Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/7049/2024
м. Київ Справа № 373/1592/23
08 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дембовського Віталія Івановича на рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Керекези Я.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 10 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики № 4597525, за умовами якого відповідач отримав позику в розмірі 5000 грн строком до 26 листопада 2022 року, зі сплатою за користування позикою процентів: акційна (2,2 % на день); базова (2,2 % на день); основна (3,0 % на день). Договір та додатки до нього були підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувалися у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі 15 470 грн, в тому числі: основна сума боргу - 5000 грн., заборгованість за процентами за користування позикою - 10 470 грн.
08 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю«МАНІФОЮ», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, було укладено договір факторингу № 08-02/2023 згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за договором позики № 4597525 в розмірі 15 470 грн, в тому числі, заборгованість за основною сумою боргу - 5000 грн, заборгованість за процентами за користування позикою - 10470 грн.
На повідомлення про необхідність виконання зобов'язань за договором позики відповідач не відреагував, жодного платежу в рахунок погашення заборгованості не здійснив, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Посилаючись на викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просилосуд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за договором позики № 4597525 у розмірі 15 470 грн з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5000 грн, заборгованість за процентами за користування позикою - 10470 грн.
Рішенням Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 4597525 від 10 вересня 2022 року в розмірі 15 470 грн, в тому числі: суму заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000 грн, заборгованість за процентами за користування позикою - 10 470 грн.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2684 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дембовський Віталій Іванович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин та доказів, на які посилались сторони в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували досягнення згоди з усіх істотних умов електронного договору позики.
Позивач до позовної заяви не надав доказів, а суд першої інстанції не досліджував питання, яким чином, відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач надав відповідь на прийняття пропозиції укласти відповідний електронний договір позики (надсилав електронне повідомлення або заповнював формуляр заяву відповідної форми, або здійснював будь-які інші дії).
Оскільки у відповідному договорі позики у розділі «Реквізити й підписи сторін» «Позичальник», зазначено, що договір підписано «електронним підписомодноразовим ідентифікатором», через специфіку укладаня та безпосереднього підпису таких договорів неможливо встановити особу, що його укладала та підписувала, а згідно з правовою позицією Великої палати Верховного Суду (постанова но справі № 227/3760/19-ц від 26.10.2022) наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником) не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції встановив факт укладання та підписання договору позики відповідачем тільки на підставі того, що на банківський рахунок відповідача надійшли грошові кошти в сумі 5000 грн. Проте, на думку відповідача, надходження грошових коштів на рахунок відповідача не може свідчити про наявність факту укладання та підписання відповідного електронного договору позики відповідачем, та не може свідчити про наявність досягнення згоди позивача та відповідача з усіх істотних умов договору позики.
На виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.11.2023 року по справі № 373/1502/23, банком була надана до суду письмова відповідь, згідно якої, дійсно на рахунок відповідача у вересні 2022 року надходила сума в розмірі 5000 грн, але в призначенні платежу не було взагалі зазначено, що це згідно договору позики та відомості щодо відправника переказу відсутні, оскільки переказ виконано через систему BILLER-A2CB.
Відповідач стверджує, що сума в розмірі 5000грн, яка надійшла на його рахунок 10 вересня 2022 року є помилково перерахованим платежем, а не позикою, оскільки він ніяких договорів позики не укладав. Відповідач готовий повернути відповідну суму помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 5000 грн. саме власнику відповідних грошових коштів. Вважає, щовідповідна ситуація може свідчити про можливу наявність шахрайських дій.
В частині звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів щодо шахрайських дій позивача або з відповідною заявою до суду про визнання недійсним відповідного договору позики відповідач зазначає, що він не може в повній мірі реалізувати відповідну можливість, оскільки не пам'ятає про гроші у розмірі 5000 грн, які надходили на його рахунок, коли та куди вони були використанні. Відповідна ситуація виникла у зв'язку з тим, що 22 вересня 2022 року з відповідачем стався трагічний випадок. В період з вересня 2022 року по січень 2023 року він більшу частину часу знаходився на лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні, переніс декілька складних операцій, в результаті чого йому була встановлена інвалідність 2 групи та запроваджена індивідуальна програма реабілітації. Окрім інших численних ран та травм відповідач також отримав закричу черепно-мозкову травму, яка в подальшому призвела до погіршення і прогалин пам'яті.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Летун Тетяна Віталіївна просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, а під час прийняття рішення судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, рішення суду є законним та обґрунтованим.
Зазначає що, підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Для укладення договору позичальником було здійснено одноразовий вхід в ІТС первісного кредитора, згідно вимог ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» було здійснено ідентифікацію особи в такій системі та позичальником направлено відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), яка містила одноразовий ідентифікатор, який було накладено на сам кредитний договір та всі додатки до нього, які є невід'ємними частинами Договору.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Наведене вище свідчить про належне укладення кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і,ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач, у передбачений договором строк, кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідності вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Позику надано позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.
Товариствоз обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (Payment engine) має право здійснювати перерахування коштів як оператор онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який надавав платіжні послуги на підставі договору, що укладений між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Тобто, перерахування коштів на платіжну карту позичальника за укладеним електронним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює перекази коштів у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компаній загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв'язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.
Відповідно до умов договору, позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.
У розрахунку заборгованості за договором позики первісного кредитора відображено суму виданого кредиту, деталізовано порядок нарахування відсотків у відповідності до умов договору,в межах строку погодженого сторонами в договорі.
Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається сторона відповідача в апеляційній скарзі, як на підстави для скасування рішення та винесення новогопро відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є необґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду, а отже, є такими що не підлягають задоволенню.
На думку сторони позивача, твердження відповідача, що відповідь банку є неналежним доказом отримання ОСОБА_1 від первинного кредитора позики в сумі 5000 грн., оскільки при надходженні на картковий рахунок відповідача коштів сумі 5000,00 грн. не було зазначено призначення вказаного платежу, є намаганням позичальника уникнути виконання взятих на себе зобов'язань. Окремо звернула увагу на те, що подання представником відповідача документів про травмування ОСОБА_1 до суду першої інстанції та долучення їх до апеляційної скарги ніяким чином не обґрунтовує підстави скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дембовський Віталій Іванович в судове засідання не з?явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що у зв'язку з великою кількістю судових засідань та перебуванням представників в м. Бровари Київської області, просить суд апеляційної інстанції проводити судові засідання у його відсутності. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дембовського Віталія Івановича підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 вересня 2022 року між позикодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та позичальником ОСОБА_1 був укладений договір позики № 4597525.
Згідно з розділом 2 вказаного договору позикодавець передає позичальнику у валасність грошові кошти в розмірі 5000 грн. настрок до 26 листопада 2022 року. Договір містить три види процентних ставок: акційна (2,2 % на день); базова (2,2 % на день); основна (3,0 % на день).
Згідно умов вказаного договору позика надається шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника, за номером електронного платіжного засобу (банківської карти), зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті, у день підписання договору позики.
Порядок повернення позики: в строк до 07.10.2022 року - 7 470 грн; в строк до 26.11.2022 року - 1250 грн.
За кожен день неправомірного (понад строк позики) користування позикою/її частиною нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі 1,01% від залишку заборгованості за сумою позики.
Договір та додатки до нього були підписані позикодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та позичальником ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом також встановлено, що 22 березня 2019 року міжТовариствомз обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» була укладена угода про переказ коштів № ВП-2209319-6. На виконання умов вказаної угоди Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» перерахувало на карту ОСОБА_1 а грошові коштив розмірі 5000 грн. Вказана обставина підтверджується наданим Товариствомз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» листом № 4156-ВП від 14 липня 2023 року.
З довідки Акціонерноготовариства «Державний ощадний банк України» № 46/12-11/В1770/2023-ВТ від17листопада 2023 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 абуло відкриточотири карткові рахункив даній фінансовій установі, на одинз яких12 вересня 2022 року були перераховані кошти в розмірі 5 000 грн.
В строк до 07.10.2022 року та 26.11.2022 року ОСОБА_1 свої зобовязання за договором позики № 4597525 від 10 вересня 2022 року не виконав, грошові кошти позичальнику в сумі, визначеній умовами вказаного договору, не повернув.
08 лютого 2023 року між Товариствомз обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 08-2/2023.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників за вищезазначеним договором факторингу до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за договором позики № 4597525 в розмірі 15 470 грн,в тому числі,сума заборгованості за основною сумою боргу 5000 грн, сума заборгованості за процентами за користування позикою 10 470 грн. Вказаний реєстр є додатком до договору факторингу № 08-2/2023 від 08 лютого 2023 року, тобто, є його складовою частиною.
З платіжної інструкції № 19360 від 08 лютого 2023 рокувбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» було перераховано кошти в рахунок оплати за договором факторингу № 08-2/2023 від 08 лютого 2023 року.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те, що договір позики № 4597525 від 10 вересня 2022 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилися заборгованості у розмірі 15 470 грн, в тому числі: основна сума боргу - 5000 грн., заборгованість за процентами за користування позикою - 10470 грн.
Оскільки позивач правомірно набув права вимоги за кредитним договоромпозики № 4597525від 10 вересня 2022 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 15470 грн, в тому числі: основної суми боргу - 5000 грн., заборгованості за процентами за користування позикою - 10 470 грнвідповідає.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний договір № 4597525 від 10 вересня 2022 рокувідповідач підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідетифікатором, який надіслано позивачу на його фінансовий номер f95796.
Отже, відповідачна веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивачнадіслав віповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-повідомлення, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір № 4597525 від 10 вересня 2022 року відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Колегія суддів вважає, що суд першоїінстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21.
Доводи апеляційноїскаргипредставника відповідача про те, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту, а надходження грошових коштів на рахунок відповідача не може свідчити про наявність факту укладання та підписання відповідного електронного договору позики відповідачем, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону Україи «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодного доказу, який підтверджував би факт укладання та підписання відповідного електронного договору позики відповідачем, а тому такий договір № 4597525 від 10 вересня 2022 року є недійсним, корлегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).
Предметом даної справи є позов саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Поряд з цим, ОСОБА_1 з зустрічним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»про визнаннянедійсним договору № 4597525 від 10 вересня 2022 року не звертався.
З огляду на те, що ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору № 4597525 від 10 вересня 2022 року, то у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких не заявлено жодних позовних вимог.
Крім того, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили та яким був би встановлений факт недійсності договору № 4597525 від 10 вересня 2022 року.
Не грунтуються на встановлених дійсних обствинах справи та досліджених судом доказах і доводи апеляційної скаргипро те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув уваги на те, що у матеріалах справи немає даних про те, що відповідача було належним чином ідентифіковано при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, отже, відсутні докази підписання ним кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскількисуд першої інстанції встановив, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи апеляційноїскарги у цій частині. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачтакож їх не надав, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Дембовським Віталієм Івановичем в апеляційній скарзі, висновків рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованостіза договором позики № 4597525 від 10 вересня 2022 року в розмірі 15 470 грн, в тому числі: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000 грн, заборгованостіза процентами за користування позикою - 10 470 грн не спростовують, на законність судового рішення в даній частині не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованостіза договором позики № 4597525 від 10 вересня 2022 року в розмірі 15 470 грн, в тому числі: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5000 грн, заборгованостіза процентами за користування позикою - 10 470 грн ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дембовського Віталія Івановича в даній частині.
Поряд з цим, суд першої інстанції стягнув з відповідача судові витрати (судовий збір) у розмірі 2684 грн, незважаючи на те що ОСОБА_1 є інвалідом II групи та відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від його сплати.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Порядок розподілу та відшкодування судовихвитрат регламентується ст.141 ЦПК України.
Частиною 5 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №1062544 від 24.01.2023року ОСОБА_1 є інвалідом II групи.
Проте,суд першоїінстанції на наведене належної уваги не звернув та безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення судового збору з відповідача, який є інвалідом II групи та,відповідно до Закону України«Про судовий збір», належить до переліку осіб, які звільнені від його сплати.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684грн є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про компенсаціюТовариствуз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовогозборуза подання позовної заяви у розмірі 2684 грн за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дембовського Віталія Івановича задовольнити частково.
Рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Компенсувати Товариствуз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині рішення Переслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 квітня 2024 року.
Головуючий Судді: