09 квітня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 683/184/24
Провадження № 22-ц/4820/749/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника апелянта,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Цішковського В.А. від 23 січня 2024 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви зазначала, що перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В провадженні Старокостянтинівського районному суді Хмельницької області перебуває справа про розірвання шлюбу.
Впродовж останнього року вона потерпає від домашнього насильства, яке чинить відносно неї та членів її сім'ї ОСОБА_2 . Він систематично проявляє щодо заявниці та членів її сім'ї безпідставну агресію, цькує, психологічно тисне, виражається на її адресу нецензурною лайкою, безпідставно звинувачує та формує у неї почуття провини, принижує, погрожує фізичною розправою, оскільки між ними існують неприязні відносини, погрожує вбити, залякує, штовхає. Вказане ОСОБА_2 вчиняє в присутності дітей.
З цього приводу ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів, проте це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки, хоча відносно нього виносилися офіційні попередження, він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення щодо заявниці домашнього насильства.
Щодо ОСОБА_2 складалися протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підстави яких судом ОСОБА_2 визнавався винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, 11.09.2023 року складений протокол про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 17.07.2023 року та 10.09.2023 року поліцейськими винесено термінові заборонні приписи на кривдника стосовно постраждалих осіб.
Психологічне насильство, яке вчиняє ОСОБА_2 , завдає шкоди її психологічному та фізичному здоров'ю, а також здоров'ю їхніх дітей. Через це ОСОБА_1 постійно перебуває у пригніченому стані, налякана та живе у постійному страху, змушена постійно звертатись в поліцію за захистом, проте кривдник не зважає на це і насильство не припиняє.
Враховуючи вказане, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис, яким встановити тимчасові обмеження прав ОСОБА_2 строком на 6 місяців і заборонити йому: - перебувати в її місці проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - наближатися на відстань до 100 метрів до її місця проживання; - розшукувати її особисто і через третіх осіб, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею та з її дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; - вести листування, телефонні переговори з нею, спілкуватись з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
Окрім того, просила взяти кривдника ОСОБА_2 на профілактичний облік за місцем проживання та направити його на проходження програми для кривдників.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23.01.2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано стосовно кривдника ОСОБА_2 обмежувальний припис строком на шість місяців, яким заборонено ОСОБА_2 : - перебувати у місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; - наближатись на відстань до ста метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; - особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та переслідувати її й у будь-який спосіб спілкуватись із нею та з її дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 , спілкуватися з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимог про взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік за місцем проживання та направлення його на проходження програми для кривдників відмовлено. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне і відмовити у видачі обмежувального припису. Сторони фактично припинили шлюбні відносини влітку 2023 року, проте залишилися проживати в спільному житлі, кімнатах 301, НОМЕР_1 гуртожитку Старокостянтинівського аграрно-промислового ліцею по АДРЕСА_2 . Ці кімнати заявниця ОСОБА_1 та члени її сім'ї ОСОБА_5 з дітьми винаймали згідно договору від 25.08.2022 року. В цей час заявниця ОСОБА_1 почала фактично проживати у зазначених кімнатах із іншим чоловіком, змінила замок у спільних вхідних дверях до даних кімнат та не допускала ОСОБА_2 до житла. Вона тричі викликала поліцію та зверталася у відповідні служби із заявами про вчинення щодо неї ОСОБА_2 домашнього насильства, оскільки в цей період ОСОБА_5 намагався потрапити до їхнього житла за адресою АДРЕСА_3 , де мав право проживати, де знаходились його речі. В той період дійсно між ними виникали сварки і скандали, які в подальшому судом кваліфіковані як домашнє насильство.
Вказані події відбувались 16.07.2023 року, 17.07.2023 року, коли заявниця змінила ключі від житла та не допускала його до житла та 10.09.2023 року, коли ОСОБА_2 намагався забрати свої особисті речі (взуття). ОСОБА_2 просив доньку повернути йому взуття, яке знаходилось у кімнатах, де він раніше проживав, проте донька йому відмовила. З 10.09.2023 року та до моменту звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису, 18.01.2024 року, більш як 4 місяці ОСОБА_2 не вчиняв щодо ОСОБА_6 або дітей будь-яких дій, які можна було б кваліфікувати як домашнє насильство.
На цей час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Відповідно до договору найму житлового приміщення для тимчасового проживання від 11.01.2024 року, укладеного між державним закладом «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей» та апелянтом, останньому передано у найм житлове приміщення для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_4 - одну із кімнат, якими сторони раніше користувалися, коли проживали однією сім'єю. У зв'язку із цим ОСОБА_2 в період із 13.01.2024 року і до 17.01.2024 року двічі звертався до заявниці ОСОБА_1 з вимогою звільнити вказану кімнату та надати йому ключ від спільних вхідних дверей до кімнати № НОМЕР_1 , не перешкоджати у встановленні окремих вхідних дверей до вказаної кімнати для повного її відокремлення та можливості окремого проживання.
ОСОБА_1 подала до суду дану заяву про видачу обмежувального припису виключно з метою недопущення ОСОБА_2 до належної йому на праві користування кімнати № НОМЕР_1 , та позбавлення його гарантованого законом права на житло. Встановлені обмеження позбавляють його можливості вирішення свого житлового питання в законний спосіб.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В провадженні Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа № 683/2256/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28.07.2023 року у справі № 683/2561/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.
Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 16.07.2023 року близько 03.05 год. за місцем свого проживання по АДРЕСА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю
Терміновим заборонним приписом АА №126556 від 17.07.2023 року ОСОБА_2 як кривднику встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на строк 10 діб з 11 год. 17.07.2023 року до 11 год. 26.07.2023 року.
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31.07.2023 року у справі № 683/2578/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. Встановлено, що ОСОБА_2 17.07.2023 року приблизно 10 год. в АДРЕСА_4 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, вчини відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство в сім'ї, а саме, умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні нецензурною лайкою на її адресу, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого завдано шкоду її психологічному здоров'ю.
Терміновим заборонним приписом АА №127299 від 10.09.2023 року ОСОБА_2 як кривднику встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на строк 10 діб з 10.09.2023 року до 19.09.2023 року.
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21.11.2023 року у справі № 683/3161/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Встановлено, що ОСОБА_2 10.09.2023 року близько 19.15 год. поблизу будинку АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , умисні дії психологічного характеру, які полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, намаганні затіяти бійку.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з тривалої та системної протиправної поведінки ОСОБА_2 , не усвідомлення ним негативних наслідків своїх дій, значних ризиків продовження ним своїх агресивних дій щодо заявниці ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині вимог про взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік за місцем проживання та направлення його на проходження програми для кривдників виходив з того, що вказані питання вирішуються в порядку ст. 39-1 КУпАП під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, пов'язане із вчиненням домашнього насильства.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду та неналежну оцінку наданих доказів є безпідставними.
Так, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон N2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини першої статті 1 Закону N 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (ч.2 ст.26 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону N 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Згідно пункту 9 частини першої статті 1 Закону N 2229-VIII оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно констатував, що ОСОБА_1 систематично вчиняє домашнє насильство щодо заявниці та їхньої доньки, що підтверджується постановами Старокостянтинівського районного суду від 28.07.2023 року у справі № 683/2561/23, від 31.07.2023 року у справі № 683/2578/23 та від 21.11.2023 року у справі № 683/3161/23, якими ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. та 340 грн.
При цьому вказані рішення ОСОБА_2 не оскаржував апеляційному порядку і набрали законної сили, а отже, ним не оспорюються факти вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів на спростування фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та їх дітей.
У зв'язку з цим не мають істотного значення доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 в подальшому, з вересня 2023 року не вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_1 .
Факт укладення ОСОБА_2 договору оренди з Старокостянтинівським аграрно-промисловим ліцеєм на кімнату АДРЕСА_6 не має істотного значення, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 з врахуванням норм статей, 1, 26 Закону N 2229-VIII.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк