Справа № 759/903/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ул'яновська О.В.
17 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції м. Києва, Старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєва Андрія Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління патрульної поліції м. Києва, Старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєва Андрія Володимировича, в якому просив:
1) cкасувати постанову серії ЕАТ №7922796 від 12.10.2023 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП;
2) справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП;
3) визнати незаконними дії старшого інспектора відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Мінєєва А.В.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16.01.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.
У подальшому, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він має посвідчення інваліда III групи, що дає право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни і осіб з інвалідністю внаслідок війни.
На думку апелянта, вказані пільги дають право на звільнення від сплати судового збору, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.05.2021 у справі №300/2690/19, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є неправомірним.
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, оскільки не виконано вимоги ухвали суду від 16.01.2024 про залишення позовної заяви без руху, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У частині п'ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.
Так, згідно пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини.
У відповідності до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Втім, до позовної заяви ОСОБА_1 долучено копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.02.2020 яким передбачено пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні і осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Однак, суд першої інстанції дійшов до переконання, що пункт 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджується на позивача.
Так, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, статтею статті 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI встановлений вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Згідно з статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пунктом 23 статті 13 цього ж Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.02.2020, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, відтак останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, тобто є особою, прирівняною до особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 580/3226/19.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви 23 лютого 2024 року з підстав не сплати судового збору є передчасним.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2024 року - скасувати, а справу № 759/903/24 направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко