ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2024 р. справа № 300/2282/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - Дем'яніва І.М. від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 за позовом ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про скасування наказу про звільнення з військової служби та поновлення на публічній службі
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 300/2282/21 за позовом ОСОБА_1 до Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про скасування наказу № 0147 від 15.06.2002 про звільнення з військової служби та поновлення на публічній службі на займаній або рівнозначній посаді.
Справа № 300/2282/21 розглядається Івано-Франківським окружним адміністративним судом у складі судді Матуляка Я.П.
15.04.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник позивача - Дем'янів І.М. подав заяву від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду цієї адміністративної справи. Вказана заява мотивована суб'єктивною оцінкою фахових та професійних якостей судді Матуляка Я.П. , а також аналізом прийнятих ним процесуальних рішень під час розгляду інших адміністративних справ. Представник позивача просить суд відвести суддю Матуляка Я.П. від розгляду цієї адміністративної справи на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для вирішення питання про відвід, ухвалою від 15.04.2024 суд передав адміністративну справу № 300/2282/21 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 для розгляду заяви від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. визначено суддю Микитюка Р.В.
Розглянувши заяву представника позивача Дем'яніва І.М. від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21, суд зазначає таке.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в статті 36 КАС України. Так, згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою вказаної ж Статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. В даному випадку стаття 37 КАС України визначає умови недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частини третьою статті 36 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі "Салов проти України" (заява № 65518/01), рішення від 05 вересня 2005 року, Європейський суд з прав людини зазначив:
80. Суд повторює, щоб встановити, чи може суд вважатися "незалежним" відповідно до статті 6 параграф 1, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їх повноважень, існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (див. Findlay v.theUnitedKingdom, рішення від 25 лютого 1997р., Reports 1997-I, с.281, параграф 73).
81. Суд далі нагадує, що "неупередженість", в сенсі статті 6 параграф 1, має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. Bulut v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та Thomannv.Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с.815, параграф 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (справа "Білуха проти України, заява N 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 50). Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки голови В.Л.Г, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (справа "Білуха проти України, заява N 33949/02, рішення від 09 листопада 2006, пункт 52).
Щодо Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 за № 2006/23, то ними передбачено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Так, пунктом 2.1 застосування такого принципу встановлено, що при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункт 2.5).
Таким чином, Бангалорські принципи поведінки судді від 19.05.2006, так само як і Європейський суд з прав людини, встановлює необхідність встановлення суб'єктивного та об'єктивного критеріїв неупередженості, які розглянуті судом вище в розрізі обставин, зазначених в заяві представника позивача від 15.04.2024 про відвід судді.
Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд звертає увагу на те, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені детальні аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Що стосується решти тверджень представника позивача, то вони відхиляються, оскільки є нічим невмотивовані щодо наявності обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України.
Будь-яких інших підстав для відводу суддів, передбачених статтями 36 та 37 КАС України, а також доказів, які б підтверджували існування таких підстав, представником позивача не зазначено.
Таким чином, суд вважає, що заява представника позивача від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду адміністративної справи № 300/2282/21 є необґрунтованою, а тому в її задоволенні належить відмовити.
Керуючись статями 36, 39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України
у задоволенні заяви представника позивача - Дем'яніва І.М. від 15.04.2024 про відвід судді Матуляка Я.П., у справі № 300/2282/21 - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.