11 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11814/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Картавцева Ю.В.,
від 21.02.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльова С.І., Шапрана В.В., Андрієнка В.В.
від 23.01.2024
у справі за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугая Ігора Валерійовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія"
про визнання протиправною та скасування державної реєстрації,
за участю представників:
від позивача: Бєлкін М.Л., Савчук А.В.,
від відповідача: не з'явилися,
від третьої особи: Чорний А.О.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугая Ігора Валерійовича про визнання протиправною та скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу - запис № 1005637770034000060 від 28.06.2022 та запис № 1005631070033000060 від 28.06.2022, вчинені Державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугаєм Ігорем Валерійовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (ідентифікаційний код: 31577685).
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, за відсутності визначених законом підстав здійснив державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" щодо місцезнаходження цього товариства, що порушує корпоративні права позивача на управління товариством.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 є власником частки у статутному капіталі в розмірі 25% та є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктом 1.6 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» визначено місцезнаходження цього товариства, а саме: вул. Садова, 4, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська обл., Україна.
Згідно з п. 9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія", вищим органом управління товариства є збори учасників.
У відповідності до п. 9.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.
28.06.2022 Державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавського району Полтавської області Бугаєм Ігорем Валерійовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис щодо зміни місцезнаходження юридичної особи та у розділі «місцезнаходження юридичної особи» зазначено: Україна, 01024, місто Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 304.
Підставою для вчинення реєстраційної дії про внесення запису про зміну місцезнаходження юридичної особи став наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія» від 27.06.2022 про зміну місцезнаходження товариства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд міста Києва рішенням від 21.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, у справі № 910/11814/22, позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - запис №1005637770034000060 від 28.06.2022 та запис №1005631070033000060 від 28.06.2022, вчинені Державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Бугаєм Ігорем Валерійовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" (ідентифікаційний код: 31577685). Стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4 962,00 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що спірні правовідносини з огляду на їх суть та суб'єктний склад є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб, та є корпоративними, оскільки звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача.
Оскільки відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» містяться в п. 1.6 статуту товариства, відповідачем неправомірно внесено запис про зміну відомостей щодо місцезнаходження Товариства та відповідно виправлення помилок в такому записі, оскільки за вказаних обставин відповідач повинен був перевірити установчий документ Товариства в новій редакції, зупинити розгляд документів та в подальшому відмовити у державній реєстрації змін на підставі п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Державний реєстратор, у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є відповідальною особою за пред'явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/11814/22, у якій просило їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 93 Цивільного кодексу України, статей 4, 6, 17, 27, 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", статей 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що державний реєстратор міг вчинити реєстраційні дії про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" виключно за умови затвердження загальними зборами учасників нової редакції статуту, що свідчить про неправильне застосування норми статті 93 Цивільного кодексу України.
Лише зміна відомостей, що визначені частиною 5 статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", обов'язково призводить до необхідності внесення змін в статут товариства та реєстрації його в новій редакції.
Ні Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ні Статут не відносять до виключної компетенції загальних зборів учасників прийняття рішення про зміну місцезнаходження товариства.
Для державної реєстрації змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи подається виключно заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі та документ про сплату адміністративного збору.
Державний реєстратор не має права вимагати додаткових документів, окрім тих, що визначені частиною 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію" для проведення реєстраційних дій, оскільки державна реєстрація проводиться, а відомості до реєстру вносяться виключно на підставі та у відповідності з цим Законом.
Оскільки відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), то це є ще одним підтвердженням відсутності у державного реєстратора обов'язку перевіряти установчий документ юридичної особи під час здійснення реєстраційної дії.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанції:
- частин 3, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (порушено порядок прийняття доказів), без врахування висновків про їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3030/17, від 16.10.2019 у справі № 904/5262/18,від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.102020 у справі № 911/2498/18 (357/6515/20);
- частин 1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України (долучені докази не мають зв'язку з фактами, що підлягають встановленню при вирішенні спору), без врахування висновків про їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 910/16093/18;
- пункту 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України (позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача), без врахування висновків про їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16; від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19;
- пункти 3, 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України без врахування висновку про їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 911/1529/17.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Зазначив, що позивачем правильно обрано відповідача у справі, а судом правильно застосовані норми процесуального та матеріального права в питаннях визначення характеру спірних правовідносин.
Крім того у п. 6 касаційної скарги, ТОВ «Укролія» посилається на постанову Верховного Суду, яка ухвалена не в подібній справі. У той час як суди попередніх інстанцій правильно врахували постанову Верховного Суду від 01 липня 2021 року у тотожній із цією справою № 912/1625/20, відповідно до якої державний реєстратор є належним відповідачем у спорі щодо оскарження його рішень, дій та скасування внесених цим державним реєстратором оспорюваних реєстраційних записів.
Також подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/11814/22 з підставі передбачених пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Третя особа просила в задоволенні клопотання позивача відмовити.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Позивачем заявлено вимоги до Державного реєстратора з приводу неправомірності його дій щодо здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" щодо місцезнаходження цього товариства, з тих підстав, що це порушує корпоративні права позивача на управління товариством.
Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Об'єктом судового захисту відповідно до статті 15 ЦК України є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі №635/4741/17 (провадження №14-46цс20, пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).
Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп18, пункт 36), від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (провадження №14-512цс18, пункт 53) та від 04.02.2020 у справі №910/7781/19 (провадження №12-150гс19, пункт 37).
Вирішуючи питання узгодження правових позицій Великої Палати Верховного Суду у питанні належності відповідача у спорах з оскарження реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (провадження №12-31гс22, пункт 8.23) не вбачала підстав для відступу від наведених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду суб'єкт реєстраційної діяльності не є належним відповідачем у спорах, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, стосовно якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносився спірний реєстраційний запис; належним відповідачем буде юридична особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), тобто ТОВ «Укролія», яка залучена до участі у цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, провадження № 14-511цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявами про залучення в якості відповідача ТОВ «Укролія» не звертався. Отже, суд касаційної інстанції виходить із факту розгляду судами справи, коли відповідачем за вимогами про вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи є лише орган державної реєстрації.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 (провадження №61-9953ск20), від 20.01.2021 у справі №203/2/19 (провадження №61-6983ск20), від 06.09.2023 у справі №№757/8221/19-ц).
Верховний Суд виснує, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій - включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу, втім коли така особа залучена до участі у спорі в якості відповідача/співвідповідача (аналогічна правова позиція викладена у постанові від 06.09.2023 у справі №826/18028/16).
Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20.
З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції помилково не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, та безпідставно задоволено позовні вимоги до неналежного відповідача є обґрунтованими.
Оскільки у даному спорі належним відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" щодо якого були вчинені реєстраційні дії, пов'язані із зміною місцезнаходження цієї юридичної особи, поданий позивачем позов в силу наведених висновків Великої Палати Верховного Суду є позовом, пред'явленим до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові, а тому Верховний Суд вважає, що в задоволенні цього позову має бути відмовлено.
Заперечення позивача щодо того, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 прийнята у неподібних правовідносинах оскільки предметом реєстраційних дій у цій справі не була зміна місцезнаходження юридичної особи, а тому має бути врахована постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20 є помилковими.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У наведених справах спір виник з приводу проведення реєстраційних дій - включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу. Для висновку про подібність правовідносин у цих справах, не має значення щодо якої саме події був внесений державним реєстратором до державного реєстру запис: про зміну місцезнаходження юридичної особи чи про зміну складу її учасників тощо.
Крім того, у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17-ц Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що суди під час вирішення аналогічних спорів мають враховувати саме останній висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно, станом на час вирішення спору у справі № 910/11814/22, врахуванню підлягає саме постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, а не наведена позивачем постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20.
Отже, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про закриття касаційного провадження у справі № 910/11814/22 з підставі передбачених пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що наразі існує висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 912/1625/20 та був врахований судами попередніх інстанцій.
Щодо інших доводів касаційної скарги, які стосуються необхідності формування висновків про застосування норм матеріального права у спорі, пов'язаному з діяльністю та управлінням юридичної особи, яка не була відповідачем у справі, то у цій справі спір по суті вимог що стосуються дій юридичної особи не вирішується, так як підставою для відмови в позові є заявлення позовних вимог до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові. Тобто оцінка дій ТОВ «Укролія» щодо внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи на предмет відповідності вимогам закону у цій справі не здійснюється, відповідно у Верховного Суду відсутні підстави для формування правових висновків з поставлених скаржником у касаційній скарзі питань.
Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття судом касаційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позову у цій справі.
Висновки Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати
З огляду на те, що суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України змінює розподіл судових витрат.
Також Верховний Суд зазначає про те, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України заява третьої особи про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, будуть розглянуті після подання заявником відповідних доказів розміру цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення цієї постанови. У разі неподання заявником відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/11814/22 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення. В позові відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укролія» (01024, м.Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф.304, ЄДРПОУ 31577685) судові витрати в розмірі 7 591,86 грн (сім тисяч п'ятсот дев'яносто одну грн 86 коп) судового збору за подання апеляційної скарги та 9 924,00 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн 00 коп) судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу наказів у справі № 910/11814/22 доручити Господарському суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй