Справа № 570/1340/24
Номер провадження 2/570/684/2024
16 квітня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Позивачка зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, відмінність поглядів на життя у шлюбі. Фактичні шлюбні відносини припинені. Між подружжям втрачені почуття любові та поваги один до другого. Позивачка просить суд розірвати шлюб з відповідачем, та стягнути з відповідача судовий збір та витрати за надання правової допомоги.
Позивачка не з'явилася в судове засідання.
Представник позивачки в судове засідання не з'явилася. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без її участі та без участі позивачки, позов підтримує.
Відповідач не з'явився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов визнає та просить справу розглядати без його участі.
Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
В ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Стаття 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони мають різні характери, різні погляди на життя, позивачка не бажає надалі проживати разом з відповідачем. Тому суд дійшов висновку, що сім'я існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення.
Підстав для надання сторонам строку на примирення суд не вбачає.
Виходячи з положень ст. ст. 110, 112 СК України, а також того, що особа має право вільно вирішувати питання щодо розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною першою, третьою статті 59 Основного Закону України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 26902.2024 року між адвокатом Андрієнко І.В. та позивачкою було укладено договір № 14 про надання правової (професійної правничої) допомоги.
На виконання взятих на себе зобов'язань адвокатом вжито заходів щодо професійної підготовки до розгляду справи, забезпечено вивчення чинного законодавства, якими врегульовуються спірні правовідносини сторін, здійснено представництво в суді. Повнота та належність виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги підтверджується квитанцією № 4 про сплату за послуги адвоката (а.с. 21).
Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи з наявних матеріалів справи, вартість правової допомоги визначено за домовленістю сторін, і вона складає 8000 грн.
При розгляду справи судом було встановлено, що при подачі позовної заяви позивачкою було помилково сплачено 1212,00 грн. судового збору, замість 1211,20 грн., що на 0,80 грн. більше ніж необхідно було сплатити.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється згідно Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів від 03 вересня 2013 року N 787, водночас, під час вирішення питання про повернення з Державного бюджету України коштів, сплачених як судовий збір за подання позову за клопотанням (заявою) особи, яка його сплатила, суд перевіряє надходження таких коштів до державного бюджету на підставі платіжних документів.
Заява про повернення 0,80 грн. судового збору не була подана суду ні позивачкою, ні її представником, тому суд не може з власної ініціативі повернути позивачці надміру сплачений судовий збір.
Відповідно до змісту частин першої та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також враховує положення ст. 142 ЦПК України, згідно якої у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову
За наведеного наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки як судового збору (1/2 його частини), так і витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Позивачці слід повернути 1/2 частину сплаченого судового збору в порядку ст. 142 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 142, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15.06.2011 р. Цуманською селищною радою Ківерцівського району Волинської області, актовий запис № 20.
Повернути ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. - 50 % судових витрат (судовий збір в порядку ст. 142 ЦПК України від суми 1211, 20 грн., що мав би бути сплачений), що був сплачений в загальному розмірі 1212 грн. відповідно до реквізитів квитанції № 36Н8-0703-9356-3А5Е від 14.03.2024 Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судових витрат (1/2 частина від сплати судового збору), 8000 грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги, а всього 8605 (вісім тисяч шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_2 ).
Суддя Красовський О.О.