16 квітня 2024 рокусправа № 380/5285/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.02.2024 №913080195171 щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 “Про державну службу” з урахуванням пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 “Про державну службу” без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №85/7.4-22/51 від 14.03.2023;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 “Про державну службу”, п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 “Про державну службу” на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 08.06.2023.
Підставою позову зазначив те, що має право на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII, оскільки вимоги щодо стажу та виду роботи позивачем дотримано. Стверджує, що відповідачем протиправно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки на виконання судового рішення у справі № 380/13847/23 призначено ОСОБА_1 з 08.06.2023 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII, п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 “Про державну службу”.
Разом з тим, відповідач відмовився врахувати інформацію щодо заробітної плати державного службовця, відображеної в довідках про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №85/7.4-22/51 від 14.03.2023. На звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням вказаних довідок, відповідач відмовив листом. Відтак звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 12.03.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування вказав, що оскільки, постановою суду від 19.09.2023 не покладено зобов'язань на органи Пенсійного фонду України щодо обчислення пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати. Просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі № 380/13847/23, позов задоволено повністю.
визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 913080195171 від 14.06.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 “Про державну службу”, п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 “Про державну службу” на підставі довідки про складові заробітної плати державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за № 85/7.4- 22/51 від 14.03.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 08.06.2023.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 380/13847/23 в частині зобов'язання призначити пенсію ОСОБА_1 з врахуванням довідок №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та № 85/7.4- 22/51 від 14.03.2023 скасовано та прийнято постанову про відмову у задоволенні позову в цій частині.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 380/13847/23 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду відповідач своїм рішенням від 26 лютого 2024 року № 913080195171 призначив ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” з 08 червня 2023 року.
При обчисленні розміру пенсії позивача відповідач не врахував довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, що підтверджується вищевказаним рішенням відповідача та не заперечується ним у відзиві на позовну заяву.
Листом від 04 березня 2024 року за № 1300-5305-8/36074 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 380/13847/23 виконано. ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком на пенсію державного службовця з 08.06.2023. Після проведеного перерахунку розмір пенсії почав становити з 08.06.2023 -2093,00 грн., з 01.03.2024 - 2361,00 грн. В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024 не зазначені довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, відповідно розмір пенсії розраховано відповідно до матеріалів пенсійної справи. Оскільки, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2024 призводить до зменшення розміру пенсійної виплати, пенсійний орган просив повідомити позицію щодо виконання даного рішення. Станом на 01.03.2024 пенсія обчислена при загальному стажі 43 роки 05 місяців 01 день. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 становить 10255,83 грн.
Позивач, не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26 лютого 2024 року №913080195171 в частині обчислення розміру його пенсії державного службовця без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності поведінки відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивача з 08 червня 2023 року без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, виданих Львівською митницею Державної митної служби України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889 закріплюють, що:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, при наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Суд зазначає, що періоди роботи, які зараховуються до стажу державної служби позивача, право позивача на отримання пенсії державного службовця відповідно до Законів № 3723 та № 889 встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року у справі № 380/13847/23, яке набрало законної сили, а тому не є спірними у межах правовідносин, що розглядаються, та в силу конституційного принципу обов'язковості судового рішення повторному доказуванню чи правовій оцінці не підлягають.
Суд підкреслює, що з огляду на підстави та предмет заявленого позову спірним у цій справі є питання, суть якого полягає у тому, чи має позивач право на обчислення розміру пенсії державного службовця з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, виданих Львівською митницею Державної митної служби України.
Вирішуючи вищевказане питання, суд виходить із таких мотивів.
Насамперед суд відзначає, що питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі № 21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких Суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
У всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 7 Порядку № 622).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3 (далі - Постанова № 1-3) затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу”.
Такими довідками є:
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд встановив, що до заяви від 08 червня 2023 року про перехід на пенсію за Законом України “Про державну службу” позивач долучив довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, видані Львівською митницею Державної митної служби України, що не заперечується відповідачем.
Указані вище довідки про складові заробітної плати позивача виготовлені відповідно до Постанови № 1-3 та відповідають затвердженим нею формам.
На всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Довідки видані на підставі особових рахунків, відомостей про нараховану та виплачену заробітну плату позивача за лютий 2023 року.
Жодних заперечень, що форми, підстав видачі, періодів, за який вказана заробітна плата для призначення пенсії тощо, відповідачем не наведено.
Отже, суд констатує, що згадані довідки мають бути враховані відповідачем при визначенні розміру пенсії державного службовця позивача.
Водночас фактично єдиною підставою для неврахування зазначених вище довідок при обчисленні розміру пенсії позивача відповідач вказує те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 380/13847/23 не містить зобов'язання щодо обчислення розміру пенсії з урахуванням таких довідок про складові заробітної плати.
З цього приводу суд відзначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 380/13847/23 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині призначення пенсії державного службовця на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, виданих Львівською митницею Державної митної служби України, саме у зв'язку з їх передчасністю (а не відсутністю підстав для врахування при обчисленні розміру пенсії).
Ураховуючи те, що відповідно до вимог Порядку № 622 та Постанови № 3-1 зазначені довідки повинні бути враховані при обчисленні розміру пенсії державного службовця, дії відповідача у цій частині не можна вважати такими, що відповідають критеріям правомірності, добросовісності та розсудливості відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд підсумовує, що відповідач приймаючи рішення про призначення позивачу з 08 червня 2023 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу” безпідставно при обчисленні розміру такої пенсії не врахував довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, видані Львівською митницею Державної митної служби України.
За цих обставин з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, заявлені позовні вимоги належить задовольнити повністю у такий належний спосіб:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26 лютого 2024 року № 913080195171 в частині обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу” без урахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023; та
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу” з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, починаючи з 08 червня 2023 року.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5000,00 гривень понесених ним витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Суд встановив, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Головкою Любомиром Васильовичем (Адвокат) укладено Угоду про надання правової допомоги адвоката від 22 лютого 2024 року. За змістом цієї угоди за її виконання Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі, що визначається в додатковій угоді на підставі обсягу наданих послуг, що підписується Сторонами.
Згідно з Додатком до Угоди про надання правової допомоги адвоката від 22 лютого 2024 року Сторони угоди від 22 лютого 2024 року погодили і Клієнт сплатив Адвокату при її підписанні аванс в сумі 5000,00 грн, котрий не підлягає поверненню. В суму авансу включається підготовка, подання та супроводження позовної заяви.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем (Клієнтом) Адвокату авансу в сумі 5000,00 грн за надану правничу допомогу.
З цього приводу суд враховує, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.
Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що “КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції”.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За таких обставин суд зазначає, що ця справа згідно з положеннями статей 4, 12, 263 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Також суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього адміністративного позову.
Окрім того, відповідно до частини шостої статті 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Отже, заявлені представником позивача до відшкодування 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
За наведених обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 1500,00 грн.
Також суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Отже, враховуючи задоволення судом позову в повному обсязі, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262? 293, 295 КАС України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26 лютого 2024 року № 913080195171 в частині обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу” без урахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу” з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 86/7.4-22/51 від 14.03.2023 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за №85/7.4-22/51 від 14.03.2023, починаючи з 08 червня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого судового збору та 1500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна