18 квітня 2024 року
м. Чернівці
справа № 725/10987/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Кулянди М. І., Височанської Н. К.
секретар Тодоряк Г. Д.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 лютого 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Галичанський О. І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Позивач просив витребувати з ОСОБА_3 на його користь частки квартири АДРЕСА_1 .
Разом з позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про його забезпечення, в якій просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248265873101, яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу р/н 898 від 04 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І.М. до набрання рішення суду законної сили в даній цивільній справі.
В обґрунтування заяви зазначав, що спірне майно у вигляді 1/2 частки у квартирі АДРЕСА_1 вибуло з володіння позивача поза його волею, а відтак, його право власності підлягає захисту в судовому порядку шляхом витребування майна з незаконного володіння відповідача.
Вважав, що відповідач може уникати у разі задоволення позову виконання рішення в майбутньому, зокрема, шляхом відчуження спірної квартири.
З метою забезпечення ефективного поновлення його порушених прав, оскільки невжиття такого заходу унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення майбутнього позову, просив заяву задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 лютого 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт (до набрання рішенням суду по даній справі законної сили) на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248265873101, яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу р/н 898 від 04 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до матеріалів даної справи між позивачем та відповідачем виник спір щодо володіння спірною квартирою.
Отже, суд, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, приймаючи до уваги те, що між сторонами існує спір, враховуючи обґрунтоване припущення щодо утруднення чи неможливості виконання можливого судового рішення у даній справі, з метою створення гарантій для належного виконання судового рішення, дійшов до висновку про те, що дану заяву слід задовольнити та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану вище квартиру.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційний скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції змінити та забезпечити позов шляхом накладення арешту на частку спірної квартири.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що предметом спору є не вся квартира, а лише її 1/ 2 частка.
Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу інша сторона не подавала.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити з наступних підстав.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Як роз'яснено Верховним Судом України у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а відповідач фактично не позбавлений користуватись спірним майном за винятком відчуження такого.
Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення його позовних вимог про витребування частки спірної квартири, оскільки невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачеві вчинити дії, спрямовані на відчуження указаної квартири, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Проте суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всю квартиру АДРЕСА_1 , не звернув увагу на неспівмірність обраного позивачем виду забезпечення позову пред'явленим позовним вимогам, зважаючи на те, що позивач просить витребувати у відповідача лише частку вказаної спірної квартири, а не всю квартиру.
Отже судом першої інстанції неправомірно накладено арешт на все спірне нерухоме майно.
Установивши, що між сторонами виник спір з приводу витребування частки спірної квартири,надавши належну правову оцінку доказам позивача, на які він посилається як на підставу для забезпечення позову, врахувавши фактичні обставини справи та дії відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в межах заявлених позовних вимог, а саме на 1/ 2 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 20 червня 2022 року у справі № 331/2182/20, від 18 жовтня 2021 року та від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу слід змінити.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 1 лютого 2024 року змінити.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 248265873101, яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу р/н 898 від 04 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Олійник І. М.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 19 квітня 2024 року.
Головуючий Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ВИСОЧАНСЬКА