Справа №766/8745/23
н/п 1-кп/766/1307/24
16.04.2024
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023231080001680 від 06.07.2023, з угодою про визнання винуватості (укладеної під час судового розгляду)
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки смт. Березнегувате Миколаївської області, зареєстрованої та яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України -
встановив:
24.02.2022 року військовослужбовці зсрф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
З метою протидії збройній агресії у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
3 24.02.2022 року по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зе рф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
При цьому, ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, достовірно знаючи про тимчасову окупацію території Херсонської області та введений на території України воєнний стан (у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України), з березня 2022 року по 25 вересня 2022 року знаходячись на тимчасово-окупованій території м. Херсон, здійснювала публічне заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , в третій декаді березня 2022 року в першій половині дня (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись на тимчасово окупованій території міста Херсон в публічно доступному місці по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди національним інтересам України, публічно в присутності мешканців будинку та інших сторонніх осіб здійснювала публічне заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України, проголошуючи: «Пришла Россия в Херсон и она теперь здесь навсегда!», «Теперь все будет хорошо!», «Российские военные все делают правильно!», «Россия нас освободила, теперь мы будем жить хорошо!», «Теперь Херсон - это Россия!».
Крім того, ОСОБА_4 , 24.09.2022 року в першій половині дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись на тимчасово окупованій території міста Херсон в публічно доступному місці у АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди національним інтересам України, публічно в присутності мешканців будинку здійснювала публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора щодо заклику до прийняття участі місцевих мешканців у голосуванні під час проведення незаконного референдуму.
Крім того, ОСОБА_4 , 25.09.2022 року в першій половині дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись на тимчасово окупованій території міста Херсон в публічно доступному місці у АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди національним інтересам України, публічно в присутності мешканців будинку та інших сторонніх осіб здійснювала публічне заперечення встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України та невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. проголошуючи: «Как стало хорошо жить при России! Россия нас освободила!», «Теперь Россия тут навсегда!», «Херсон это Россия!».
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 111-1 КК України, як публічне заперечення громадянином України встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, публічні заклики до підтримки рішень та дій держави-агресора, окупаційної адміністрації держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України.
11.03.2024 між обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , та прокурором ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023231080001680 від 06.07.2023 на підставі ст. ст. 468-469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до змісту даної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, в обсязі і за обставин, викладених у повідомленні про підозру, обвинувальному акті та пункті 2 цієї угоди, які є істотними для даного кримінального провадження, і зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення у судовому провадженні.
Окрім цього, між сторонами було узгоджено міру покарання за ч. 1 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом строком на 10 (десять) років.
Крім того, прокурор та обвинувачена визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання, зазначивши, що при її укладені були дотримані вимоги кримінального та кримінального процесуального кодексів України.
Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили угоду затвердити та призначити обвинуваченій узгоджене покарання. При цьому ОСОБА_4 визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення, надала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 , відповідають вимогам кримінального процесуального та кримінального кодексів України, з урахуванням наявності обставин, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди.
Матеріальна шкода правопорушенням не заподіяна. Цивільний позов не заявлений.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи особу обвинуваченої та приймаючи до уваги призначене покарання, суд не вбачає підстав для обрання відносно обвинуваченої будь-якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст.368-371,373,468,473,474,475, ч.2 ст.376КПК України, суд -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 11 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12023231080001680 від 06.07.2023 за ч.1 ст.111-1 КК України, укладену між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-1 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом строком на 10 (десять) років.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається через Херсонський міський суд Херсонської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копію вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченій та прокурору.
СуддяОСОБА_1