17 квітня 2024 року
м. Київ
справа №380/4208/23
адміністративне провадження № К/990/12670/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №380/4208/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно неповного нарахування та виплати позивачу збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) за грудень 2022 року та січень 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до пункту 1 Постанови №168 збільшення додаткової винагороди з урахуванням сплати податків і зборів за грудень 2022 року в сумі 48 932,26 грн та за січень 2023 року в сумі 68 950,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000,00 гривень додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови №168 за 22 доби грудня 2022 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Постанови №168 збільшену до 100000,00 гривень додаткову винагороду за 22 доби грудня 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02 квітня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №380/4208/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що учасники справи у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, установленої Постановою №168.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Обставин, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, що підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої, четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України, немає.
Ураховуючи, що ця справа є справою незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа має виняткове значення для скаржника). Проте військова частина НОМЕР_1 не навела вмотивованих аргументів, що свідчать про вплив наслідків розгляду цієї справи на судову практику у подібній категорії справ.
Так, вирішуючи цей спір та задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 щоденно в період з 01.12.2022 по 31.12.2022 включався до складу 4 групи військовослужбовців, які здійснювали оперативно-чергову службу та охорону місця тимчасової дислокації у м. Краматорськ з метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, проведенні рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які, можливо причетні (надають допомогу) до НЗФ. В журналі службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2022 №2-ДСК у розділі ІІ "Облік ведення бойових дій" містяться записи щодо дати, часу, місця та короткий опис бойових дій, відповідно до яких такі мали місце: 03.12.22, 04.12.22, 06.12.22 (двічі в різний час та місце), 10.12.22, 13.12.22, 17.12.22, 22.12.22, 25.12.22, 31.12.22, зокрема зафіксовано вогневі ураження в районі м. Краматорськ.
Рапортом від 01.01.2023, зареєстрованим 02.01.2023 за вх. №27, заступник начальника загону з оперативно-розшукової діяльності - начальник головного оперативно-розшукового відділу ОСОБА_2 клопотав перед начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу головного оперативно-розшукового відділу, що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі 70000,00 гривень на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року, серед яких ОСОБА_1 гідний винагороди у розмірі 70000,00 гривень за період проходження служби з 01 по 31.12.2022 у кількості діб - 31. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.01.2023 №13-ОС "Про виплату додаткової винагороди" прийнято виплатити додаткову винагороду у розмірі 70000,00 гривень пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за грудень 2022 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 включно військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з додатком 1, зокрема ОСОБА_1 але всього за 9 діб в сумі 20322,58 гривень.
Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відповідач не заперечував того факту, що позивач включався до складу груп військовослужбовців, які здійснювали оперативно-чергову службу та охорону місця тимчасової дислокації у м. Краматорськ із метою забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, проведенні рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які, можливо причетні (надають допомогу) до НЗФ впродовж грудня 2022 року.
Отже, цей спір вирішувався судами виходячи суто із оцінки доказів у справі, наданих під час його вирішення. Водночас у касаційній скарзі відсутні вмотивовані аргументи на спростування таких висновків судів, а доводи відповідача зводяться до посилань на різну судову практику у подібних спорах та обов'язку Верховного Суду забезпечити сталість і єдність судової практики у такій категорії справ.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Також відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Отже, аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктами «а», «в» частини п'ятої статті 328КАС України, оскільки заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили б стверджувати, що формування Верховним Судом висновку щодо застосування певних норм у цій справі, буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага.
Зазначення заявником у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України) не є достатнім для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій категорії справ.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстав перевірки інших доводів касаційної скарги немає.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №380/4208/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк Л.О. Єресько