Справа № 201/1613/24
Провадження № 2/201/1590/2024
(заочне)
12 квітня 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача.
09 лютого 2024 року АТ «Юнекс Банк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 лютого 2022 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0.264.0222.1 на умовах, що визначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua. Відповідно до підписаного кредитного договору відповідач акцептував та приєднався до публічної пропозиції позивача на укладення договору на умовах та в порядку, передбаченому правилами, за адресою місцезнаходження підрозділу клієнтського обслуговування баку. Відповідно до п.1.1, п. 1.4 кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором. У зв'язку з тим, що за час користування кредитом відповідач не виконував його умови та не своєчасно сплачував кредитні платежі станом на 28 листопада 2023 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 18 607,71 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом - 7 000,00 грн., суми заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями - 11 607,71 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із витратами по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 12 лютого 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
До суду 14 березня 2024 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Представник позивача у позовній заяві просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином, причин не явки суду не повідомила.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.
Судом встановлено, що 21 лютого 2022 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0.264.0222.1 на умовах, що визначені в ньому та відповідно до публічної пропозиції «Правила (договірні умови) надання споживчих кредитів АТ «Юнекс Банк», що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua. Відповідно до підписаного кредитного договору відповідач акцептував та приєднався до публічної пропозиції позивача на укладення договору на умовах та в порядку, передбаченому правилами, за адресою місцезнаходження підрозділу клієнтського обслуговування баку.
Відповідно до п.1.1, п. 1.4 кредитного договору позичальник отримав кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному кредитним договором.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 кредитного договору та п.п. 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.8., 3.9. правил, позичальник зобов'язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом, та комісію за обслуговування кредиту, щомісячно, шляхом сплати чергових платежів, зі строком погашення кредиту - не пізніше 21 лютого 2026 року.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 22 лютого 2022 року № 0.264.0222.1 відповідає вимогам закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ст. 1054 ЦК України).
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем 21 лютого 2022 року надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 28 листопада 2023 року складає 18 607,71 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом - 7 000,00 грн., суми заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями - 11 607,71 грн.
Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про дострокове повернення кредитних коштів.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, а виписка по рахунку свідчить про користування відповідачем кредитними коштами, та враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 0.264.0222.1 від 21 лютого 2022 року у розмірі 18 607,71 грн.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивач також понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569) заборгованість за договором № 0.264.0222.1 від 21 лютого 2022 року, станом на 28 листопада 2023 року у розмірі 18 607,71 грн, що складається з: суми заборгованості за кредитом - 7 000,00 грн., суми заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями - 11 607,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «Юнекс Банк», код ЄДРПОУ 20023569, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14;
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.С. Федоріщев