Номер провадження: 33/813/808/24
Номер справи місцевого суду: 521/25098/23
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Комлева О. С.
09.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_1 ,
адвоката Берестового Євгена Вікторовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Берестового Євгена Вікторовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Берестовий Є.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 21 лютого 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що оскаржувану постанову отримав 16 лютого 2024 року.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Берестовий Є.В., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 зазначив, що обставини зазначені в протоколі не відповідають дійсним обставинам справи, сам протокол складений з грубим порушенням норм адміністративного права.
На думку апелянта, огляд ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння повинен був бути проведений лікарем після його доставлення поліцейським до закладу охорони здоров'я, а у разі виявлення за результатами огляду в ОСОБА_2 стану наркотичного сп'яніння лікар безпосередньо після такого огляду тобто в той самий день повинен був скласти висновок, повідомити ОСОБА_2 про зміст висновку та вручити йому примірник. Однак такий порядок не дотримався. Лікар не повідомила ОСОБА_2 про наявні перешкоди для складення медичного висновку в той самий день.
Процедура забору сечі для проведення аналізу сечі ОСОБА_2 на вміст наркотичних речовин здійснювалася за умов грубих порушень наказу МОЗ «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров'я» від 11 серпня 2014 року №552, що вплинуло на точність та об'єктивність результату.
З моменту складання акту огляду ОСОБА_2 до моменту складання висновку щодо результатів медичного огляду минуло кілька днів, що є грубим порушенням вимог Інструкції №1452/735. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено 15 жовтня 2023, тобто через 12 днів після настання події
Працівник поліції 04 жовтня 2023 року під підпис вручив ОСОБА_2 повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 11 жовтня 2023 року о 10:00 год. Тобто працівник поліції склавши протокол 15 жовтня 2023 року заздалегідь знаючи, що висновок буде готовий 09 жовтня 2023 року свідомо порушив норму ч.2 ст. 254 КУпАП щодо строку складання протоколу.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката Берестового Є.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 01 лютого 2024 року без участі ОСОБА_2 чи його захисника.
16 лютого 2024 року повний текст постанови надійшов до електронного кабінету захисника в системі «Електронний суд», що підтверджується карткою руху документу (а.с.62).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ознайомившись з повним текстом постанови 16 лютого 2024 року та звертаючись з апеляційною скаргою 21 лютого 2024 року стороною фактично було дотримано з моменту ознайомлення з постановою десятиденний строк на оскарження, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_2 право на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Берестового Є.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №552045 від 15 жовтня 2023 року ОСОБА_2 04 жовтня 2023 року в 09.13 год. в м. Одеса, по вул. Мясоїдівській,44, керував т/з PEUGEOT 3008 д/н НОМЕР_1 перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №002313 від 06 жовтня 2023 року, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП містять наступні зібрані докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №552045 від 15 жовтня 2023 року(а.с. 2);
- довідка згідно інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_2 протягом року за ст. 130 КУпАП не притягувався, отримав водійське посвідчення 04 вересня 2001 року (а.с.1);
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4);
- повідомлення про запрошення ОСОБА_2 до підрозділу патрульної поліції 11 жовтня 2023 року (а.с. 5);
- відеозапис з місця події (а.с. 5).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_2 встановленою постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 рокута порушення ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції встановлюється вимогами ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 р.1 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 .
Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 04 жовтня 2023 року.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, повністю відповідають вимогам Інструкції. Будь-яких фактичних даних, які б спростували чи ставили під сумнів достовірність відеозаписів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Так, наявними відеозаписами підтверджено що 04 жовтня 2023 року ОСОБА_2 було зупинено у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху, а саме поворот на забороняючий сигнал світлофору, та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що він погодився. Прибувши до медичного закладу ОСОБА_2 в супроводі поліцейського, здав наліз сечі, лікар йому роз'яснила, що він може 09 жовтня 2023 року приїхати до медичної установи та отримати висновок.
Також ОСОБА_2 підписав повідомлення про запрошення до підрозділу поліції на 11 жовтня 2023 року 10:00 год. для складання протоколу.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №552045 від 15 жовтня 2023 року зазначено, що 15 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , будучи проінформованим по телефону про час та місце складання протоколу, не з'явився.
До матеріалів справи додано висновок КНП «ООМЦПЗ» №002313 від 06 жовтня 2023 року, який складений на підставі акту медичного огляду особи, яка керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеному 09:45 год, 04 жовтня 2023 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги адвоката Берестового Є.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 про те, що протокол складено з грубим порушенням норм адміністративного права, апеляційним судом не приймаються, оскільки способами захисту, визначеними чинним законодавством, а саме, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до правоохоронних органів, в порядку КПК України, а також до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями, ОСОБА_2 не скористався. Внаслідок цього, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що порушена процедура забору сечі для проведення аналізу, що вплинуло на точність та об'єктивність результату апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки стан сп'яніння або відсутність такого стану лікар закладу охорони здоров'я встановлює також і на підставі огляду особи (зовнішнього вигляду, поведінки, стану свідомості, мовної здатності вегето-судинних реакцій, рухової сфери обстежуваної особи тощо). Апелянтом не надано суду доказів на підставі яких були б підстави не довіряти наданим лікарем висновку щодо результатів медичного огляду.
Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Берестового Є.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення в частині оскарження ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині її оскарження, апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду в частині оскарження, щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання адвоката Берестового Євгена Вікторовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 - задовольнити.
Поновити адвокату Берестовому Євгену Вікторовичу, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Берестового Євгена Вікторовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева