", насамперед, закріплені в статті 3 Закону принципи максимальної економії та ефективності закупівлі, недискримінації учасників. При цьому, належним чином документально не підтверджене та таке, що суперечить фактичному коливанню ринкових цін на електричну енергію підвищення ціни закуповуваної продукції фактично нівелює економію бюджетних коштів, досягнуту проведенням відкритих торгів, спотворює призначення та мету цього та інших інститутів публічних закупівель.
На думку прокурора, безпідставне укладення додаткових угод до договору про закупівлю та підвищення на їх підставі ціни за одиницю товару у даному випадку порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Вважає, що оскільки закупівля здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, а Житомирська міська рада є засновником Комунального підприємства, яке підконтрольне та підзвітне раді, саме на Житомирську міську раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведені публічних закупівель, тому остання підлягає визнанню органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України "Про прокуратуру".
Оскільки Житомирською міською радою не забезпечено належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допущено пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення зайво сплачених коштів, Житомирська окружна прокуратура звернулася з даним позовом до суду.
Суд встановив, що 12.01.2023 Житомирська окружна прокуратура, в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" направила Житомирській міські раді повідомлення (а.с. 202-206, т. 1) у якому вказала про встановлення факту безпідставного укладення додаткових угод, внаслідок чого відбулося надлишкове перерахування коштів з місцевого бюджету та просила повідомити про намір звернутися з відповідним позовом до суду, а також попереджала, що у разі невжиття відповідних заходів, Житомирською окружною прокуратурою вживатимуться заходи щодо ініціювання в інтересах держави відповідного позову.
У відповіді від 26.04.2023 Житомирська міська рада повідомила про те, що КП "Лікарня №1" зверталося до ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" з претензією від 13.12.2022 №3289 про сплату коштів в сумі 601596,65 грн, сплачених внаслідок укладення додаткових угод, у відповідь на яку ТОВ "ЖОЕК" повідомило про відсутність підстав для сплати вказаної суми. Також вказала, що КП "Лікарня №1" не зверталося до суду про стягнення зазначеної суми, а Житомирська міська рада не має змоги сплатити судовий збір, оскільки частина коштів, що передбачені на ведення претензійно-позовної роботи витрачається на сплату сум виконавчих зборів, штрафів та виконання рішень судів.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.
Також суд вважає обґрунтованими доводами прокурора, що на Житомирську міську раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведенні публічних закупівель. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Житомирської області.
Оскільки засновником КП "Лікарня №1" та власником її майна є територіальна громада Житомирської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КП коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Житомирська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.
За вказаного, суд враховує також, що Житомирська міська рада є заінтересованою особою в розумінні приписів ч.3 ст. 215 ЦК України.
Також, зважаючи на твердження відповідача про те, що належним позивачем у даній справі має бути Держаудитслужба, слід зазначити, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного суду (постанови від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19), законодавство не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання додаткових угод №1 від 01.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021 та №13 від 25.11.2021 (а.с. 109-149, т.1) недійсними, суд враховує таке.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього передбачені ст. 41 Закону.
Згідно частин 4, 5 ст.41 даного Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Тобто положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що обов'язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару.
Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, те що ціна була не прогнозованою (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).
Суд враховує, що Велика палата Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вказавши:
- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Як зазначалось вище та встановлено судом, 29.12.2020 між КП "Лікарня №1" (споживач, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, відповідач) укладено договір №2 про постачання про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
Згідно з п. 3.5, 5.2. Договору, обсяг закупівлі електричної енергії, яка постачається за цим Договором складає 1 300 000 кВт/год., загальна вартість становить 2 421 103 грн. 10 коп. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 2 до договору, вартість одиниці кВт.год. становила 1,55198 грн. без ПДВ та 1,862387 гривень з ПДВ.
У п. 13.3. Договору сторони визначили, що умови останнього можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього Договору. Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від змін таких обсягів;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу, або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
Суд встановив, що 21.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,011884 грн з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 109, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №1 від 21.01.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 8%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №406-05 від 12.01.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 10.01.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 02.01.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку", що становить 10,8%. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та витяг з сайту "Оператор ринку" (а.с. 107-108, т.1).
25.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,174439 грн з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 112, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 25.01.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 16,76%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №421-05 від 13.01.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 15.01.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 10.01.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку", що становить 11,8%. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та витяг з сайту "Оператор ринку" (а.с. 110-111, т.1).
29.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,352968 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 115, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 29.01.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 26%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №456-05 від 13.01.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 20.01.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 15.01.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку", що становить 11,8%. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та витяг з сайту "Оператор ринку" (а.с. 113-114, т.1).
12.04.2021 сторони уклали додаткову угоду №4 до договору, згідно якої відповідно до п. 5.2. Договору та у зв'язку із змінами до плану використання бюджетних коштів на 2021 рік, сторони зменшили суму зареєстрованих бюджетних зобов'язань на 100000,00 грн (а.с. 116, т.1).
17.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,550993 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 120, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №5 від 17.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 36,97%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1523 від 19.08.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 09.08.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 05.08.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди, копію цінової довідки Харківської ТП та копію довіреності менеджера (а.с. 117-119, т.1).
20.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №6 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,768623 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 124, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №6 від 20.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 48,66%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1524 від 19.08.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 05.08.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 29.07.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди, копію цінової довідки Харківської ТП та копію довіреності менеджера (а.с. 121-123, т.1).
27.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №7 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,976390 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 128, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №6 від 20.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 59,82%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №3598 від 20.09.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 10.08.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 09.08.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди, копію цінової довідки Харківської ТП та копію довіреності менеджера (а.с. 125-127, т.1).
28.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №8 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,212258 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 132, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №8 від 28.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 72,48%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №3621 від 21.09.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" за 1-шу декаду вересня 2021 (01.09.2021-10.09.2021) відносно середньозваженої ціни за 3-тю декаду серпня 2021 (21.08.2021-31.08.2021), що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТП (а.с. 129-131, т.1).
28.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №9 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,402132 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 136, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №9 від 20.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 82,68%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1819 від 18.10.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 14.09.2021 відносно середньозваженої ціни на 10.08.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТП (а.с. 133-138, т.1).
27.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №10 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,647610 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 140, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №10 від 27.10.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 95,86%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1820 від 18.10.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 23.09.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 14.09.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТП (а.с. 137-139, т.1).
25.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №11 до договору, згідно якої сторони збільшили суму зареєстрованих бюджетних зобов'язань на 133703,10 грн (а.с. 141, т.1).
10.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №12 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,976770 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 145, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №12 від 10.11.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 113,53%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1930 від 04.11.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 28.10.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 23.09.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТП (а.с. 142-144, т.1).
25.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №13 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 4,338813 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (а.с. 147, т.1).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №13 від 25.11.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 132,97%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1981 від 04.11.2021 у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 01.11.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 28.10.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір, та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТП (а.с. 142-144, т.1).
Дослідивши та проаналізувавши вищевказане, суд встановив, що на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку відповідачем для споживача було надано:
- по додатковим угодам №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021 - витяг з сайту ДП "Оператор ринку", який містить дані порівняння середньозважених ціна на РДН та ВДР за 1 та 2 декади січня 2021 (а.с .108,111,114, т.1).
- по додатковій угоді №5 від 07.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1884/21 від 13.08.2021 (а.с. 118, т.1);
- по додатковій угоді №6 від 20.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1884-2/21 від 13.08.2021 (а.с. 122-123, т.1);
- по додатковій угоді №7 від 27.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1884-1/21 від 13.08.2021 (а.с. 126-127, т.1);
- по додатковій угоді №8 від 28.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2181/21 від 15.09.2021 (а.с.130-131, т.1);
- по додатковій угоді №9 від 25.10.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2355-1/21 від 24.09.2021 (а.с.134-135, т.1);
- по додатковій угоді №10 від 27.10.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2355-2/21 від 24.09.2021 (а.с.138-139, т.1);
- по додатковій угоді №12 від 18.11.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2739/21 від 03.11.2021 (а.с.138-139, т.1);
- по додатковій угоді №13 від 25.11.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2739-1/21 від 03.11.2021 (а.с.147-148, т.1).
Дослідивши вищевказані витяг з сайту ДП "Оператор ринку" та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, суд дійшов висновку, що вказані цінові довідки та роздруківки не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на електроенергію в періоди між укладенням договору та на дату кожної окремої додаткової угоди, тому не можуть бути належними доказами коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору.
Зокрема, обгрунтовуючи підстави для укладення додаткових угод №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021 ТОВ "ЖОЕК" надало витяг з сайту ДП "Оператор ринку", однак останній не підтверджує коливання цін на ринку щодо електричної енергії станом на час укладення вказаних додаткових угод. Наведене свідчить про те, що додаткові угоди №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, якими збільшено вартість електричної енергії протягом січня 2021 року по 29 січня 2021 рік, тобто за 8 днів на 26,34%, укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
Надані відповідачем до додаткових угод №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021, №13 від 25.11.2021, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати є лише документами довідкового характеру (носять фактографічно-інформаційний характер), про що зазначено в п. 9 самої довідки, і фактично дублюють дані із сайту ДП "Оператор ринку" щодо середньозваженої ціни (згідно п. 7, 8 висновку) та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент укладення договору, звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод та відповідних розрахункових періодів. Жодна довідка не містить будь якої інформації саме про факт і розмір коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Отже, відповідач не навів доводів на підтвердження того, що внесення змін до Договору в частині збільшення ціни на електричну енергію було належним чином документально обґрунтовано, або невнесення змін було б очевидно невигідним та збитковим.
При цьому, як встановлено судом, за усіма додатковими угодами вартість електричної енергії зросла на 132,97%, а загальний обсяг товару зменшився у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, про що сторони зазначили у кожній додатковій угоді.
Водночас, суд наголошує, що у спірних правовідносинах, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більш ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Також суд враховує сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону № 922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Як зазначалось вище, у п. 13.3. Договору сторони погодили, що споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
Таким чином, оспорювані додаткові угоди до Договору укладені з порушенням ст. 41 Закону № 922-VIII.
Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
Водночас, суд враховує, що статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.
Вказані правові висновки узгоджуються з висновками, які містяться в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження №61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі №639/6295/16-ц (провадження №61-36683св18), від 14 липня 2020 року в справі №686/23977/18 (провадження №61-17715св19), від 08 липня 2020 року в справі №612/808/18 (провадження №61-15537св19).
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Керівником Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Житомирської міської ради, лише до однієї сторони оспорюваних правочинів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
Суд зауважує, що при винесенні рішення належить врахувати викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №924/564/22 висновки щодо застосування норм статей 203, 215, 216 ЦК України (в контексті того, що під час розгляду позову про визнання правочину недійсним сторонами справи мають бути всі сторони цього правочину).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
Пред'явлення позовної заяви лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину не відповідає викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19 висновкам про те, що:
1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав;
2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.
Суд у підготовчому засіданні неодноразово звертав увагу прокурора та присутніх представників сторін на необхідність визначення належного складу учасників справи. При цьому КП "Лікарня №1" наголошувала, що не являється відповідачем, оскільки додаткові угоди укладалися на невигідних для КП умовах, враховуючи ризики припинення електропостачання, тому наголошувала, що саме ТОВ "ЖОЕК" у даній справі є відповідачем.
Однак, вказані третьою особою (КП "Лікарня №1") обставини не впливають на результат вирішення спору у даній справі із наведених прокурором підстав.
Враховуючи викладене, у позові Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 01.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021 та №13 від 25.11.2021 до договору №2 від 29.12.2020 слід відмовити.
Враховуючи визначену ст.204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, у позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Житомирської міської ради надмірно сплачених коштів в сумі 678363,29 грн також належить відмовити.
Інші доводи прокурора, за встановлених обставин, не впливають на результат вирішення спору.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.04.24
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи
- учасникам справи та прокурору (через Електронний кабінет)