17 квітня 2024 року
м. Київ
справа №990/130/24
адміністративне провадження №П/990/130/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Шарапи В.М., Єзерова А.А., Тацій Л.В., Стародуба О.П.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
16 квітня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - Комісія, відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 05 березня 2024 року № 287/дс-24;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів внести рекомендацію до Вищої ради правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Бершадського районного суду Вінницької області;
- витребувати у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України матеріали досьє щодо мене, як кандидата на посаду судді, а також аудіо та відео запис відкритої та закритої частини співбесіди зі мною від 05 березня 2024 року.
За приписами ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність обставин, що зумовлюють залишення її без руху.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі частини 8 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернулась до Верховного Суду з вимогою, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 березня 2024 року № 287/дс-24 через підсистему «Електронний суд» 16 квітня 2024 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.
У позовні заяві ОСОБА_1 зазначає, що 05 березня 2024 року Комісією у складі третьої колегії з нею проведено співбесіду, за результатами якої прийнято рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, повний текст якого позивачу надано лише 23 березня 2024 року.
Отже, позивач просить строк звернення до суду із цим позовом рахувати з 24 березня 2024 року, оскільки під час співбесіди їй було оголошено тільки резолютивну частину, а повний текст оскаржуваного рішення було отримано позивачем лише 23 березня 2024 року, у відповідь на її заяву від 18 березня 2024 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів звертає увагу, що у випадку, коли особа вважає, що її права були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно зі ч. 6 ст. 161 КАС України зазначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Колегія суддів звертає увагу, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Зі змісту рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 05 березня 2024 року № 287/дс-24 вбачається, що ОСОБА_1 брала участь в засіданні, яке відбулось 05 березня 2024 року та була обізнана з висновками, прийнятими відповідачем за результатами проведеного засідання.
Поряд з цим, за приписами пункту 107 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Отже, Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає рішення лише у випадку, якщо особа звернулася з проханням про його надання.
Між тим, рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 05 березня 2024 року № 287/дс-24 опубліковано на офіційному вебсайті Комісії і доступ до такої інформації є вільним.
За таких обставин, слід зазначити, що ОСОБА_1 була обізнана про результати засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії від 05 березня 2024 року.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги обізнаність позивача, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 пропущено місячний строк звернення до суду.
Верховний Суд наголошує, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд звертає увагу, що наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать про те, що строк звернення з цим позовом не пропущено, проте, можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку однак, для можливості поновлення такого строку позивачу необхідно подати клопотання про поновлення строку. За відсутності такого клопотання Суд позбавлений можливості на власний розсуд поновлювати такий строк.
Таким чином, в порушення вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач до позовної заяви не додала обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку звернення до суду та не містить обґрунтованого клопотання про його поновлення, останню слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
В.М. Шарапа
А.А. Єзеров
Л.В. Тацій
О.П. Стародуб ,
Судді Верховного Суду