Справа № 755/439/24 Головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.
Провадження № 22-ц/824/7402/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
17 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів,
У грудні 2023 року перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не дотримано процедури набуття правових підстав для представництва прав та законних інтересів держави в особі Київської міської ради в судовому порядку, наслідком чого є повернення позовної заяви прокурору на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що Закон України «Про прокуратуру» зобов'язує прокурора у разі виявлення порушень інтересів держави і встановлення бездіяльності органів вживати заходів представницького характеру, незалежно від територіальної юрисдикції.
Шевченківською окружною прокуратурою м. Києва здійснювалось підтримання публічного обвинувачення під час розгляду Шевченківським районним судом м. Києва справи № 761/41181/17 за обвинуваченням колишнього генерального директора КП «Плесо» у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 364 КК України, щодо умисного самовільного зайняття земельної ділянки в особистих цілях та самовільної забудови без наявності дозвільних документів, які дають право проводити будівельні роботи дерев'яного будинку та господарських споруд на прилеглій до будинку території за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 63:397:031, яка є водоохоронною зоною, та на якій згідно із законодавством України заборонено будівництво будь-яких споруд.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у справі № 761/41181/17 визнано вчинення ОСОБА_3 (батьком відповідачки ОСОБА_1 ) кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України, та встановлено самочинність будівництва садового будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 333492880366), а відтак службові особи Шевченківської окружної прокуратури м. Києва зобов'язані були відреагувати цивільно-правовими заходами на виявлені порушення інтересів держави і бездіяльності.
Отже, Шевченківська окружна прокуратура м. Києва, комплексно виконуючі конституційні функції органів прокуратури з підтримання публічного обвинувачення в суді та представництва інтересів держави в суді, з метою належного і своєчасного захисту державного інтересу, звернулась із позовною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва, задоволенням якої інтереси держави будуть захищені шляхом усунення власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перешкод в її користуванні.
При цьому листом від 19 грудня 2023 року № 41-13346вих-23 Шевченківська окружна прокуратура м. Києва повідомила Київську міську раду про встановлення факту неправомірного заволодіння фізичною особою комунальною земельною ділянкою на острові Венеціанський (Гідропарк) у м. Києві, а саме розміщення та реєстрації на вказаній території об'єкту нерухомості. У зв'язку із викладеним прокуратура просила повідомити, чи було відомо Київській міській раді про порушення її інтересів, чи вживались заходи спрямовані на усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів, а також просила повідомити про доцільність звернення прокурора до суду в інтересах Київської міської ради з позовом про усунення перешкод у володінні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою. Копія вказаного листа додано до суду разом із позовною заявою (додаток № 45).
На вказаний лист прокурора до Київської міської ради за дорученням заступника голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21 грудня 2023 року № 08/41167 надано відповідь Департаментом земельних ресурсів листом від 27 грудня 2023 року № 05716-17431 (додаток № 46), яким повідомлено окружну прокуратуру, що Київською міською радою не вживались заходи спрямовані на поновлення майнових прав. Поряд з цим, Департамент зазначив, що у разі звернення прокурора до суду, ним в межах повноважень здійснюватиметься сприяння прокурору.
Вказане свідчить про те, що Київська міська рада не звернулась до суду із позовом про захист прав на земельну ділянку, а після отримання інформації про наявні порушення інтересів територіальної громади, відмовилась від своїх безпосередніх обов'язків та не заперечила проти здійснення захисту порушеного права органам прокуратури.
Враховуючи викладене, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Шевченківська окружна прокуратура м. Києва листом від 27 грудня 2023 року № 41-13685вих-23 повідомила Київську міську раду про звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, копію якого разом із доказами направлення на адресу Київської міської ради долучено прокурором до позовної заяви (додатки № 47, 48).
Незважаючи на це, суд першої інстанції з порушенням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 229, 263 ЦПК України і без повного та безпосередньо дослідження доказів вказав, що прокурором не долучено до позовної заяви документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради. Як наслідок суд, порушуючи вимоги статті 185 ЦПК України та безпідставно повертаючи позовну заяву прокурора, сприяв подальшому продовженню порушень інтересів держави і прав територіальної громади, а особлива цінна земельна ділянка ландшафтного парку «Дніпровські острови», яка є землею водного фонду, територією природно-заповідного фонду та об'єктом екологічної мережі і надалі безпідставно та протиправно перебуває в користуванні третіх осіб.
Судом не взято до уваги те, що звернення прокурора до суду із позовом на захист «суспільного інтересу» відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Порушення інтересів держави в особі територіальної громади м. Києва у цьому випадку полягає в тому, що земельна ділянка водного фонду на березі озера Берізка, яка належить до природно-заповідного фонду України, перебуває під незаконною забудовою, що завдає шкідливого впливу на стан земель, а також унеможливлює використання землі за цільовим призначенням, а саме з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (статті 44, 60 ЗК України, стаття 88 ВК України, стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»), чим завдається шкода не тільки громаді, але і державі.
Таким чином, прокурор не тільки мав право, а й був зобов'язаний звернутися з даним позовом до суду.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву прокурору, суд першої інстанції не вбачав підстав для представництва першим заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в суді інтересів держави в особі Київської міської ради, оскільки прокурором не обґрунтовано дотримання ним засад територіальності під час звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради щодо захисту права власності нерухомого майна, розташованого на території Дніпровського району м. Києва, що відноситься до юрисдикції Дніпровської окружної прокуратури м. Києва.
Крім того, прокурором не долучено до матеріалів позовної заяви жодного доказу на підтвердження отримання позивачем Київською міською радою письмового повідомлення про намір прокурора на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави та доказів обізнаності Київської міської ради про порушення майнових прав даного органу місцевого самоврядування шляхом вчинення протиправних дій щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно по АДРЕСА_3 . Таким чином, прокурором не надано доказів обізнаності Київської міської ради про наявність його порушеного права, тому відсутні підстави вважати, що даний орган місцевого самоврядування не здійснює або здійснює неналежним чином захист майнових прав та інтересів територіальної громади.
Судом також враховано, що прокурором не виконано свого обов'язку попередньо, до звернення з даним позовом до суду, повідомити про це Київську міську раду, в інтересах якої він бажає виступити, оскільки згідно даних матеріалів позову, прокурором Київську міську раду повідомлено рекомендованою поштовою кореспонденцією про порушення її майнових прав та щодо наміру звернення з даним позовом до суду - 27 грудня 2023 року; позовну заяву складено та скеровано до суду - 28 грудня 2023 року, а судовий збір за подання даного позову до суду сплачено - 16 листопада 2023 року. Таким чином позивач Київська міська рада станом на день звернення прокурора до суду в її інтересах не є обізнаною щодо порушеного права територіальної громади міста, не є ознайомленою із наміром прокурора щодо звернення з даним позовом до суду та не висловила/не мала можливості висловити свою думку щодо підстав такого представництва, яке Київська міська рада має право оскаржити. Отже, передчасне звернення прокурора з даним позовом до суду без отримання жодного письмового погодження позивача, в інтересах якого бажає виступити в суді, є грубим порушенням процесуальних прав позивача, тому таке представництво не підлягає підтвердженню судом.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У частинах першій, третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Наведеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема, у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Системне тлумачення частин четвертої, п'ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає можливість зробити висновок, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах
Прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновки про те, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 922/3219/20 зазначено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов'язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
За змістом постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, суд касаційної інстанції не погодився з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про недодержання прокурором передбаченого законом обов'язку щодо попереднього (до звернення до суду) повідомлення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області як суб'єкта владних повноважень про встановлення факту відповідного порушення (укладання оспорюваного договору) та про намір здійснити представництво інтересів держави у суді, що, на думку судів, проявилося у надісланні прокурором відповідного повідомлення одночасно з поданням позову (24 квітня 2018 року), оскільки зі змісту пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що відповідне повідомлення має бути здійснено прокурором до моменту подання позовної заяви та надходження її до суду, чого прокурором порушено не було. При цьому Верховний Суд зазначив, що передчасним та бездоказовим є посилання суду першої інстанції на те, що вказаними діями прокуратури Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області нібито було позбавлено можливості та часу для оскарження визначеної прокурором наявності підстав для представництва такого суб'єкта, так як відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті. З огляду на те, що прокурором у справі, що переглядається, правильно зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набув статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Верховний суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 372/391/17 вказав, що оскільки заступник прокурора Київської області листами відповідно від 02 лютого 2017 року № 05/1-295вих17 та від 02 лютого 2017 року № 05/1-296вих17 повідомив Кабінет Міністрів України і ДП «Київське лісове господарство» про те, що прокуратура звертатиметься до суду з позовом, та в цей же день подав до суду позовну заяву, в якій належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави, а Кабінет Міністрів України і ДП «Київське лісове господарство» не оспорювали і не заперечували підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, то висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України не може вважатися законним та обґрунтованим.
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, яка переглядається, звертаючись 29 грудня 2023 року з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, прокурор обґрунтовувала неналежне, на її переконання, здійснення захисту інтересів держави Київською міською радою як уповноваженим органом, яка знала про порушення інтересів держави ще з листопада 2014 року, проте не вжила самостійно жодних заходів представницького характеру з метою захисту прав держави та територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності.
Тож прокурор навела підставу для представництва інтересів держави, а саме факт незаконного захоплення відповідачами земельної ділянки комунальної власності, що порушило права територіальної громади на земельну ділянку природно-заповідного та водного фондів, та зазначила підстави для звернення до суду з позовом, якими є існування нагальної потреби у захисті порушених інтересів держави (а.с. 23-28).
19 грудня 2023 року листом № 41-13346вих-23 та 27 грудня 2023 року листом № 41-13685вих-23 перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва повідомила Київську міську раду про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки на острові Венеціанський (Гідропарк) у м. Києві та намір звертатися до суду з цим позовом.
Департамент земельних ресурсів за дорученням заступника голови виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 27 грудня 2023 року № 05716-17431 повідомив Шевченківську окружну прокуратуру м. Києва, що Київською міською радою не вживались заходи спрямовані на поновлення майнових прав територіальної громади. У разі звернення прокурора із позовною заявою до суду Департамент в межах наданих повноважень сприятиме у наданні наявної та необхідної інформації.
Отже, Київська міська рада фактично підтримала подання прокурором цього позову, самостійно з позовом до суду не звернулася, наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді не оскаржувала, заперечень проти цього не висловлювала.
Враховуючи те, що Київській міській раді було відомо про необхідність захисту прав держави, втім самостійно вона не вчиняла дій для відновлення цих прав, колегія суддів дійшла переконання, що позов подано прокурором як повноважною особою, яка відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України має право на представництво інтересів держави в особі Київської міської ради.
Такий висновок відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 922/3219/20, від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18 та 17 листопада 2021 року у справі № 372/391/17.
Посилання суду першої інстанції на те, що прокурором не обґрунтовано дотримання засад територіальності під час звернення до суду з даним позовом щодо захисту права власності територіальної громади на нерухоме майно, розташоване на території Дніпровського району м. Києва, що відноситься до юрисдикції Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, є необґрунтованими.
Положення Закону України «Про прокуратуру» зобов'язують прокурора у разі виявлення порушень інтересів держави і встановлення бездіяльності органів вживати заходів представницького характеру, незалежно від територіальної юрисдикції.
Матеріали позовної заяви свідчать, що Шевченківською окружною прокуратурою м. Києва здійснювалось підтримання публічного обвинувачення під час розгляду Шевченківським районним судом м. Києва кримінальної справи № 761/41181/17 за обвинуваченням колишнього генерального директора КП «Плесо» - ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 364 КК України, щодо самовільного зайняття земельної ділянки в особистих цілях та самовільної забудови без наявності дозвільних документів, які дають право проводити будівельні роботи дерев'яного будинку та господарських споруд на прилеглій до будинку території за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 63:397:031.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у справі № 761/41181/17 ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 197-1 та ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції від 30 квітня 2019 року), звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції від 30 квітня 2019 року), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100000000359 від 18 квітня 2015 року - закрито. Цивільний позов, заявлений прокурором до ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Таким чином, Шевченківська окружна прокуратура м. Києва, комплексно виконуючі конституційні функції органів прокуратури з підтримання публічного обвинувачення та представництва інтересів держави в суді, з метою належного і своєчасного захисту державного інтересу, звернулась із позовною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва (за правилами виключної підсудності), задоволенням вимог якої інтереси держави будуть захищені шляхом усунення власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради перешкод в її користуванні.
З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку, що повернення позовної заяви прокурору з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції. При поверненні позовної заяви суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення позовної заяви) та поставленою метою (реалізацією прокурором права на судовий захист інтересів держави).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Крім того, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень статті 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі в спірних правовідносинах.
Отже, враховуючи, що перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва належним чином обґрунтувала підстави представництва інтересів держави та подала позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, в суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав повертати позовну заяву відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 січня 2024 року скасувати, справу за позовом першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2024 року.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній