Справа № 694/880/24
провадження № 1-кс/694/309/24
про арешт майна
11.04.2024 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024250360000507 від 07.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченогоч. 1 ст. 246 КК України,-
Слідчий ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене 06.04.2024 майно, а саме:
- автомобіль марки «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailer» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , житель АДРЕСА_1 ;
- автомобіль марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_5 , житель АДРЕСА_1 ;
- частини стовбурів дерев, які знаходяться в контейнерах № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 вищевказаних автомобілів, що є предметом вчинення кримінального правопорушення, у вигляді заборони розпоряджатися будь-яким чином цим майном, користуватись ним та вчиняти будь-яких дії по відчуженню і зміні власників цього майна та визначити місцем їх зберігання територію Лисянського сектору превентивної діяльності №2 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області за адресою: провулок Поштовий, 8, смт. Лисянка, Черкаської області.
Згідно ч. 2 ст. 163 КПК України, просить розглянути дане клопотання без участі ОСОБА_5 , оскільки існує реальна загроза по знищенню наявних доказів.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що 06.04.2024 року о 21 год. 15 хв. до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: с. Шестеринці, вул. Зарічна, біля «Лисянського лісництва» Звенигородського району Черкаської області виявлено два автомобілі: «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailer» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 , (контейнеровози) загружені деревиною без належних документів та бирок.
На підставі ст. 214 КПК України вказана подія 07.04.2024 слідчим СВ Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаські області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250360000507.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 246 КК України, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду.
06.04.2024 в ході проведення огляду, а саме узбіччя дороги вул. Зарічна в с. Шестеринці, Звенигородського районну, Черкаської області біля «Лисянського лісництва» було проведено візуальний огляд автомобілей «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailer» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 , в контейнерах яких було виявлено частини стовбурів дерев. Контейнер жовтого кольору № НОМЕР_4 , автомобіля марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 , має загальні розміри 3 м х 8 м та на момент огляду повністю завантажений частинами стовбурів дерев різних порід.
Контейнер червоного кольору № НОМЕР_5 , автомобіля марки «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , має загальні розміри 3 м х 8 м та на момент огляду повністю завантажений частинами стовбурів дерев різних порід.
В ході огляду дозвільних документів на перевезення та походження деревини надано не було, у зв'язку з чим деревину та автомобілі з напівпричепами було вилучено.
Вилучені вищевказані предмети постановою слідчого визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
У зв'язку із вищевикладеним та враховуючи той факт, що вилучене зазначене майно та предмети являються тимчасово вилученим майном, які є предметами та знаряддями вчинення злочину, у встановленому порядку визнані речовими доказами у провадженні, тому згідно ст. 170 КПК України на них повинен бути накладений арешт. На даний час виникла необхідність у встановленні законності купівлі, зберігання та перевезення деревини, яку було виявлено та вилучено 06.04.2024 року в ході проведення огляду, а саме узбіччя дороги вул. Зарічна в с. Шестеринці, Черкаської області біля «Лисянського лісництва», направленні відповідних запитів лісовим господарствам з метою перевірки деревини, яку було видано на бирки, які було виявлено під час огляду місця події, допиту всіх можливих свідків. У зв'язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на вище зазначене тимчасово вилучене майно з метою його збереження та не допущення його знищення, що може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та встановленні істини у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю підозрюваного, захисника, іншого власника майна. Без повідомлення власника майна чи його представника може розглядатися лише клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене.
Вказане клопотання, сторона кримінального провадження просить розглядати без повідомлення власника майна ОСОБА_5 , оскільки існує реальна загроза по знищенню наявних доказів.
Оскільки слідчим не обґрунтовано та доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення доказів, крім того вказане майно є тимчасово вилученим, про час та місце розгляду клопотання слідчого повідомлено ОСОБА_5 .
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
ОСОБА_5 викликався в судове засідання, проте до суду не з'явився. Адвокат ОСОБА_6 на електронну адресу суду подала заяву про розгляд клопотання без її участі як представника ТОВ «ЮДІ ТРАНС», щодо накладення арешту на транспортні засоби з напівпричепами та контейнери заперечує.
За наведених обставин, слідчий суддя вирішив за можливе розглядати дане клопотання без участі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Звенигородським РВП ГУНП в Черкаські області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024250360000507 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.04.2024.
Відповідно до копії рапорту старшого інспектора сектору моніторингу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 07.04.2024, до Звенигородського РВП по лінії 102 надійшло повідомлення від працівника поліції про те, що 06.04.2024 о 21:50 за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено два автомобілі ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_1 та «ДАФ» д.н.з. НОМЕР_2 контейнеровози, загружені деревиною без документів та бирок. Виїздом на місце та проведеним оглядом слідчим встановлено, що на узбіччі дороги вул. Зарічна в с. Шестеринці, Звенигородського районну, Черкаської області біля «Лисянського лісництва» знаходяться автомобіль «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailer» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 , в контейнерах яких було виявлено частини стовбурів дерев без маркувань.
В подальшому в ході проведення огляду місця події вказану деревину та автомобілі з напівпричепами контейнерами було вилучено та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 171 КПК України, законодавець зобов'язує сторону, яка звертається до суду з клопотанням про арешт майна, зазначити наступне: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до положень ст. 170 та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майна; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Вказане клопотання відповідає зазначеним вимогам.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/WestAllianceLimited» проти України).У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Окрім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Вирішуючи питання про накладення арешту на частини стовбурів дерев, які знаходяться в контейнерах № НОМЕР_4 та № НРСU 2290270, слідчий суддя виходить з наступного.
Необхідність арешту майна зумовлена достатністю підстав вважати, що частини стовбурів дерев можуть мати ознаки майна, одержаного внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, отже можуть бути використані як доказ, зокрема в частині встановлення факту вчинення кримінального правопорушення та осіб, причетних до його вчинення, та мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні. З метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Відтак слідчий суддя погоджується, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що майно, а саме деревина дров'яна, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Арешт тимчасово вилученого майна полягає в забороні користуватися та розпоряджатися ним володільцю та власнику.
Метою накладення арешту на вищезазначене майно є забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність його використання в ході досудового розслідування в якості речових доказів.
Отже клопотання в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, аналізуючи положення ст.171 КПК України, слідчий суддя відмічає, що необхідність такого виду обтяження щодо майна, як арешт, пов'язана із наявністю альтернативних видів збереження майна, які не пов'язані з його арештом. Такі види зазначені в параграфі 4, Глави 4 КПК України. При цьому в будь-якому випадку згідно ст.100 КПК України, речовий доказ повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, в тому числі, доказаності необхідності арешту майна.
Із матеріалів клопотання вбачається, що в даному клопотанні відсутні докази, які свідчать, що автомобіль марки «Volvo» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Trailer» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки «МАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 , контейнери № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , належні ОСОБА_5 , є предметами або доказами злочину, засобами чи знаряддями його вчинення, а тому вони мали вже бути повернутими власнику.
Крім цього в суді не знайдено як доказів так і доводів того, що транспортні засоби (напівпричепи, контейнери) потрібні слідчому для цілей досудового розслідування. Про такі цілі в клопотанні не йдеться а тому клопотання в цій частині є необґрунтоване.
Згідно ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст.170 цього Кодексу.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого СВ Звенигородського ВПГУНП про накладення арешту на майно підлягає задоволенню частково з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до знищення майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024250360000507 від 07.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - задоволити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 06.04.2024 майно, а саме:
- частини стовбурів дерев, які знаходяться в контейнерах № НОМЕР_4 та № НРСU 2290270, у вигляді заборони розпоряджатися будь-яким чином цим майном, використовувати його та вчиняти будь-яких дії по відчуженню і зміні власників цього майна.
Визначити місцем зберігання частини стовбурів дерев, на які накладено арешт, територію Лисянського сектору превентивної діяльності № 2 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою: провул. Поштовий, 8, смт. Лисянка, Черкаської області.
В решті клопотання відмовити.
Роз'яснити, що згідно із частинами 1-2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1