Провадження № 22-ц/803/3113/24 Справа № 199/8566/23 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 50
19 квітня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про звільнення від нарахованої заборгованості та пені по сплаті аліментів, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі № 2-1247/2006 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , 2004 року народження, у розмірі 220,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі рішення суду видано виконавчий лист № 2-1247 та відкрито виконавче провадження № 66824457.
Зазначає, що у період з вересня 2018 року по жовтень 2021 року добровільно сплачував аліменти без зазначення призначення платежу, однак, дані оплати не були враховані державним виконавцем у приведеному розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
На разі стан його здоров'я погіршився, він перебуває на диспансерному обліку в Дніпропетровському міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом з 21 вересня 2015 року та має з 01 березня 2021 року третю групу інвалідності.
Посилаючись на викладене, просив врахувати всі виплати зі сплати аліментів у добровіьному порядку за період з вересня 2018 року по жовтень 2021 рік та звільнити від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 25818,00 грн. та нарахованої пені у розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позовних вимог внаслідок необґрунтованості та безпідставності позову.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не були встановлені фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи. Суд не звернув належної уваги на оплату останнім у добровільному порядку аліментів за вказаний період, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості зі сплати аліментів та відсутність підстав для звільнення від нарахованої заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі перебуває виконавчий лист № 2-1247, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , 2004 року народження у твердій грошовій сумі у розмірі 220,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з приведеним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 19 вересня 2023 року заборгованість складала 25818,00 грн.
Вирішуючи питання щодо звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів, слід зазначити наступне.
За змістом ч. 2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 592/2683/17.
Колегія суддів звертає увагу, що заборгованість за аліментами виникла не через настання у позивача складних життєвих обставин, а через його тривале ухиляння від сплати аліментів у розмірі, визначеному судом при їх стягненні.
Разом з цим, з позовом про зменшення розміру аліментів, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем або станом його здоров'я, позивач не звертався. Проте, єдиною обставиною, яка дозволила б уникнути виникнення заборгованості могла б бути належна сплата боржником присуджених судом аліментів у визначеному розмірі та у відповідні строки.
Таким чином, позовні вимоги про звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів є не доведеними та не необґрунтованими.
Щодо звільнення від сплати пені, необхідно зазначити наступне.
Звертаючись з позовом до суду, позивач окрім звільнення від нарахованої заборгованості просив звільнити його від нарахованої пені зі сплати аліментів.
Позивач зазначав, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, змінено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2023 року в частині розміру пені внаслідок несплати аліментів, відкрито виконавче провадження за яким утворилася заборгованість.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо наявності або відсутності нарахованої заборгованості по пені зі сплати аліментів.
Окрім того, про наявність нарахованої заборгованості по пені за несплату аліментів заявлено самим позивачем, належні, допустимі докази того, що позивач у добровільному порядку погасив заборгованість по пені за несплату аліментів у добровільному порядку станом на час розгляду судом першої інстанції чи перегляду справи в апеляційному порядку, у матеріалах справи відсутні.
Отже, оскільки наявність або відсутність нарахованої пені по сплаті аліментів документально не підтверджені, позовні вимоги про звільнення від нарахованої пені по сплаті аліментів не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх безпідставністю.
Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доводи скаржника про те, що висновок суду першої інстанції є не обґрунтованим щодо наявності у останнього нарахованої заборгованості зі сплати аліментів не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Аргументи апеляційної скарги про те, що державний виконавець не прийняв до уваги добровільну сплату грошових коштів на карткових рахунок, в рахунок сплати аліментів за період з вересня 2018 року по жовтень 2021 року, а за таких обставин у останнього взагалі відсутня заборгованість зі сплати аліментів, є безпідставними, оскільки скаржник дії державного виконавця щодо правильності нарахування заборгованості за несплату аліментів, не оскаржував.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 січня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
М.Ю. Лопатіна