17 квітня 2024 року
м. Київ
справа №440/8/23
адміністративне провадження №Зі/990/37/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., визначеної для розгляду справи №440/8/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради Полтавської області (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решитилівської міської ради) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій,
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №440/8/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради Полтавської області (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решитилівської міської ради), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, залишено без руху.
08 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний Суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. від участі в розгляді цієї справи.
Позивач обґрунтував заяву про відвід колегії суддів тим, що судді Рибачук А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. порушили норми процесуального права, а саме: постановили ухвалу про залишення без руху касаційної скарги на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню; постановляючи зазначену ухвалу Верховного Суду від 01 квітня 2024 року не ознайомилися із частиною третьою статті 37 Закону України від 01 липня 2004 №1952-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; не врахували практику Верховного Суду щодо можливості самопредставництва суб'єкта владних повноважень у суді; не взяли до уваги клопотання, направлене позивачкою 25 березня 2024 року (після подання відповідачем касаційної скарги); допустили описку у назві органу державної влади (замість назви - Східне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції, зазначили - Східне міжрегіональне управлінням Міністерства юстиції України); всупереч статті 393 Цивільного процесуального кодексу України постановили зазначену ухвалу в складі трьох суддів; не врахували того, що особа яка подає касаційну скаргу не має процесуальної дієздатності, не подала свою посадову інструкцію, підписала касаційну скаргу як фізична особа, а не як представник відповідача, що може здійснювати самопредставництво, надала документи на підтвердження своїх повноважень, підписані керівником Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції, а не Міністерства юстиції України та надали можливість відповідачу двічі усувати недоліки щодо сплати судового збору.
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 40 КАС України постановив ухвалу від 01 квітня 2024 року, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. та передав останню до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду питання про відвід.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді Берназюку Я.О.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., суддя-доповідач виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, п. 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, п.п. 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як на підставу відводу колегії суддів у справі №440/8/23 ОСОБА_1 посилається на неправомірність залишення касаційної скарги без руху у цій справі, тобто, фактично, заявник не погоджується з вказаним судовим рішенням.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або його необ'єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
З огляду на це, суддя-доповідач звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, наведені позивачем підстави для відводу суддів Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В. є необґрунтованими, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, а матеріали заяви не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів.
Суддя-доповідач також наголошує, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічна позиція щодо застосування статті 36 КАС України та, зокрема, критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 лютого 2022 року у справі №761/26688/20, від 07 липня 2022 року у справі №372/4514/21, від 02 серпня 2022 року у справі №640/30770/20.
Натомість, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, проаналізувавши аргументи автора цієї заяви, вважаю, що обставини, на які посилається заявник не є підставою для висновку, що колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначена для розгляду справи №440/8/23, може проявити упередженість або необ'єктивність при її розгляді. Твердження заявника про можливу упередженість та необ'єктивність колегії суддів ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Відтак передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., у цій справі немає.
Керуючись статтями 36, 37, 40 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Рибачука А.І., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., визначеної для розгляду справи №440/8/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради Полтавської області (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решитилівської міської ради) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.О. Берназюк