П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/1464/24
Головуючий в 1 інстанції: Бобуйок І.А.
Дата і місце ухвалення 21.02.2024 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - інспектора 1 взводу 5 роти батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Чагаровського Артема Вячеславовича про скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення, -
05.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - інспектора 1 взводу 5 роти батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Чагаровського Артема Вячеславовича про скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1329116 від 28.01.2024 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач вказував на те, що Департамент патрульної поліції не отримував копії позовної заяви із додатками, у зв'язку з чим було подано відповідне клопотання про їх направлення на адресу відповідача та перенесення розгляду справи. Однак, суд першої інстанції у задоволенні вказаного клопотання відмовив, чим позбавив Департамент можливості надати відзив на позовну заяву разом з доказами вчинення адміністративного правопорушення. Крім того апелянт посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не надав часу відповідачу на реалізацію його процесуального права на подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України, порушив принцип змагальності сторін, оскільки відповідач був позбавлений можливості наводити свої аргументи та приймати участь у досліджені доказів по справі, був позбавлений можливості в наданні до суду доказів на підтвердження власної позиції по справі.
Щодо суті спору відповідач зазначив, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.7.3.Г Правил дорожнього руху, а саме, проїзд перехрестя по вул. Іцхака Рабіна та вул. Генерала Петрова на заборонений «жовтий» сигнал світлофора. Як зазначає апелянт, факт вчинення громадянином ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписом з відеореєстратора встановленого в службовому транспортному засобі інспекторів «Відео правопорушення ОСОБА_1 », а також витягами з відеозаписів з портативних відеореєстраторів інспекторів « 474931» та « 474216».
З огляду на зазначене апелянт вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята правомірно та обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.
Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
З огляду на зазначене, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2024 року інспектором 1 взводу 5 роти 2 батальйону УПП в Одеській області лейтенантом поліції Чагаровським Артемом Вячеславовичем було складено відносно ОСОБА_1 постанову про справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1329116, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 28.01.2024 року о 17 год.23 хв. у м. Одесі по вул. Рабіна Іцхака, 23, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MERSEDES-BENZ GLS 350» номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. (г) ПДР.
Не погоджуючись з вказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач не надав жодного доказу вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Суд зазначив, що за умов заперечень водія, відсутності доказів його вини, передбачених статтею 251 КУпАП, виключається правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з наступних підстав:
Звертаючись до суду апеляційної інстанції, апелянт вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які позбавили його можливості надати суду докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. При цьому, до апеляційної скарги апелянтом були додані відповідні докази, а саме - відеозаписи з відеореєстратора встановленого в службовому транспортному засобі інспекторів поліції, а також з портативних відеореєстраторів інспекторів.
За положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 3 та 4 цієї статті визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не було направлено відповідачу копію позовної заяви та додатків до неї, не встановлено строк для подання відзиву разом із доказами, наявними у відповідача, а відповідне клопотання про направлення таких матеріалів було безпідставно відхилено.
Оцінивши вказані доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно ст. 174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
Відповідно до ст. 175 КАС України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2024 року суддею Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А. було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі № 521/1464/24 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2024 року. При цьому у вказаній ухвалі суд першої інстанції, у порушення норм ст. 175 КАС України, не встановив відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
В матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді «ухвала про відкриття провадження у справі» від 15.02.2024 року по справі № 521/1464/24 була надіслана відповідачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також наявна роздруківка про доставку електронного листа відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Докази направлення відповідачу копії позовної заяви із додатками в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу докази направлення відповідного процесуального рішення та копій позовної заяви із додатками до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» в матеріалах справи також відсутні.
Слід зазначити, що у зв'язку із неотриманням матеріалів позовної заяви, відповідач 20.02.2024 року подав до суду першої інстанції клопотання, в якому повідомив про те, що такі матеріали ним не отримувались, в «Електронному суді» такі матеріали відсутні, а тому просив направити їх на адресу Департаменту або завантажити у підсистему «Електронний суд» та перенести розгляд справи.
Однак, незважаючи на вказані твердження відповідача, за відсутності будь-яких доказів отримання відповідачем копій матеріалів позовної заяви, суд першої інстанції 21.02.2024 року розглянув справу, чим порушив основні принципи здійснення адміністративного судочинства та позбавив відповідача можливості надати свої заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 , а також докази у підтвердження своєї позиції.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Положеннями ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Крім того передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В даному випадку судом першої інстанції було грубо порушено принцип змагальності сторін та недотримано принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення даної справи.
Позбавивши відповідача можливості навести свої заперечення щодо доводів позовної заяви, а також надати докази у підтвердження своєї позиції, суд першої інстанції з власної ініціативи також не вжив жодного заходу з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі, обмежившись у подальшому при вирішенні справи по суті посиланням на ненадання відповідачем жодного доказу у підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З огляду на все вищезазначене колегія суддів визнає поважними причини ненадання відповідачем доказів, які долучені до апеляційної скарги, до суду першої інстанції та вважає за необхідне дослідити їх та надати відповідну правову оцінку.
Що стосується суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вже зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало встановлення факту порушення ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом «MERCEDES-BENZ GLS 350» реєстраційний номер НОМЕР_1 , Правил дорожнього руху, що виявилось у проїзді перехрестя вул. Іцхака Рабіна та вул. Генерала Петрова на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.
Згідно положень п.п. «г» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП України, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказував на відсутність доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП України. Також позивач вказав, що з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити ні номер, ні модель автомобіля, який здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, а також особу, яка керувала цим транспортним засобом.
Колегія суддів вважає вказані твердження позивача безпідставними, з огляду на те, що наданим відповідачем до суду відеозаписом з відеореєстратора встановленого в службовому транспортному засобі інспекторів поліції підтверджується факт порушення позивачем п.п. «г» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, а саме проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
З вказаного відеозапису встановлено, що при наближенні транспортного засобу "MERCEDES-BENZ GLS 350" реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким, як встановлено співробітниками поліції після зупинки даного транспортного засобу, керував ОСОБА_1 , до перехрестя вул. Іцхака Рабіна та вул. Генерала Петрова, світлофор починає працювати у миготливому зеленому режимі, що дозволяє рух та попереджає водія про наступну зміну режиму світлофора на жовтий, який забороняє рух.
Також як вбачається з відеозапису, у момент увімкнення на світлофорі жовтого сигналу, який забороняє рух, транспортний засіб під керуванням позивача ще не розпочав перетин перехрестя вул. Іцхака Рабіна та вул. Генерала Петрова, а знаходився перед дорожньою розміткою «Стоп-лінія» та здійснює в'їзд та перетин вищезазначеного перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.
Таким чином наданими відповідачем доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України.
При цьому доводи позивача про неможливість встановити модель та державний номер транспортного засобу, який здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора також не знайшли свого підтвердження, оскільки з наданого відеозапису з відеореєстратора, розміщеного у службовому автомобілі, який весь час до моменту його зупинки співробітниками поліції їхав позаду транспортного засобу "MERCEDES-BENZ GLS 350" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , чітко вбачається модель та номер транспортного засобу, яким керував позивач, вчинивши адміністративне правопорушення.
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1329116 від 28.01.2024 року.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не з'ясовані обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та грубо порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволені позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2024 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи - інспектора 1 взводу 5 роти батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Чагаровського Артема Вячеславовича про скасування постанови про справі про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук