17.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3787/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді:?Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів:?Коваль Л.А., Чередка А.Є
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 (суддя Дупляк С.А.)
у справі № 904/3787/23
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Лізавчука Олександра Сергійовича
про стягнення грошових коштів,-
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Лізавчука Олександра Сергійовича про стягнення 223 688,34 грн заборгованості, з яких: 52 000,00 грн за кредитом, 145 680,89 грн з процентів за користування кредитом, 21 164,00 грн з комісії за користуванням кредитом та 4 843,45 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов'язань, передбаченими?"Умовами та правилами надання банківських послуг", котрі разом із заявою відповідача,?- анкетою про приєднання до вказаних умов, і складають кредитний договір за яким заявлена до стягнення заборгованість.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/3787/23 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лізавчука Олександра Сергійовича на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 52 000,00 грн заборгованості за кредитом та 780,11 грн судового збору за подання позову. Відмовлено в задоволенні решти вимог.
Мотивуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість за кредитом підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак долучений до позовної заяви позивачем витяг з "Умов та правила надання банківських послуг" не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви.
Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні вимог Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" подано апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/3787/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
На переконання апелянта суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що сторони не погодили істотні умови договору стосовно порядку нарахування та розміру процентів, комісії та пені, з огляду на неналежність витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", який додано до позовної заяви. При цьому, господарським судом не було досліджено такі умови в мережі інтернет на день ознайомлення відповідача з ними, й відповідач не надав суду доказів їх невідповідності. Окрім вказаного відповідач стверджував про нерелевантність висновків зазначених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, обставинам цієї справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано?з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги до їх надходження до апеляційного суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою?у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до?статті 270 Господарського процесуального кодексу України?у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2012 Фізичною особою-підприємцем Лізавчуком Олександром Сергійовичем (далі - клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява) в Акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк), згідно якої він приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - умови), тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 21.12.2012 (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови такого договору. Заявка від 21.12.2012 підписана та скріплена печатками сторін.
В матеріалах справи мітиться копія витягу з "Умов та правил надання банківських послуг".
Так, пунктом 3.18.1.1 умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п. 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "угода") (п. 3.18.1.8 умов).
Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 3.18.6.1 умов).
Зі змісту довідки № 21221KRK0S0CM від 28.06.2023 про розміри встановлених кредитних лімітів випливає, що клієнту визначено кредитний ліміт у сумі 52 000,00 грн.
На доведення отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання позивачем надано виписку по рахунку клієнта за період з 24.12.2012 по 25.06.2023.
У зв'язку з наявною заборгованістю у сумі 505 870,57 грн станом на 13.06.2023, банком було направлено клієнту претензію щодо погашення боргу, однак у добровільному порядку відповідачем вказана сума не була оплачена, у зв'язку з чим позивачем подано даний позов.
Стосовно викладених обставин колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Нормами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до?ст. 1046 Цивільного кодексу України?за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до?ст. 1049 Цивільного кодексу України?позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно?ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,?527,?530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Довідкою та випискою по рахунку клієнта підтверджується надання банком та використання клієнтом з 24.12.2012 по 25.06.2023 кредитних коштів в межах обумовленого ліміту, які відповідачем повернуто не було, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно встановлено факт обов'язку позичальника щодо повернення грошової суми в розмірі 52 000,00 грн, наданої позивачем відповідачу у якості кредитних коштів.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача заборгованості з процентів та з комісії за користуванням кредитом, а також пені, які аргументовані позивачем з посиланням на витяг з "Умов та правила надання банківських послуг", слід зазначити наступне.
Згідно частини 1?ст. 1048 Цивільного кодексу України?позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку від 21.12.2012, процентна ставка та розмір комісії за використання ліміту не зазначені, а також відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення грошового зобов'язання. При цьому, долучений до позовної заяви позивачем витяг з "Умов та правила надання банківських послуг" не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися саме частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 21.12.2012 шляхом підписання відповідної заяви.
Подібний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.
Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги у частині стягнення процентів та комісії за користуванням кредитом, а також пені обґрунтовані позивачем саме з посиланням на розмір та підстави, визначені сторонами у кредитному договорі ("Умовами та правила надання банківських послуг"), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення таких вимог.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини 1?статті 269 Господарського процесуального кодексу України?суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4?статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу?Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/3787/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі № 904/3787/23 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на?Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко