17 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23549/23
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 24.11.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Осіпова Ю.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №420/23549/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
07.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.08.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 27.08.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з 01.03.2018 по 27.08.2020 йому виплачено лише поточну індексацію грошового забезпечення. Натомість, в порушення приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, не виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення. Також, на думку позивача, він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не містить поняття щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення. Також, на думку суб'єкта владних повноважень, нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень військової частини НОМЕР_1 . Як стверджує відповідач, у досліджуваних правовідносинах індексація грошового забезпечення у березні 2018 року не нараховується, адже підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу. До того ж, суб'єкт владних повноважень уважає, що в спірних правовідносинах позовна вимога щодо компенсації втрати частини доходів є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Крім того, військова частина НОМЕР_1 акцентувала увагу на пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №420/23549/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.08.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 27.08.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи означене рішення суд першої інстанції вказав, що позивач має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.08.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати такий судовий акт в оскаржуваній частині із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 зазначає, що різниця доходу позивача в березні 2018 року є більшою ніж сума можливої індексації у березні 2018 року, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Також, скаржник зауважує, що військову службу ОСОБА_1 проходив у військовій частині НОМЕР_2 , а тому позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача. Крім того, на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Зокрема, колегією суддів установлено, що в межах спірного періоду ОСОБА_1 військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України №247 від 22.08.2020 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, а наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.08.2020 №191 - з 27.08.2020 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Натомість, при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
У зв'язку з чим, позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №420/10731/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо зупинення виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо встановлення ОСОБА_1 з грудня 2015 року по лютий 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - грудень 2015 року.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 з грудня 2015 року по лютий 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - лютий 2015 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (базовий місяць) - січень 2008 року.
У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Згідно довідки від 18.08.2023 №3219 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2015 по 27.08.2020 у загальній сумі 85927грн. 85коп.
Як стверджує позивач, військовою частиною НОМЕР_1 йому виплачено лише поточну індексацію.
Уважаючи, що відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, ОСОБА_1 також має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.05.2020, останній за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
- у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Апеляційний суд відмічає, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Як установлено колегією суддів, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, збільшився посадовий оклад позивача.
З урахуванням чого, саме березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Повертаючись до фактичних обставин справи колегія суддів зауважує, що величина прирості індексу споживчих цін становить 253,3% (353,3% - наростаючий індекс споживчих цін відняти 100%).
У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762грн.
У зв'язку з чим, сума індексації за березень 2018 року складає 4463грн. 15коп. (1762грн. х 253,30% / 100).
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність у позивача права на отримання щомісячної індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 27.08.2020.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 27.08.2020, як наслідок, застосував абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення досліджуваної частини позовних вимог.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє довід скаржника про те, що різниця доходу позивача в березні 2018 року є більшою ніж сума можливої індексації у березні 2018 року, адже жодних належних та допустимих доказів пі підтвердження такої обставини військовою частиною НОМЕР_1 до матеріалів справи не додано.
Колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача, оскільки згідно із фактичними обставинами справи військову частину НОМЕР_2 виключено з мережі розпорядників бюджетних коштів та з 01.01.2020 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
До того ж, в контексті означеного апеляційний адміністративний суд також враховує, що поточну індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачено саме військовою частиною НОМЕР_1 .
Відносно доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Апеляційний адміністративний суд відмічає, що положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення до адміністративного суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
На час виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення стаття 233 КЗпП України мала наступну редакцію: «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022).
З урахуванням означеного нормативно-правого акту статтю 233 КЗпП України викладено в наступній редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 редакцію статті 233 КЗпП України було змінено, зокрема, в частині строків звернення до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Колегією суддів установлено, що спірним у даній справі є питання щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.08.2020.
У межах такого періоду редакція статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
Як з'ясовано вище, законодавча норма стосовно строкового обмеження (три місяці) на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, набула чинності 19.07.2022.
Тобто, на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (07.09.2023) могла б застосовуватись.
Однак, згідно із пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин.
Згідно із постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.
Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що позивач з даним позовом до суду першої інстанції звернувся протягом трьох місяців з дня відміни карантинних обмежень, колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно пропуску ОСОБА_1 законодавчо передбаченого строку подання до окружного адміністративного суду даної позовної заяви.
Вищеозначене у повному обсязі спростовує наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №420/23549/23 в частині позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів сторонами не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції оцінку таким обставинам не надає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №420/23549/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов А.В. Крусян