Справа 521/1682/24
2/521/2775/24
(про залишення позову без руху)
18 квітня 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та додані до неї матеріали, -
До Малиновського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя про поділ майна подружжя . У позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про удовий збір».
Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України, судом з метою визначення підсудності було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
У ході вивчення питань щодо відповідності змісту позовної заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить:
-відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
-зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
-виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211,20 гривень та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за позови немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, що становить 1211,20 гривень.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто, Законом України “Про судовий збір” звільнено учасників бойових дій від сплати судового збору лише за позовні вимоги, пов'язані з порушенням прав позивача, як учасника бойових дій.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про сплату судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні.
До суду позивач звернувся з метою захисту прав не як учасника бойових дій, а щодо поділу спільного майна подружжя.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 не звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи у судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати.
При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).
Із заявлених позивачем вимог, судом вбачається, що позивачем заявлено 3 позовні вимоги, а саме 2 майнового та 1 немайнового характеру.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, зі змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015р., за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі гривень за реквізитами: https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/ та подати до суду відповідні квитанції.
Також суд звертає увагу на те, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Тобто, особливістю розгляду даної категорії справ є те, що при поділі спільного майна подружжя, саме суд, який вирішує спір, має встановити загальний обсяг спільно нажитого майна, яке підлягає поділу в межах наявного між сторонами спору предмета позову - майна подружжя, із дотриманням засад рівності часток чи відступом від цих засад.
Таким чином, позивач просить поділити спільне майно подружжя - та не зазначає чи це увесь перелік спільного майна подружжя, не зазначає наявність/відсутність боргів подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до роз'яснень викладених у п.п. 22-24 Постанови пленуму ВС У № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ майна здійснюється за правилами встановленими ст.ст.69-72СК України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб ( ч. 4ст. 65 СК України)
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, алей працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У разі придбання майна хоча у період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже позивачу необхідно визначити чим підтверджується придбання всього майна що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею у набутті спірного майна.
Крім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви ставиться вимога про виклик свідка, що не передбачено нормами Цивільного процесуального Кодексу України. Вважаю за необхідне роз'яснити наступне. Відповідно до положень ч.ч.1,2,3 ст.91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи; у заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити; заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
Однак суд звертає увагу на ч. 3 ст. 175 ЦПК України, яка містить перелік вимог до позовної заяви, так, розмежовуються вимоги щодо змісту позовних вимог і обґрунтування судових витрат, зокрема у п. 4 позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а у п. 9 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Окремо суд вказує, що позивач у своїх вимогах не конкретизує суму судових витрат, а лише зазначає таку у змісті позовної заяви.
Відповідно до ч. 5 ст.265 ЦПК України в резолютивній частині рішення суду (за результатами розгляду в суді першої інстанції) зазначається, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог, розподіл судових витрат.
Таким чином вимога про стягнення судових витрат не є позовною вимогою і вирішується на підставі ст. 141 ЦПК України.
Отже сформульований позивачем зміст позовних вимог не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, так позивачу належить конкретизувати зміст позовних вимог, зокрема відмежувати від такого вимогу про стягнення судових витрат у певному розмірі.
Статтею 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Малиновського районного суду м. Одеси через канцелярію суду.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), містить рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та додані до неї матеріали, -залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, викладених в ухвалі, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Д.Я. Рогїк