Справа № 620/4182/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
17 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Аліменка В.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови йому в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів), визначенні відсотку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% та відмові в проведенні перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу його роботи на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів) та визначити відсоток його довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88%;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок довічного грошового утримання як судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020, з урахуванням фактично проведених за даний період виплат.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що під час перерахунку його щомісячного грошового утримання, відповідачем протиправно не враховано до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, стаж роботи на посаді слідчого, які дають йому право на отримання суддівської винагороди в розмірі 88% відповідно до частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VI1I «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020, з урахуванням фактично проведених за даний період виплат - закрито.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів), визначенні відсотку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% та відмови в проведенні перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020, за період з 19.02.2020 по 22.12.2021 - залишено без розгляду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не включення ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, половину терміну навчання у вищому юридичному навчальному закладі 01 рік 11 місяців при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 23.12.2021, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 з 23.12.2021 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби 2 роки 20 днів, половину терміну навчання у вищому юридичному навчальному закладі 01 рік 11 місяців, та збільшити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 6%. В решті позову відмовлено.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року скасовано, направлено справу № 620/4182/22 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку з викладеним, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій задовольнити у повному обсязі.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів), визначенні відсотку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% та відмови в проведенні перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020, за період з 19.02.2020 по 22.12.2021.
У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки стаж позивача на посадах судді складає лише 23 роки 8 місяців 2 дні, відтак загальний відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання повинен бути не більше ніж 56 відсотків.
На думку апелянта, зарахування до суддівського самоврядування спірних періодів роботи з метою обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним законодавством не передбачено.
З огляду на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №620/429/21 було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача на підставі довідки від 21.02.2020 №03/36-729 з 19 лютого 2020 року у розмірі 82% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначене свідчить про неможливість визначення відсотку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі саме 88%.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що апеляційна скарга є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на встановлені обставини судом у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці, з вересня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі № 620/2784/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке оформлене протоколом від 13.07.2020 № 55. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020, починаючи з 19.02.2020, яка складає 113508,00 грн, з урахуванням фактично проведених за даний період виплат. В решті позову - відмовлено.
12 січня 2022 року позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди, з урахуванням до суддівського стажу половини навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, проходження строкової військової служби, роботу на посаді слідчого.
Листом від 08.02.2022 вих. № 1975-366/С-02/8/2500/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі № 620/2784/20 позивачу з 19.02.2020 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% (за 23 роки роботи на посаді судді) суддівської винагороди 113508,00 грн, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729.
На думку пенсійного фонду, відповідно до положень статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» підстави для збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період проходження військової служби, навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду роботи слідчим, відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення в частині позовних вимог за період з 19.02.2020 по 22.12.2021, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та слідчим, та врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним, що свідчить про обгрунтованість таких позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII).
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У той час, згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його іншої роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
До того ж, частиною шостою статті 44 Закону №2862-ХІІ передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 1 січня 2011 року.
Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
Відтак, положення частини шостої статті 44 Закону № 2862-XII поширюється лише на суддів, які були призначені чи обрані до 1 січня 2011 року.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №806/2962/17.
Аналіз зазначених норм свідчить, що до стажу роботи, що дає судді у відставці право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах суддів, може зараховуватися половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, час проходження строкової військової служби та час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки позивача, останній проходив військову службу в Радянській Армії у період з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), навчався за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - з 01.09.1976 по 01.07.1980 (03 роки 10 місяців) та проходив службу в органах МВС з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 15 днів) (а.с. 8-9).
При цьому, постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №740/180/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі (а.с. 147-149).
Визнано протиправними дії Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в нарахуванні та виплаті з 15 вересня 2016 року судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити судді у відставці ОСОБА_1 , з 15 вересня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі з 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та зобов'язано провести перерахунок та виплату із врахуванням проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Приймаючи вказане рішення суди виходили з того, що ОСОБА_1 має право на врахування до стажу роботи судді періодів роботи на посадах слідчого та старшого слідчого, а саме: з 31.07.1980 по 09.04.1990 (період перебування позивача на посаді слідчого СВ Ніжинського РВ УМВС України в Чернігівській області) та з 09.04.1990 по 14.01.1993 (період перебування позивача на посаді старшого слідчого СВ Ніжинського РВ УМВС України в Чернігівській області).
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані обставини також підтверджуються копією архівної довідки від 23.09.1996 згідно якої ОСОБА_1 проходив службу в Ніжинському РВ УМВС України у Чернігівській області на посаді слідчого у період з 31.07.1980 по 09.04.1980 згідно наказу №140 л/с від 31.07.1980 та на посаді старшого слідчого у період з 00.04.1980 по 14.01.1993 згідно наказу №96 л/c від 09.04.1980 (а.с 150).
Враховуючи наведене, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та слідчим, та врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
У свою чергу, відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання позивача як судді у відставці підлягає обчисленню у розмірі 88%, виходячи з суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у відповідному розмірі (50% - за роботу на посаді судді понад 20 років + по 2% за кожний рік понад 20 років роботи).
Отже, враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог за період з 19.02.2020 по 22.12.2021.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.О. Аліменко
В.П. Мельничук