16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12510/23 пров. № А/857/25933/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Кравцівим О.Р. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” (далі - ТзОВ “Спанрайз”, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №11А209000/2023/800034/2 від 07.04.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митним органом цілком обґрунтовано прийнято оспорюване рішення.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що Товариство зареєстроване як юридична особа 27.07.2017. Основний вид господарювання товариства згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності між ТзОВ “Спанрайз” та “CNBM INTERNATIONAL CORPORATION” був укладений контракт №SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 (далі - Контракт), предметом якого є зобов'язання продавця продати (передати право користування, володіти і розпоряджатись), а покупця прийняти і оплатити товар. Асортимент товару, його ціна і умови обумовлюються інвойсом контракту.
На підставі Контракту, Інвойсу №SAAE4121013.4022073-1 від 16.01.2023, ТзОВ “Спанрайз” було ввезено на митну територію України Товар №1, Код ТН ЗЕД - 60053700 90 Сітка затінююча/Sunshade net - трикотажне полотно основов'язаного переплетення пофарбоване (зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2 мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. Сфера застосування : для теплиць та для відкритого ґрунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів: ЩІЛЬНІСТЬ: 36 Г/M2 РОЗМІР: 2X100 M, кількість - 69 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 36 Г/M2 РОЗМІР: 8X50 M, кількість - 260 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 50 Г/M2 РОЗМІР: 8X50 M , кількість - 82 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 50 Г/M2 РОЗМІР: 12X50 M, кількість - 57 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 70 Г/M2 РОЗМІР: 3X50 M, кількість - 1 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 70 Г/M2 РОЗМІР: 6X50 M, кількість - 24 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 80 Г/M2 РОЗМІР: 1,5X100 M, кількість - 34 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 80 Г/M2 РОЗМІР: 8X50 M, кількість - 64 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 80 Г/M2 РОЗМІР: 12X50 M, кількість - 40 рул., ЩІЛЬНІСТЬ: 90 Г/M2 РОЗМІР: 2X100 M, кількість - 32 рул., Торговельна марка: AGREEN Країна виробництва: CN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION.
07.04.2023 контролюючим органом прийнято до митного оформлення товар та електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №23UA209160003981U6, у якій позивачем заявлено митну вартість : Товар №1 - 172151,09 грн, розраховані митні платежі склали: - 406343,78 грн, у тому числі : ввізне мито 8% - 109822,64 грн, податок на додану вартість 20% - 296521,14 грн.
Разом із ЕМД 23UA209160003981U6, для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу Контракт, додаткову угоду №5 від 06.06.2022, прайс-лист від 01.12.2022, договір про надання транспортно-експедиторських послуг №13/12/2022 від 13.12.2022, прайс-лист від 10.01.2023, заявку №09918 від 10.01.2023 до Договору №13/12/2022 від 13.12.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг, Інвойс №SAAE4121013.4022073-1 від 16.01.2023, Коносамент (Bill of lading) №HS123010950 від 29.01.2023, платіжну інструкцію №146 від 06.03.2023, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №350 від 05.04.2023, автотранспортну накладну №23100163 від 05.04.2023 та довідку про транспортні витрати №05-04/13 від 05.04.2023.
Контролюючий орган повідомив про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме : зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію)
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом надіслано електронний лист Вих.07/04/01 (Додаток 15), у якому повідомив, щодо ЕМД декларантом додані всі наявні у нього документи передбачені ч.2-3 ст.53, ст.335 МК України. Будь-яких інших документів, які б підтверджували митну вартість товарів (в т.ч. її складових), враховуючи умови поставки, крім тих що вже надані, законодавством не передбачено. У зв'язку з чим просив перевірити митну вартість на підставі наданих документів та закінчити митне оформлення у строки передбачені ст.255 МК України.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/800034/2 від 07.04.2023 та видано картку відмови №UA209160/2023/000089.
Згідно з вказаними рішеннями : “відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ) здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин : подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За результатом митного контролю по ВМД системою згенеровано ризик щодо можливого заниження митної вартості товару №1. Сітка затінююча, та проведення відповідних форм митного контролю.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне. Умови поставки оцінюваного товару згідно інвойсу FOB NINGBO, відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FOB (named port of shipment) Франко борт (назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.
Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За змістом наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення”, для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи : рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. До митного оформлення для підтвердження таких витрат надано рахунок-фактуру №350 від 05.04.2023 про витрати на транспортування та оброблення вантажу за межами митної території України, без зазначення відомостей про страхування, географічних пунктів маршруту перевезення та відомостей, відповідно до яких встановлюється належність послуг до оцінюваних товарів, що унеможливлює перевірку правильності нарахування складових митної вартості, відповідно до ч.10, 21 ст.58 МКУ.
Згідно договору про перевезення №13/12/2022 від 13.12.2022, умови та сума оплати послуг з перевезення вантажу зазначається в Заявках - до митного оформлення не надано. Банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг №146 містить посилання на рахунок №252 від 06.03.2023, не надано. Автотранспортна накладна заявлена у графі 44 ЕМД кодом 0730 №23100163 від 05.04.2023 до митного оформлення і додатково не надана. В наданій до митного оформлення копії МД країни відправлення №20230116120819323 від 16.01.2023 код товару не відповідає заявленому до митного оформлення, та відсутні відомості про порт відвантаження - NINGBO.
Прайс-лист містить обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOB NINGBO, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс-листа, оскільки не є пропозицією широкому колу осіб у звичайному ході торгівлі. Висновок про вартісні характеристики товару №222/54 від 27.03.2019 не стосується оцінюваного товару за даною ЕМД. Інформація з мережі інтернет не містить датування, що унеможливлює перевірку її актуальності. Документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ з поданих документів не можливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, а тому, реалізуючи своє право на можливість впевнитися у достовірності та точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості товарів, гарантоване ч.5 ст.54 МКУ та ст.17 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, декларанту було надіслано вимогу про додаткові документи, які останній надав не у повному обсязі.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відповідно до ч.2-3 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості, а саме : зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом додаткових документів не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2, 3 ст.53 цього Кодексу, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500500/2023/009778, від 24.03.2023, де рівень митної вартості такого товару становить 3,96 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось”.
Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими Позивачем і скорегованими Відповідачем за оспорюваним рішенням, склала : 153377,60 грн (у тому числі ввізне мито 8% - 41453,41 грн та податок на додану вартість 20% - 111924,19 грн).
У зв'язку з прийнятим рішенням, 07.04.2023 митний орган сформував Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000089.
Не погоджуючись з оспорюваним рішенням, Товариство 07.04.2023 випустило у вільний обіг товари за ЕМД №23UA209160004035U8, відповідно до ст.55 МКУ, з наданням гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ТзОВ “Спанрайз” звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що запити (повідомлення) митного органу за результатами обробки електронного документа (митної декларації) містять лише загальний перелік документів, передбачених ст.53 МКУ. Дані запити не конкретизують які саме документи слід додати декларанту. Суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).
Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За змістом ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) МК України, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.
Судом першої інстанції встановлено, що під час митного оформлення товарів позивач надав відповідачу Контракт, додаткову угоду №5 від 06.06.2022, прайс-лист від 01.12.2022, Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №13/12/2022 від 13.12.2022, прайс-лист від 10.01.2023, заявку №09918 від 10.01.2023 до Договору №13/12/2022 від 13.12.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг, Інвойс №SAAE4121013.4022073-1 від 16.01.2023, коносамент (Bill of lading) №HS123010950 від 29.01.2023, платіжну інструкцію №146 від 06.03.2023, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №350 від 05.04.2023, автотранспортну накладну №23100163 від 05.04.2023 та довідку про транспортні витрати №05-04/13 від 05.04.2023.
Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.
Колегія суддів зазначає, що оспорюване рішення не містять жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами МКУ.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, запити (повідомлення) митного органу за результатами обробки електронного документа (митної декларації) містять лише загальний перелік документів передбачених ст.53 МКУ. Дані запити не конкретизують які саме документи слід додати декларанту.
Щодо ненадання рахунку №252 від 06.03.2023, суд першої інстанції вірно врахував, що факт неподання документів не свідчить наявність у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто підстав, передбачених ч.3. ст.53 МКУ для витребування документів.
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано довідку про транспортні витрати №05-04/13 від 05.04.2023, яка є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Як видно з матеріалів справи, у картці відмови №UA209160/2023/000089 в переліку документів, наданих відповідно до МКУ зазначена заявка №09918 від 10.01.2023 до Договору №13/12/2022 від 13.12.2022 про надання транспортно-експедиторських послуг та автотранспортна накладна №23100163 від 05.04.2023, а тому колегія суддів не враховує твердження митного органу про те, що згідно договору про перевезення №13/12/2022 від 13.12.2022 умови та сума оплати послуг з перевезення вантажу зазначається в Заявках - до митного оформлення не надано та не надано автотранспортну накладну №23100163 від 05.04.2023, оскільки такі були надані позивачем.
Щодо невідповідності заявленому до митного оформлення та відсутність відомостей про порт відвантаження - NINGBO, суд першої інстанції вірно зазначив, що МД країни відправлення не передбачена ч.2 ст.53 МКУ, як документ, що підтверджує митну вартість.
При цьому, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься, що узгоджується з п.8 Висновків Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017, відповідно до п.11 якого, для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.
Стосовно того, що прайс-лист містить обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOB NINGBO, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс-листа, оскільки не є пропозицією широкому колу осіб у звичайному ході торгівлі, то прайс-лист не передбачений ч.2 ст.53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість.
Колегія суддів звертає увагу на те, що прайс-лист належить до додаткових документів, потреба у якому виникає у разі якщо надані до митного документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.6 ч.3 ст.53 МКУ).
Колегія суддів зазначає, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
На думку колегії суддів, позивач у відповідності до вимог ст.ст.52, 53 МКУ подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для прийняття оспорюваного рішення.
Також, відповідач вказав, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500500/2023/009778 від 24.03.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено є більшим і становить - 3,96 дол. США з 1 кг нетто.
З цього приводу суд першої інстанції слушно зауважив, що зі змісту оспорюваного рішення не має можливості з'ясувати який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.
У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена
Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єктів приватного права (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22)
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості
Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності оспорюваного рішення, а відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його протиправність та наявності підстав для скасування.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року по справі №380/12510/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук