15 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/1795/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
в складі колегії суддів: головуючої - Разюк Г.П., суддів - Богацької Н.С., Діброви Г.І.
від 20.02.2024
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"
про стягнення 7 936 383,24 грн,
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі також - Позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі також - Відповідач, Скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 7 936 383,24 грн з плати за користування вагонами.
2. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2023 у справі № 915/1795/23 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто Позивачу на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3. Суд першої інстанції встановив, що:
- позовну заяву від 17.11.2023 (вх. № 15664/23) підписали адвокати Прядка В.О. та Пономаренко М.А.;
- на підтвердження повноважень щодо підписання позовної заяви від імені Позивача до матеріалів справи додані копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю Прядки В.О. та Пономаренко М.А., а також копії нотаріально посвідчених довіреностей від 22.09.2023. Зазначені довіреності видані Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі директора виконавчого Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Уманця М.Г. та заступника директора виконавчого Регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" Островерха Р.М., які діють на підставі статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1094, Положення про Регіональну філію "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого рішенням правління Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 15.06.2021 (протокол № Ц-56/71 Ком.т), та довіреності, посвідченої 14 вересня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко Оксаною Василівною, зареєстрованої в реєстрі за № 4067;
- до позовної заяви не додані жодні докази на підтвердження повноважень Уманця М.Г. діяти від імені Позивача у якості директора виконавчого Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", у тому числі видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "Українська залізниця". До позовної заяви не додані жодні докази на підтвердження повноважень Островерха Р.М. діяти від імені Позивача у якості заступника директора виконавчого Регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", у тому числі видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "Українська залізниця". Згідно з переліком додатків до позовної заяви не додано Положення про філію та довіреності від 14.09.2023 за № 4067, на підставі яких діють Уманець М.Г. та Островерх Р.М. , про що зазначено у довіреностях від 22.09.2023, доданих до позовної заяви на підтвердження повноважень осіб, які підписали позовну заяву ( Прядки В.О. та Пономаренко М.А.). Суд перевірив дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства "Українська залізниця" і встановив відсутність відомостей про Уманця М.Г. та Островерха Р.М. як осіб, уповноважених вчиняти дії від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Таким чином, оскільки Позивач не надав суду належні докази на підтвердження повноважень директора виконавчого Позивача Уманця М.Г. та заступника директора виконавчого Регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Позивача Островерха Р.М., відсутні підстави вважати, що ці особи були наділені достатнім обсягом повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "Українська залізниця".
4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 апеляційну скаргу Позивача задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2023 у справі № 915/1795/23 скасовано, а позов передано на розгляд до суду першої інстанції.
5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:
- у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: 1) залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків; або 2) повернення цієї заяви. Суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху відповідно до частини першої статті 174 ГПК України у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків. У іншому випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 цього Кодексу повертає позовну заяву і додані до неї документи. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21, від 25.11.2021 у справі № 910/8486/21;
- повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України, суд першої інстанції фактично мав сумнів щодо достатності доказів на підтвердження наявності у директора виконавчого Позивача Уманця М.Г. та заступника директора виконавчого Регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Позивача Островерха Р.М. повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом відповідні довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "Українська залізниця". Відповідно до правової позиції Верховного Суду за наявності таких сумнівів суд має залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків та надання відповідних документів. Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позовна заява разом з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки підписана особами, які не мають не це права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
6. 28 лютого 2024 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, у якій просить скасувати її та залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2023 у справі № 915/1795/23.
7. Скаржник вважає, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 915/1795/23 ухвалена з порушенням норм процесуального права, а саме статті 174 ГПК України, та зазначає про наявність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
8. Касаційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що:
- у спірній ситуації, що склалася у судовій справі, норма пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України є спеціальною щодо загальної норми частини першої цієї статті;
- положення, визначені у нормі пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України, є самостійною підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу;
- згідно з частиною восьмою статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. Таким чином, Позивач жодним чином не позбавляється права доступу до суду.
Інші доводи касаційної скарги переважно дублюють мотиви, якими керувався суд першої інстанції при постановленні ухвали від 04.12.2023.
9. 09 квітня 2024 року, у межах встановленого Судом строку, Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
10. Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, перевіривши у межах доводів та вимог Скаржника, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов наступних висновків.
11. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
12. Згідно зі статтею 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
13. За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
14. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, друга, третя статті 56 ГПК України).
15. Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
16. Частиною четвертою статті 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
17. Приписи частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" також встановлюють, що документом, який посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, зокрема, може бути довіреність.
18. Згідно з частинами другою, третьою статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
19. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 60 ГПК України).
20. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема статті 245 ЦК України.
21. Так, відповідно до частини другої статті 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
22. За змістом статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
23. Відповідно до глави 4 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, довіреність видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність (пункт 5.1).
24. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (частина четверта статті 44 Закону України "Про нотаріат").
25. Як вже було зазначено, звертаючись до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, на підтвердження своїх повноважень представники Позивача, адвокати Прядка В.О. та Пономаренко М.А., подали копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та копії нотаріально посвідчених довіреностей від 22.09.2023.
26. У цій справі суд апеляційної інстанції, пославшись на релевантні висновки Верховного Суду (постанови від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21 та від 25.11.2021 у справі № 910/8486/21), зауважив, що за наявності сумнівів щодо достатності доказів на підтвердження наявності у директора виконавчого Позивача Уманця М.Г. та заступника директора виконавчого Регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Позивача Островерха Р.М. повноважень для того, щоб видавати за своїм підписом відповідні довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без руху, надавши Позивачу строк для усунення недоліків та надання відповідних документів.
27. Верховний Суд погоджується з мотивами й висновками Південно-західного апеляційного господарського суду. Повернення позовної заяви судом першої інстанції було передчасним, оскільки за наявності сумніву в достовірності, достатності та належності доказів на підтвердження повноважень представників Позивача позовна заява підлягала залишенню без руху для усунення недоліків на підставі частини першої статті 174 ГПК України.
28. У пункті 3.6 постанови Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21 викладені правові висновки щодо розмежування норм процесуального права, а саме положень частини першої та пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України:
"Частина перша статті 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.
З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.
У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи".
29. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
30. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
31. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
32. Отже, призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та/або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
33. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки у протилежному випадку це означало б неможливість суду виправити свою позицію, виключало можливість динамічного розвитку права та суспільних відносин.
34. Відповідно до частин першої, другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
35. Частинами першою-четвертою 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
36. Проаналізувавши наведені Скаржником аргументи, Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21 та від 25.11.2021 у справі № 910/8486/21, є зрозумілими, послідовними, однозначними та передбачуваними (прогнозованими), а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.
37. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
38. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від вже сформованої ним правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права, зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільних відносин, наявністю загрози національній безпеці, змінами у фінансових можливостях держави.
39. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Chapman v. the United Kingdom" (заява № 27238/95) ЄСПЛ наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом відступ від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави не допускається.
40. У касаційній скарзі відсутні посилання на наявність різних підходів Верховного Суду до застосування спірних норм ГПК України, наявність протилежних висновків щодо їх застосування. Скаржник також не навів інші підстави, які б об'єктивно зумовлювали потребу відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21 та від 25.11.2021 у справі № 910/8486/21.
41. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
43. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
Судові витрати
45. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 915/1795/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова