08 квітня 2024 року
справа № 759/3539/24
провадження № 33/824/1888/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Федорова Дмитра Сергійовича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.
Не погоджуючись із постановою суду захисник Богачонка В.О. 11 березня 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що 29.02.2024 року було здійснено спільний розгляд всіх трьох адміністративних матеріалів, та судом визнано ОСОБА_1 за всіма інкримінованими правопорушеннями, однак не застосовано положення ч. 2 ст. 36 КУпАП щодо поглинання покарань.
Вказує про провокацію, здійснену з боку працівників поліції. Зазначає що матеріали справи не містять довідки про наявність повторюваності вчинення адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник Богачонка В.О. просив апеляційну скаргу задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 приблизно о 16 год. 04 хв. 08.02.2024 по вул. Христини Сушко, 24 у м. Києві, керував транспортним засобом «BMW 530», д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортним засобом, а саме був позбавленим права керування (не маючи права керування) Святошинським районним судом м. Києва від 24.10.2023 на десять років. Дане діяння вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1А ПДР України.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
В матеріалах справи наявна адмінпрактика, з якої вбачається складення 22.09.2023 року протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 відносно ОСОБА_1 та накладення на останнього стягнення за вищенавказаним правопорушенням постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.10.2023 року.
Крім того, відповідно до адмінпрактики вбачається складення постанови управлінням патрульної поліції від 21.05.2023 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено відповідне стягнення.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що судом не було застосовано положення ст. 36 КУпАП судом відхиляється.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Підстави для застосування вищевказаного положення відсутні, оскільки розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення було здійснено судом окремо.
Посилання щодо поєднання справ та на звіт автоматизованого розподілу не має правового значення, оскільки розгляд справи здійснено за даним протоколом про адміністративне правопорушення, відтак суд апеляційної інстанції переглядає постанову суду першої інстанції в межах одного правопорушення, за яке накладено стягнення.
Доводи скаржника про те, що інспектор дозволив ОСОБА_1 перепаркувати автомобіль суд також відхиляє, оскільки вказане не можна вважати підбурюванням з боку працівника поліції.
Підбурювання до вчинення правопорушення буде мати місце, коли працівники поліції з метою встановлення правопорушення, тобто зібрання доказів та подальшого притягнення особи до відповідальності впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене.
Водночас, з відеозапису не вбачається будь-якого впливу з боку працівників поліції на ОСОБА_1 щодо здійснення останнім перепаркування автомобіля. ОСОБА_1 із власної ініціативи сів за кермо та здійснив керування транспортним засобом.
Апелянт посилається на відсутність в матеріалах справи довідки про наявність повторюваності вчинення адмініправопорушення, водночас в матеріалах справи наявні адмінпрактика, з яких слідує складення відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП від 21.05.2023 року.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції статей 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Федорова Дмитра Сергійовича залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя