Справа № 740/551/24 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.
Провадження № 33/4823/427/24
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
17 квітня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Таранова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Таранова С.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 24 січня 2024 року в 00 год 25 хв, по вул. С. Прощенка, 72, в м. Ніжині, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Таранов С.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням норм чинного законодавства та з порушенням прав ОСОБА_1 , оскільки у ньому відсутні посилання на дані про вручення копії протоколу, немає відомостей про роз'яснення його прав і обов'язків, не роз'яснено суті адміністративного правопорушення. Апелянт посилається на безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки відсутні докази порушення водієм Правил дорожнього руху. Вказує, що відеозапис є неналежним доказом, так як працівники поліції не повідомляли ОСОБА_1 стосовно причин застосування до нього безперервної відеозйомки на нагрудну відеокамеру, а також не роз'яснили, на підставі яких нормативно-правових актів застосовується такий захід, чим порушено вимоги Закону України «Про національну поліцію».
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_3 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №005955 від 24.01.2024, ОСОБА_1 , 24 січня 2024 року в 00 год 25 хв, по вул. С. Прощенка, 72, в м. Ніжині, Чернігівської області, керував автомобілем MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції за порушення комендантської години та Правил дорожнього руху. Під час спілкування з водієм у поліцейських виникла підозра про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Після цього водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився. При цьому, водій підтвердив, що вживав спиртні напої та намагався домовитися з працівниками поліції не складати щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Посилання апелянта на нероз'яснення працівниками поліції водію прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, не заслуговують на увагу, так як стороною захисту не наведено, якими правами ОСОБА_1 через свою необізнаність не мав змоги скористатися під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також водій на місці події в повній мірі розумів ситуацію, в якій опинився, та був ознайомлений з адміністративними матеріалами, надав пояснення, проте відмовився поставити свій підпис у протоколі.
Крім того, ОСОБА_1 у повній мірі використав своє право на захист, при розгляді справи судом скористався послугами захисника - адвоката Таранова С.І., який протягом усього часу судового розгляду здійснював його юридичний захист.
Доводи апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, є непереконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Також, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Таранова С.І. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний