П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28887/23
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2023р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не включення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої Постановою КМУ «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2009р. №889, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2009р. №889, та індексації грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. з встановленням базового місяця - серпень 2015 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р., враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 28.11.1996р. по 28.02.2018р. він проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні.
При звільненні з військової служби відповідач виплатив грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
Крім того, під час проходження військової служби, а саме в період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
31.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням та індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця - січень 2008р..
Однак, 6.10.2023р. прикордонний загін листом №11/М-321-319 відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Не погоджуючись із такими діями військової частини, ОСОБА_1 звернувся до суд із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не включення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, передбаченої Постановою КМУ «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2009р. №889, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2009р. №889, та індексації грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. з встановленням базового місяця - серпень 2015 року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з врахуванням раніше проведеної виплати.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_5 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Також, суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона також має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для та виплати грошової допомоги при звільненні.
При цьому, суд першої інстанції вважав, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 28.11.1996р. до 28.02.2018р. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України, зокрема у період з 17.09.1997р. до 28.02.2018р. у НОМЕР_1 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом від 28.02.2018р. №95-ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних сил України, за підпунктом «г» абзацом 2 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: утримання жінкою (чоловіком) - військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є інвалідом І чи ІІ групи, якщо вона (він) не висловив бажання продовжувати військову службу): пункту 1 частини 8 ст.26 ЗУ «Про військової обов'язок і військову службу».
Судом встановлено, що згідно довідки ВЧ НОМЕР_2 ДПС України за період з 1.01.2016р. до 28.02.2018р. ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення виходячи із базового місяця - серпень 2015 року.
Позивач із таким розрахунком індексації не погоджується та вважає, що індексація за вказаний період має розраховуватись із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
При звільненні позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу за 21 рік у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби: (5 346,13 х 25% х 21) роки = 28 067,18грн.
При цьому, щомісячна грошова додаткова винагорода та індексація грошового забезпечення не включені до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що позивач вважає протиправним.
Вважаючи такі дії військової частини протиправними та незаконними, позивач звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Положеннями ч.2,3 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» за №1282-ХІІ від 3.07.1991р. (надалі - Закон №1282).
Положеннями ст.2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У відповідності до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.
За правилами ст.5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ за №1078 від 17.07.2003р..
Згідно з п.1-1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23). Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні ст.1 Першого протоколу.
Відповідно до п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Пунктом 3 Постанови КМУ від 7.11.2007р. №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 1 січня 2008р., а отже січень 2008р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Зі вступом в дію Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 1 березня 2018р..
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що оскільки у період проходження військової служби підвищення посадового окладу позивача за посадою відбулось у січні 2008р., то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватись наростаючим підсумком починаючи з цього базового місяця.
Враховуючи зазначене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. включно з урахування базового місяця січень 2008р..
Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Що стосується не включення індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення для обчислення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, то судова колегія виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано приписами ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі Закон - №2011-ХІІ), Постановою КМУ від 7.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». (далі - Постанова №889).
За приписами абз.2 ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби..
Положеннями ч.2 ,4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності .
Згідно з п.1 Постанови №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Положеннями пп.2 п.1 Постанови №889 передбачено, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 липня 2014р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Апеляційний суд звертає увагу, що сторонами не оспорюється, що на момент звільнення позивача з військової служби він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до абз.2 ч.2 ст.15 Закону №2011-ХІІ.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відповідач додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби не включив, посилаючись на норми Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021р. у справі №825/997/17 зазначила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
За текстом цієї постанови, ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови №889, а не інструкцій №№595, 550.
З наведених мотивів, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, не підлягають застосуванню також норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
У підсумку Велика Палата Верховного Суду констатувала, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постановах від 10.11.2021р. у справі №825/997/17, згодом врахував Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 19.01.2022р. у справі №520/15971/2020, від 7.02.2022р. у справі №240/3926/20, від 25.01.2023р. у справі №160/8707/21.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що індексація грошового забезпечення також підлягає включенню до обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні
В апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_2 жодним чином не спростовує висновків суду з приводу врахування індексації грошового забезпечення для обраховування відповідної одноразової грошової допомоги.
Так, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко