Постанова від 15.04.2024 по справі 910/8255/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/8255/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Барановська А.М.

від третіх осіб: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за результатами розгляду справи №910/8255/23

в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 (суддя Чебикіна С.О.)

та в суді першої інстанції за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тетіївське районне підприємство по будівництву «Райагробуд»

про визнання незаконним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1527/5 від 01.05.2023 року на підставі ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/8255/23 в позові відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024:

- апеляційну скаргу задоволено;

- рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі № 910/8255/23 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено:

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1527/5 від 01.05,2023 яким задоволено скаргу ОСОБА_3 від 29.08.2022, скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.08.2022 №1003491070009000268 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 18.08.2022 №1003491270011000268 «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації», проведені державним реєстратором Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенком Ігорем Анатолійовичем щодо Тетіївського районного підприємства по будівництву (РАЙАГРОБУД) (ідентифікаційний код юридичної особи 03584680).

- стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 2 684 грн 00 коп судового збору за подачу позову та 4 026 грн 00 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

01.04.2024 позивач подав заяву, в якій просить вирішити питання про стягнення витрат на правничу професійну допомогу, а саме:

- 11 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується договором про надання правничої допомоги №1-008/23 від 19.05.2023 та актом про надання послуг №1 від 14.09.2023;

- 9 100,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується договором про надання правничої допомоги №1-008/23 від 19.05.2023 та актом про надання послуг №2 від 29.03.2024.

Заяву з посиланням на положення статті 123, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано тим, що за час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач поніс витрати на правову допомогу в сумі 20 100,00 грн за надання правової допомоги клієнту в судах першої та апеляційної інстанцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

Згідно протоколу передачі заяви раніше визначеному складу суду від 29.03.2024 заяву у справі № 910/8766/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяви позивача на 15.04.2024. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 29.08.2022 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8766/23. Явка учасників справи не визнана обов'язковою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи з розгляду заяви

Відповідач у своїх запереченнях від 10.04.2024 просить відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу професійну допомогу.

Зокрема, відповідач свою заяву обґрунтовує тим, що:

- витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн та 9 100,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та значенням справи для сторін;

- згідно акту № 1 від 14.09.2023 складання позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву представником позивача оцінено у 3 000,00 гривень (по 1 500,00 гривень за процесуальний документ), хоча, на думку відповідача, обсяг позовної заяви становить 17 аркушів, з яких 6 аркушів це обґрунтування підсудності, судового збору та перелік документів, що долучались до позовної заяви, зміст інших аркушів є цитуванням законодавства, окрім того у позовній заяві не застосовувалась практика Верховного Суду, представник позивача тільки посилався на норми законодавства, у зв'язку з чим слід говорити про відсутність великих затрат часу для підготовки позовної заяви;

- необґрунтовано зазначено вартість складання відповіді на відзив на позовну заяву в розмірі 1 500,00 гривень, оскільки доводи і позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися і доводи у відповіді на відзив суттєво не відрізну від доводів позовної заяви, у зв'язку з цим дана ціна є необґрунтованою;

- безпідставно завищено вартість за складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 2 500,00 гривень, оскільки апеляційна скарга викладена лише на 12 аркушах, її зміст дублював позицію позивача, висловлену в позовній заяві;

- безпідставно включено у склад витрат на правову допомогу згідно акту № 2 від 29.03.2024 вартість за складання 2 процедурних клопотань, оскільки позивачем під час апеляційного розгляду заявлялись лише клопотання про відкладення судового засідання, необхідність підготовки та подання яких виникала з суб'єктивних обставин у зв'язку з неможливістю представника позивача забезпечити представництво інтересів ОСОБА_1 у судових засіданнях.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2023 підтримав вимоги заяви та просив її задовольнити.

У судове засідання від 04.09.2023 представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлявся у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучено довідку про доставку електронного документа в його електронний кабінет. Про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Частинами п'ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.

У частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Колегія вважає, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви

Як вже було зазначено, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 11 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 9 100,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

До заяви від 29.03.2024 додано копії наступних документів:

- Договору про надання правничої допомоги №1-008/23 від 19.05.2023;

- додатку №1 до Договору;

- Акта про надання послуг №1 від 14.09.2023;

- Акта про надання послуг №2 від 29.03.2024.

Дослідивши подані докази, колегія суддів зазначає наступне.

19.05.2023 між Адвокатським об'єднанням «Коломієць і Федоркін» (Адвокатське об'єднання) та Демцюрою Галиною Іванівною (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №1-008/23, за змістом якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити представництво клієнта.

У п. 3.1 Договору сторони передбачили, що вартість послуг Об'єднання за цим Договором визначена в Додатку 1 до даного Договору є його невід'ємного-частиною.

Оплата послуг Об'єднання здійснюється шляхом перерахування Клієнтом коштів на поточний рахунок; Об'єднання на підставі підписаного сторонами "Акту надання послуг". Підписання стропами такого свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо кількості, якості та вартості наданих об'єднанням послуг повністю погоджуються із ними. (п.3.2. Договору).

Згідно Акта №1 прийому-передачі наданих послуг від 14.09.2023 Адвокатським об'єднанням (виконавцем) виконано наступні роботи (надано такі послуги):

- складання позовної заяви, заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив тощо) - 3000,00 грн.

- представництво інтересів клієнта в суді - 8000,00 грн.

Всього: 11 000,00 грн.

Згідно Акта №2 прийому-передачі наданих послуг від 29.03.2024 Адвокатським об'єднанням (виконавцем) виконано наступні роботи (надано такі послуги):

- складання апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу - 2500,00 грн.

- складання процедурного клопотання - 2 шт. - 600 грн;

- представництво інтересів клієнта в суді (07.02.2024, 18.03.2024, 27.03.2024) - 6000,00 грн.

Всього: 9 100,00 грн.

Як було зазначено вище, відповідач заперечує проти заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи та просив відмовити у її задоволенні.

Зокрема, відповідач зазначив про те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн та 9 100,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та значенням справи для сторін.

Колегія суддів приймає до уваги зазначені заперечення позивача та частково погоджується з ними з огляду на наступне.

Визначена в Акті № 1 від 14.09.2023 вартість послуг правничої допомоги у розмірі 5500,00 грн, з яких 3 000,00 грн за складання позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, та 2 500,00 грн за складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є завищеною.

Також, заслуговують на увагу заперечення відповідача про те, що позивачем безпідставно включено у склад витрат на правову допомогу згідно Акту № 2 від 29.03.2024 вартість за складання 2 процедурних клопотань, оскільки позивачем під час апеляційного розгляду заявлялись лише клопотання про відкладення судового засідання.

При цьому, колегія враховує, що ця справа розглядалась тривалий час, представник позивача з'являвся в судові засідання.

Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.

При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, на очікування початку судового засідання та безпосередню участь у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації разом з іншими витратами. Таки висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, на яку обґрунтовано посилається позивачка у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, а також у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі №910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21.

Дослідивши подані докази позивачем, та заперечення відповідача, колегія судів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати. (Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/1830/19).

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Колегія враховує, що подані акти наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі у розмірі 20 100,00 грн за надання правової допомоги клієнту в судах першої та апеляційної інстанцій, колегія вважає необґрунтованими з огляду на те, що ця справа не є складною, не містить великої кількості документів, що підлягали дослідженню, в суді апеляційної інстанції не досліджувались нові обставини, а сторони підтримували свої правові позиції, які вони висловлювали при розгляді справи в суді першої інстанції.

Дослідивши заяву позивача та заперечення іншої сторони (відповідача у справі), а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як складність, обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн від попередньо заявленої суми (20 100,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу представника позивача. Тому заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/8255/23 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ: 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано, - 19.04.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков

Попередній документ
118481049
Наступний документ
118481051
Інформація про рішення:
№ рішення: 118481050
№ справи: 910/8255/23
Дата рішення: 15.04.2024
Дата публікації: 22.04.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до суду касаційної інстанції (27.05.2024)
Дата надходження: 25.05.2023
Предмет позову: про визнання незаконним та скасування наказу
Розклад засідань:
28.06.2023 10:30 Господарський суд міста Києва
31.07.2023 16:00 Господарський суд міста Києва
04.09.2023 15:10 Господарський суд міста Києва
13.09.2023 11:30 Господарський суд міста Києва
04.10.2023 17:00 Господарський суд міста Києва
13.12.2023 14:00 Північний апеляційний господарський суд
17.01.2024 14:20 Північний апеляційний господарський суд
07.02.2024 15:30 Північний апеляційний господарський суд
18.03.2024 14:40 Північний апеляційний господарський суд
27.03.2024 14:00 Північний апеляційний господарський суд
15.04.2024 15:50 Північний апеляційний господарський суд
20.06.2024 10:00 Касаційний господарський суд
04.07.2024 10:55 Касаційний господарський суд
11.07.2024 10:45 Касаційний господарський суд