16 квітня 2024 року місто Київ
справа № 753/10189/23
провадження №22-ц/824/6314/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 5 липня 2023 року, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2023 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що3 лютого 2021 року відповідач підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якої відповідач отримав кредитний ліміт до 45000 грн. на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту. Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48942,08 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 5 липня 2023 року частково задоволені позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ " ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту в розмірі в розмірі 39990 грн., судові витрати 2684,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі; в іншій частині рішення залишити без змін.
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи та не звернув увагу на те, що у заяві від 3 лютого 2021 року про приєднання до Умов та Правил надання послуг сторонами було погоджено процентну ставку за кредитним договором по кредитній картці «Універсальна» в розмірі 42% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 84% річних, а також розмір щомісячних платежів, строк і порядок їх внесення. Підписання такої заяви є складовою частиною кредитного договору.
Зокрема, зазначає, що відповідачем до укладення кредитного договору було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна».
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 жовтня 2023 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 3 лютого 2021 року відповідач підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якої відповідач отримав кредитний ліміт до 45000 грн. на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 15.04.2023 заборгованість Відповідача, яку просить стягнути позивач за кредитом складає 48942,08 грн., з яких - 39990,00 грн. заборгованість за тілом кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 8952,08 грн.- заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. нарахована комісія.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 3 лютого 2021 року шляхом підписання заяви-анкети, в якій також відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Суд першої інстанції зауважив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 3 лютого 2021 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитним коштами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, виходячи з наступного.
В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначають у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті https:/ privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розмірах і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем ОСОБА_1 заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій також визначені, у тому числі: процентна ставка для карт Універсальна, строк кредитування, розмір кредитного ліміту для карт «Універсальна» порядок повернення кредиту, відповідальність сторін, зокрема процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту . Заява підписана 3 лютого 2021 року (а.с.20-29).
В день підписання заяви банком відповідачу ОСОБА_1 була видана картка, тип картки «Універсальна», з терміном дії до 12/24, на яку був встановлений кредитний ліміт, що підтверджується довідками (а.с.18,19).
Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи зазначені вимоги закону та зважаючи на встановлені обставини, висновок суду про те, що банком не доведено, що при укладенні договору сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, є помилковим.
Зі змісту заяви, процентна ставка для карт «Універсальна» становить 42% річних. У розрахунку заборгованості проценти за користування простроченим кредитом за період з 3 лютого 2021 року по 1 березня 2023 року нараховувалися саме в такому розмірі.
За наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за простроченими відсотками становить 8952,08 грн.
Зважаючи на те, що сторони при укладенні договору погодили розмір та порядок нарахування процентної ставки користування кредитними коштами, а також враховуючи, що надані позивачем докази (розрахунок заборгованості, виписка про рух коштів, отримання та користування кредитними коштами) відповідачем всупереч процесуальному обов'язку не спростовані, - наявні підстави для висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в цій частині..
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4026 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 5 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8952 грн.08 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4026 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус