10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 465/7930/21
провадження № 61-17935св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») про захист прав споживачів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 12 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28/41к?07, за умовами якого банк зобов'язався надати кредитні кошти в розмірі 82 500 доларів США строком на 300 місяців до 11 листопада 2032 року зі сплатою за користування кредитом 12,45 %.
У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та позичальником було укладено договір іпотеки від 12 листопада 2007 року, яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв. м, житловою площею 33,1 кв. м.
Зазначала, що 23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким визначено, що зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають визначеним критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим Законом.
02 липня 2021 року позивач надіслала заяву до АТ «Універсал Банк» про проведення реструктуризації споживчого кредиту відповідно до цього Закону . Додатком до заяви були надіслані також визначені Законом документи, зокрема копія паспорта та ідентифікаційного коду, довідка про реєстрацію місця проживання особи від 24 червня 2021 року № 32803, довідка ПФУ ОК-5 від 01 липня 2021 року про доходи ОСОБА_1 , розширена інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна стосовно ОСОБА_1 .
Після отримання цієї заяви відповідач листом від 26 липня 2021 року № 42495 повідомив про те, що додатково до цього пакету документів потрібно надати інші документи, перелік яких не визначений, а також надав телефон відповідального співробітника для обговорення можливих додаткових запитань, який повідомив, що всі питання щодо реструктуризації кредиту вирішуються в кредитному комітеті та запропонував передзвонити за декілька тижнів. 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 надіслала відповідачу заяву з описом зазначеної інформації та проханням надати змістовну відповідь, яких саме документів бракує для прийняття банком заяви. АТ «Універсал Банк» відповіді не надіслав.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати АТ «Універсал Банк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором від 12 листопада 2007 року, який укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»; здійснити реструктуризацію споживчого кредиту відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
У своїх заперечення на позов АТ «Універсал Банк» вказувало, що спірний кредит не підлягає реструктуризації відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», оскільки ні умовами кредитного, ні умовами іпотечного договорів не передбачено, що кредитні кошти надаються на придбання іпотечного майна. Також відповідач посилався на те, що позивач не надала всіх необхідних документів для проведення реструктуризації, а саме документів про склад сім'ї, документів про доходи позичальника, документів про доходи сім'ї позичальника, розширеної інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позичальника та членів його сім'ї.
ОСОБА_1 вважала доводи банку хибними. Посилалась на те, що банк не обґрунтовує невідповідність наданих нею документів. За твердженням банку, довідка про склад сім'ї не відповідає вимогам закону, проте відповідач не вказує, якому саме закону; довідка про доходи ОК-5, яка видана Пенсійним фондом України, не відповідає фактичним обставинам та вимогам закону, оскільки, на думку банку, у позичальника є місце роботи, а довідка обмежена 2013 роком.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Франківський районний суд міста Львова рішенням від 17 листопада 2022 року (у складі судді Мартьянової С. М.) позов ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов'язав АТ «Універсал Банк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором від 12 листопада 2007 року, який укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»; здійснити реструктуризацію відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).
Стягнув із АТ «Універсал Банк» на користь держави 992,40 грн судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відмова АТ «Універсал Банк» у проведенні реструктуризації за заявою ОСОБА_1 суперечить Закону України «Про споживче кредитування», оскільки норма цього Закону щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації.
У рішенні також вказано, що Закон України «Про споживче кредитування» не передбачає надання саме свідоцтва про шлюб на підтвердження відомостей про склад сім'ї. Закон України «Про споживче кредитування» не вказує, яким саме документом має бути підтверджено відомості про склад сім'ї.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ «Універсал Банк» оскаржило його в апеляційному порядку.
Львівський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 листопада 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених підпунктом 4 пункту 7 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції цього Закону згідно із Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті.
У постанові апеляційний суд зазначив, що позивач не спростувала, що нею до заяви про реструктуризацію не додано таких документів: про склад сім'ї (лише довідку про її реєстрацію за місцем проживання), про доходи позичальника (лише період до 2013 року) та членів його сім'ї, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї позичальника, тому в банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації в порядку та на умовах, передбачених Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22), від 21 червня 2023 року у справі № 569/18312/21 (провадження № 61-5299св22), від 25 вересня 2023 року у справі № 756/19547/21 (провадження № 61-3062св23), від 13 листопада 2023 року у справі № 759/23012/21 (провадження № 61-3413св23).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що позичальник не надав банку при поданні заяви про реструктуризацію кредиту документи про майно та доходи членів сім'ї, оскільки до складу сім'ї ОСОБА_1 не входить чоловік, з яким остання розірвала шлюб у 2014 році, та діти, які досягли повноліття та проживають окремо за іншою адресою.
Чинне законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, зокрема їх спільне проживання, спільний побут, взаємні права і обов'язки.
Позивач також посилалась на те, що наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 22 липня 2003 року № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб» визнано таким, що втратив чинність, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 липня 2019 року № 1106 «Про внесення Змін до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги», тому на час подання ОСОБА_1 заяви про реструктуризацію кредиту видача довідок про склад сім'ї не передбачена.
Водночас позивач надала банку довідку про реєстрацію місця проживання, що передбачено постановою Кабінет Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».
Доводи інших учасників справи
У січні 2024 року від АТ «Універсал Банк» на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів заявника, просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відповідач посилається на те, що відмова банку у проведенні реструктуризації валютного кредиту позичальника відбулась саме у зв'язку із ненаданням нею повного пакету документів відповідно до вимог Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду у грудні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Франківського районного суду міста Львова.
У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», укладено кредитний договір № 28/41к-07, згідно з умовами якого банк видав позичальнику кредитні кошти в розмірі 82 500 доларів США.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 12 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., зареєстрований за № 8801, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Також у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 12 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», 12 листопада 2007 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за кредитним договором.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 23 липня 2013 року у справі № 462/4700/13-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсним договору банківського рахунка та частково недійсним договору про надання споживчого кредиту було відмовлено за безпідставністю вимог.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 13 вересня 2017 року у справі № 462/2570/17, яке набрало законної сили, договір поруки від 12 листопада 2007 року, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 за кредитним договором від 12 листопада 2007 року № 28/41к?07, визнано припиненим.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 28 листопада 2019 року у справі № 462/271/15-ц, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, позовну заяву АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 листопада 2007 року № 28/41к-07 у розмірі 58 887,10 доларів США. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 654 грн. У частині позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
11 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з письмовою заявою щодо надання інформації відповідно до Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», в якій просила надати роз'яснення, чи підлягає реструктуризації кредитний договір від 12 листопада 2007 року № 12/41к-07 відповідно до умов цього Закону.
01 липня 2021 року АТ «Універсал Банк» надало відповідь позичальнику, в якій повідомлено, що розгляд цього звернення та надання відповіді по суті може бути здійснено після надання відповідної заяви та пакету документів, зазначених у пункті 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», а також було повідомлено про те, що для обговорення можливих додаткових запитань позичальник може звернутися до відповідального співробітника.
02 липня 2021 року ОСОБА_1 на виконання вимог цього Закону надіслала на адресу АТ «Універсал Банк» заяву про проведення реструктуризації валютного кредиту. Додатком до заяви надіслала також визначені цим Законом документи, а саме: копію паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про реєстрацію місця проживання особи від 24 червня 2021 року № 32803, довідку ОК-5 від 01 липня 2021 року про доходи ОСОБА_1 , розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо майна ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року. Відповідач зазначену заяву отримав.
26 липня 2021 року АТ «Універсал Банк» надало відповідь позичальнику, в якій повідомлено, що розгляд питання про реструктуризацію згідно із Законом України від 13 квітня 2021 року № 138І-IX можливий за умови надання повного пакету документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, а саме документи про склад сім'ї, документи про доходи позичальника та членів його сім'ї, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї позичальника. Оскільки надані позичальником документи та заява не містять повної інформації, що є обов'язковою умовою для прийняття рішення, для подальшої роботи зі зверненням останньому необхідно надати весь пакет документів до АТ «Універсал Банк». Також повідомлено позичальника про те, що для обговорення можливих додаткових запитань можна звернутися до відповідального співробітника за вказаним телефоном.
Надалі позичальник звернулась до АТ «Універсал Банк» із заявою (додатковою) від 30 серпня 2021 року про проведення реструктуризації відповідно до Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, в якій зазначила, що подана нею 05 серпня 2021 року заяву до банку на проведення реструктуризації за валютним кредитним договором містить всі необхідні документи. Також зазначила, що у розмові з відповідальним співробітником банку, останній нічого не пояснив стосовно документів, яких бракує для розгляду банком заяви про проведення реструктуризації.
30 вересня 2021 року АТ «Універсал Банк» надало відповідь ОСОБА_1 , в якій повідомлено, що додані позичальником до заяви про реструктуризацію документи не відповідають переліку документів, встановленому підпунктом 4 пункту 7 розділу IV Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, а саме не надано документи про склад сім'ї, про доходи позичальника та членів його сім'ї, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї позичальника. Зміст поданої позичальником заяви та додані до неї документи не містили інформації про сімейний стан позичальника, оскільки за інформацією, яка наявна в банку, позичальник заміжня та має двох дітей, а документ про доходи охоплював лише період до 2013 року включно, проте відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме відповіді на запит від 09 липня 2021 року № 107877495 до Держаної фіскальної служби України про джерела отримання доходів, позичальник отримує дохід від податкового агента з ЄДРПОУ 43611996.
У матеріалах справи наявна відповідь на запит від 09 липня 2021 року до Державної фіскальної служби України в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 12 листопада 2007 року № 28/41к?07 у розмірі 58 887,10 доларів США та судового збору у розмірі 3 654 грн, відповідно до якої у боржника відсутні банківські рахунки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Конституційний Суд України у Рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1?26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
У статті 2 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ (далі - Закон № 1734-VІІІ) передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону № 1734-VІІІ визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Вказаний Закон регулює публічно-правові відносини, які є в цьому випадку проявом економічних відносин, направлених на захист економічних, соціальних прав людей в умовах, що склались в Україні.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 1734-VІІІ реструктуризація зобов'язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
Предметом справи, що переглядається, є зобов'язання АТ «Універсал Банк» здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації за кредитним договором від 12 листопада 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , відповідно до Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381?IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та здійснення реструктуризації споживчого кредиту відповідно до цього Закону.
13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон № 1381-IX), який набрав чинності 23 квітня 2021 року.
Цим Законом внесено зміни до Закону № 1734-VІІІ, а саме розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:
наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.
Крім того, зокрема, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
Закон № 1734-VІІІ визначає вичерпний перелік обставин, за яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ критеріям (незалежно від дати укладення договору) та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків на подання заяви кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим Законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац дев'ятий підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VІІІ).
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації.
У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.
Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь?якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ.
Колегія суддів наголошує, що, виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам доказів не збирає.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands), № 288).
Як встановлено судами та убачається з матеріалів справи, 02 липня 2021 року ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону № 1381-IX надіслала до АТ «Універсал Банк» заяву про проведення реструктуризації споживчого кредиту, до якої додала необхідні документи, а саме: копію паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про реєстрацію місця проживання особи від 24 червня 2021 року № 32803, довідку ОК-5 від 01 липня 2021 року про доходи ОСОБА_1 , розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо майна ОСОБА_1 .
Підставою неможливості проведення реструктуризації відповідності до вимог Закону № 1381-IX АТ «Універсал Банк» зазначило те, що наданий ОСОБА_1 пакет документів не відповідав переліку, встановленому підпунктом 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX, а саме не додано документи про склад сім'ї, про доходи позичальника та членів його сім'ї, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї позичальника.
Надавши оцінку всім поданим сторонами доказам та запереченням, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання, передбачені кредитним договором від 12 листопада 2007 року № 28/41К-07, укладеним між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 , підлягають обов'язковій реструктуризації з огляду на те, що:
станом на 23 квітня 2021 року (дата набрання чинності Законом № 1381-IX) перед кредитором наявне прострочене грошове зобов'язання;
відсутність заборгованості станом 01 січня 2014 року;
виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв. м, житловою площею 33,1 кв. м);
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання іпотекодавця;
у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції також керувався відсутністю підстав для відмови у проведенні реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на підставі Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідач на обґрунтування своїх заперечень проти позову не довів обставини ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», що є правовою підставою для звільнення кредитора від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом.
Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виснував, що відмова банку у проведенні реструктуризації відповідно до Закону № 1381-IX була обґрунтованою, зважаючи на ненадання заявницею необхідних для проведення реструктуризації документів.
Колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про те, що в банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації в порядку та на умовах, передбачених Законом № 1381-IX, відповідно до поданої позивачем заяви та наданих нею документів, є помилковим з огляду на таке.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вказано вище, для підтвердження інформації, зазначеної у заяві про проведення реструктуризації, а саме прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця; дати укладення договору, яким передбачені зобов'язання; зареєстрованого та фактичного місця проживання позичальника; всіх наявних у власності позичальника на дату підписання заяви об'єктів нерухомого майна, віднесених до об'єктів житлового фонду; зареєстрованого та фактичного місця проживання майнового поручителя та про наявність у його власності на дату підписання заяви об'єктів нерухомого майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду, - у разі наявності майнового поручителя, додаються відповідні документи, зокрема розширена інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя (підпункт 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381?IX).
При цьому у наведеному підпункті зазначено, що документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї надаються на вимогу кредитора.
ОСОБА_1 у заяві про проведення реструктуризації зазначила інформацію, передбачену підпунктом 4 пункту 7 розділу IV Закону № 1381-IX, а саме: прізвище, ім'я та по батькові; найменування кредитодавця; дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання; зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника; наявні у власності позичальника на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду.
Також заявниця вказала про відсутність інформації про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про наявність у його власності на дату підписання заяви об'єктів нерухомого майна, віднесених до об'єктів житлового фонду, у зв'язку з відсутністю майнового поручителя.
На підтвердження вказаної інформації ОСОБА_1 додала до заяви копію паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про реєстрацію місця проживання особи від 24 червня 2021 року № 32803, довідку ОК-5 від 01 липня 2021 року про доходи ОСОБА_1 , розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо майна ОСОБА_1 від 05 липня 2021 року.
У своїх листах АТ «Універсал Банк», надаючи відповідь на запити ОСОБА_1 щодо уточнення, які саме документи слід надати заявниці, крім вже доданих до заяви про реструктуризацію кредиту, та причини невідповідності наданих нею документів Закону № 1381-IX, кредитор не навів підстав невідповідності наданих заявницею документів вимогам Закону України «Про споживче кредитування», зокрема пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення».
Слід зазначити, що Законом України «Про споживче кредитування» не визначено, яким саме документом має бути підтверджено відомості про склад сім'ї.
Колегія суддів доходить висновку, що відповідач на обґрунтування своїх заперечень проти позову не довів обставини ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», що є правовою підставою для звільнення кредитора від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом.
Суд бере до уваги, що заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації, при цьому у разі, якщо заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника або зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації.
Однак відповідач не надав суду доказів того, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за іншою адресою, ніж зазначено у довідці про реєстрацію місця проживання особи від 24 червня 2021 року № 32803, а також про те, що за вказаною адресою проживають інші особи, що б свідчило про їх належність до складу сім'ї позичальника.
Щодо наявності у кредитора законних підстав для відмови у реструктуризації за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів звертає також увагу на невстановлення судом першої інстанції обставин зазначення ОСОБА_1 у заяві про реструктуризацію заборгованості недостовірної інформації про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника або зазначення заявником недостовірної інформації про фактичне місце проживання позичальника.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 638/505/22 (провадження № 61-9477св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 555/1434/22 (провадження № 61-9064св23), а також від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22), на яку посилалася заявниця у касаційній скарзі.
Колегія суддів вважає безпідставними аргументи відповідача про те, що кредитний договір від 12 листопада 2007 року не підпадає під ознаки, визначені Законом № 1381-ІХ, а тому не підлягає обов'язковій реструктуризації, оскільки однією з основних умов для застосування до даних спірних правовідносин норм цього Закону є наявність придбання повністю або частково іпотечного майна за рахунок кредитних коштів.
Так, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З огляду на те, що предметом іпотеки є квартира, яка придбана позичальником в день отримання кредитних коштів та передана ним в іпотеку в цей же день, а кредитор не довів, що кредитні кошти витрачені позичальником для задоволення потреб, пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що умови кредитного договору не підтверджують отримання позивачем кредиту саме на споживчі цілі, а факт укладення кредитного договору не підтверджує отримання ОСОБА_1 кредиту саме на придбання квартири, яка є предметом іпотеки.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом із тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов'язки інших учасників цивільних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, відмовивши у проведенні реструктуризації, не обґрунтував свою відмову з посиланням на положення Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, відмова АТ «Універсал Банк» від проведення реструктуризації без достатніх правових підстав свідчить про його ухилення від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для відмови у проведенні реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на підставі Закону України «Про споживче кредитування».
Висновок апеляційного суду про те, що до зави ОСОБА_1 про реструктуризацію відповідно до Закону № 1381-IX останньою не надано документів про склад сім'ї, про доходи позичальника та членів її сім'ї, зокрема доказів розірвання шлюбу з чоловіком та того, що її діти вже досягли повноліття, а тому банк керувався наявними документами та інформацією, доданою позивачем до заяви, не узгоджується із положеннями Закону України «Про споживче кредитування», оскільки такі документи подаються саме на вимогу кредитора, а не разом із заявою про реструктуризацію.
Банк не був позбавлений права уточнити запитувану позичальником інформацію, сприяючи таким чином споживачеві, як більш слабкому суб'єкту економічних відносин, у поновленні своїх прав.
Суд апеляційної інстанції вдався до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, допустив неправильне застосування норм матеріального права та помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Тому оскаржувану постанову апеляційного суду належить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин шостої-сьомої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи висновки Верховного Суду щодо задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору у цій справі на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з АТ «Універсал Банк» на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1 984,80 грн (992,40 грн х 200 %).
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Франківського районного суду міста Львова від 17 листопада 2022 року.
Стягнути із Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь держави 1 984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк