17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/17104/22
адміністративне провадження № К/990/13041/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №380/17104/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
04.04.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, в якій скаржник визначив підставами касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 пункти 1 і 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас частина третя статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
У випадку ж оскарження судових рішень відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник в касаційній скарзі повинен викласти мотивовані обгрунтування, які б слугували підставою для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься вказівка на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, інших умов у їх взаємозв'язку, передбачених у випадку оскарження судових рішень на цій підставі (у даному випадку при оскарженні додаткового рішення суду першої інстанції), скаржник не наводить. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Кодексу адміністративного судочинства України, посилань на окремі витяги із постанов Верховного Суду у поєднанні із висловленою незгодою з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами при вирішенні питання розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, переоцінки таких доказів, - що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
В той же час, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови від 19.12.2023, Восьмим апеляційним адміністративним судом під час перегляду в порядку апеляційного оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 враховано позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 11.02.2021 у справі №520/9115/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, та за результатами дослідження наявних у справі доказів і виходячи зі встановленої сукупності обставин, зроблено висновок про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу із розглядуваним спором. Скаржником у свою чергу такі висновки у поданій касаційній скарзі не було спростовано.
Поряд з цим, заявляючи підставою касаційного оскарження судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказуючи на необхідність відступлення від правових позицій, висвітлених у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі №813/8772/14, від 16.10.2019 у справі №1340/4383/18, від 17.08.2022 у справі №560/8206/20, відповідач у той же час не аргументує як таку потребу у відступленні, не визначає ані конкретної норми права, від висновку щодо застосування яких слід відступити, ані висновку, який податковий орган вважає правильним.
Відтак касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Повернути касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №380/17104/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
2. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.С. Пасічник