16 квітня 2024 року Київ Справа №640/20377/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області , у якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) декларації про відмову від громадянства російської федерації.
2. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) декларацію про відмову від громадянства російської федерації.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про реєстрацію особи громадянином України.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відмова відповідача у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною та такою, що порушує її права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
30.11.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
15.11.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.11.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року справу прийнято до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про реєстрацію особи громадянином України.
На виконання вимог ухвали суду, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 13.02.2020 позивачем подано зобов'язання припинити іноземне громадянство (громадянство російської федерації) протягом двох років з моменту набуття громадянства України і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. Зазначив, що позивачем не зазначено незалежних від не причин неотримання документу про припинення іноземного громадянства та про те, що позивач повинен подати саме до управління ЦМУ ДМС, як до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав.
Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
До суду від представника позивача 20.12.2023 надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов, вважає позицію останнього необґрунтованою, а позов таким, що підлягає задоволенню.
08.12.2023, 19.12.2023, 23.02.2024 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позовних вимог саме шляхом зобов'язання відповідача прийняти декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові пояснення, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено таке.
Позивач, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Терсянка, Вільнянського району, Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Любомирівською сільською радою Червоноармійського району Запорізької області 17 жовтня 1959 року.
13.02.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського РВ ЦМУ ДМС із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України".
24.11.2020 набула громадянства України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України", у зв'язку із чим їй було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_3 від 22.01.2021.
Одночасно з отриманням тимчасового посвідчення громадянина України вона зобов'язалась протягом 2 років припинити громадянство Російської Федерації відповідно до вимог Закону України "Про громадянство України".
На виконання вказаного зобов'язання вона 31.01.2022 подала заяву про вихід з громадянства російської федерації до посольства російської федерації на Україні та сплатила консульський збір у сумі 1820 грн, про що посольство видало довідку від 31.01.2022 року.
Довідкою від 23.11.2021 року №2-8-08/4928 підтверджено, що позивач на території російської федерації заборгованість по сплаті податків відсутня.
У передбачений законом термін відповіді на заяву про вихід із громадянства російської федерації позивач не отримала.
Після 24.02.2022 року посольство російської федерації в Україні та консульський відділ цього посольства припинили свою роботу в Україні.
Таким чином, у позивача наразі існує незалежна від неї причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), оскільки на території України припинили роботу російські закордонні установи і фактично процедура припинення громадянства Російської Федерації для тих осіб, які проживають на території України, не здійснюється. Вказане свідчить про наявність права у позивача подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
З огляду на зазначені обставини, вона 27.09.2022 направила на адресу відповідача декларацію про відмову від іноземного громадянства з супровідним листом і документами, підтверджуючими незалежну від неї причину неотримання документу про припинення громадянства РФ (копія супровідного листа з додатками та документів на підтвердження його направлення містяться в матеріалах справи).
Листом від 06.10.2022 №Л-2020/6/8010-22/8010.4.1/4027-22 відповідачем було повідомлено позивачку, що підстави для прийняття декларації від неї відсутні (копія відповіді міститься в матеріалах справи).
Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.1 Закону України "Про громадянство України" громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Приписами ст.6 Закону України "Про громадянство України" встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Положеннями ч. 5 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" визначено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Водночас приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Приписами абз. 12 ст.1 Закону України "Про громадянство України" визначено, що зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Згідно з пунктами 117, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Під час розгляду справи було встановлено, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України.
Також як самостійно вказано позивачем, нею до відповідача було подано зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.
31.01.2022 подала заяву про вихід з громадянства російської федерації до посольства російської федерації на Україні та сплатила консульський збір у сумі 1820 грн, про що посольство видало довідку від 31.01.2022 року.
У передбачений законом термін відповіді на заяву про вихід із громадянства російської федерації позивач не отримала.
Суд зазначає, що порядок розгляду питань громадянства російської федерації регламентується Положенням про порядок розгляду питань громадянства російської федерації, затвердженим 14 листопада 2002 р. № 1325.
Цим Положенням, прийнятим відповідно до Закону, встановлюються порядок розгляду заяв з питань громадянства російської федерації, прийняття, виконання та скасування рішень із зазначених питань, а також форми заяв та перелік необхідних документів, відповідних конкретним підставам набуття чи припинення громадянства російської федерації.
Положення визначає певні особливості, за умови дотримання яких може бути прийнята заява про вихід з (припинення) громадянства рф.
Вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території російської федерації або за її межами, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення цієї особи. У випадках, передбачених статтею 20 Федерального закону, вихід із громадянства російської федерації не допускається.
Під час розгляду справи було встановлено, що строк, до якого позивач мала би надати до відповідача документ на підтвердження припинення громадянства російської федерації, спливає 24.11.2022 року.
Однак як встановлено під час розгляду справи, з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Водночас всі дипломатичні відносини з російською федерацією розірвано.
Суд враховує, що консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні закриті та не функціонують, що унеможливлюють отримання документа про припинення громадянства.
У той же час, зміни у зв'язку з військовою агресією російської федерації до законодавства щодо неотримання документа про припинення громадянства рф з незалежних причин не вносилися, що ставить позивача у невизначене становище.
В матеріалах справи міститься лист відповідача, направлений у відповідь на супровідний лист позивача, яким було повідомлено про відсутність у позивача підстав для подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави.
У позовній заяві вказано, що у зв'язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зв'язків з країною-агресором, вона позбавлена можливості отримати відповідь на заяву про вихід з громадянства. Вказані обставини, як зазначає позивач, послугували підставою для подання ним до відповідача декларації про відмову від іноземного громадянства.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що приписами ч. 4 ст. 8 Закону України "Про громадянство" визначено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Натомість, як встановлено під час розгляду справи, листом від 06.10.2022р. №Л-2020/6/8010-22/8010.4.1/4027-22 відповідачем було повідомлено позивачку, що підстави для прийняття декларації від неї відсутні.
Суд враховує, що з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Кількома наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.
Консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні закриті та не функціонують, що унеможливлюють отримання документа про припинення громадянства.
У той же час, зміни у зв'язку з військовою агресією російської федерації до законодавства щодо неотримання документа при припинення громадянства рф з незалежних причин не вносилися, що ставить позивача у невизначене становище.
У справі Рисовський проти України (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі, заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). У справі Рисовський проти України також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування. ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії, заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії, заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи вищевикладене, позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації наразі не є можливим.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи країни агресора не працюють, проте з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої країни з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.
Відтак з огляду на обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації.
Однак відповідачем за результатом розгляду поданих позивачем заяв та декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано позивачу мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, а лише надано роз'ясненні норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, що свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду поданому позивачем супровідному листу та декларації.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для визнання протиправними дій щодо відмови Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області у прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Cуд вважає за необхідне зазначити, що у сучасному глобалізованому світі громадянство - це один із найважливіших та найфундаментальніших правових інститутів, які визначають правовий статус особи, а також дихотомію взаємовідносин між особою та державою.
Цілком доречним буде згадати твердження судді ОСОБА_2 в окремій думці до рішення Верховного суду США у справі Perez v. Brownell 1958 р. в середині XX століття, що громадянство є "основним правом людини, яке є нічим іншим, як правом мати права".
Більш того, сучасне громадянство більше не є правом, а винятково привілеєм, оскільки набуття громадянства конкретної держави надає особі додаткові гарантії безпеки, можливості покращити власний добробут та визначити цілковиту перспективу на майбутнє.
Дискримінація, передбачена у статті 14 "Заборона дискримінації" ЄКЗПЛ, у контексті громадянства є пов'язаною, передовсім, із його наявністю чи відсутністю, а також особливими підставами та умовами його отримання чи припинення.
У цьому разі дискримінація полягає, передусім, у порушенні реалізації особою своїх прав у результаті прийняття рішення органами публічної влади, здійснення ними дії або бездіяльності, які спрямовані на обмеження або надання переваги іншій особі або групі осіб, які перебувають у схожій ситуації.
У статті 14 ЄКЗПЛ чітко вказано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Така дискримінація, зазвичай, може бути як прямою (коли ставлення до особи є менш сприятливим, ніж те, яке стосується інших осіб в аналогічній ситуації), так і непрямою (якщо нейтральна, на перший погляд, правова норма ставить особу у зв'язку із її громадянством чи релігією у несприятливе становище порівняно з іншими особами). Виняток із цього правила стосовно непрямої дискримінації стосується тих випадків, коли застосування такої правової норми обґрунтоване правомірною метою (legitimate aim), а засоби її досягнення є виправданими, належними і необхідними. Аналізуючи використання непрямої дискримінації у громадянстві, необхідно насамперед з'ясувати, чи інші особи, які мають громадянство конкретної держави, в аналогічних чи в подібних випадках перебувають у привілейованому становищі, чи ні.
Суд враховує, що Конвенція не гарантує права на громадянство. Однак, враховуючи еволютивну інтерпретацію ЄКЗПЛ протягом останніх років, ЄСПЛ не виключає, що свавільна відмова у громадянстві може в певних випадках мати суттєвий вплив на приватне життя особи. Це стосується і випадків свавільного позбавлення вже набутого громадянства у зв'язку з натуралізацією.
Наприклад, у справі Ramadan v. Malta (2016) заявник стверджував, що позбавлення його мальтійського громадянства порушило права, гарантовані йому ст. 8 ЄКЗПЛ, оскільки в результаті він став особою без громадянства. Свого часу він мав відмовитися від свого єгипетського громадянства, щоб стати громадянином Мальти, оскільки ні Єгипет, ні Мальта не визнавали можливість подвійного громадянства в особи. В цьому рішенні, в якому Суд не знайшов порушення ст. 8 ЄКЗПЛ, Суддя ЄСПЛ від Португалії Паолу Пінту де Альбукерке в окремій думці до цього рішення критикує “невиправдані, драконівські заходи" щодо заявника, оскільки в ній здійснений аналіз права на громадянство відповідно до міжнародних та європейських правових норм.
Відповідач вирішуючи питання щодо прийняття декларації позивача обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.
З урахуванням викладеного, суд висновує, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі нею декларації та протиправно зобов'язав її подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації. Тобто, відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
При обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає наступне.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.
У справі немає доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує про необхідність зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової позиції викладеної судом та прийняттям відповідного рішення
Аналогічний правовий висновок викладено у Постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 520/15266/21 та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 380/13527/22.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 496, 20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. № 4-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42552598) щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. № 4-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42552598) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, із врахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. № 4-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42552598).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.