10.04.2024 м. Дніпро Справа № 904/8644/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 20.07.2023р. у справі № 904/8644/21
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання неплатоспроможним, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. у справі № 904/8644/21:
- затверджено звіт № 02-05/65 від 02.05.2023 про виконання плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в межах справи про неплатоспроможність № 904/8644/21;
- закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у зв'язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів;
- звільнено боржника - фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від боргів.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. у справі № 904/8644/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , направити справу №904/8644/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції, судові витрати покласти на ОСОБА_1 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/8644/21, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/8644/21 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/8644/21.
Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана через систему "Електронний суд" 23.02.2024р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 31.07.2023 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала йому не була вручена, оскільки на момент її постановления він не приймав участі у справі та з наявних у даній справі процесуальних документів вбачається, що АТ КБ "ПриватБанк" і не підлягав залученню судом в якості учасника справи та не надсилав на адресу банку оскаржувану ухвалу. У зв'язку з цим представник АТ КБ "ПриватБанк" отримав можливість ознайомитись з матеріалами справи (в т.ч. з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, заявою керуючого реструктуризацією боргів про затвердження плану реструктуризації та звіту про виконання плану реструктуризації) лише 13.02.2024р., що підтверджується розпискою представника у матеріалах справи.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що оскільки дана апеляційна скарга подається у 10-денний строк з дня ознайомлення представника апелянта з матеріалами справи та оскаржуваною ухвалою, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. у справі № 904/8644/21, в яких вона заперечує проти задоволення клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та відповідно проти відкриття апеляційного провадження.
В обгрунтування своїх заперечень, ОСОБА_1 зазначає, що скаржник у відповідності до частини 1 статті 45 КУзПБ не подавав до господарського суду заяву з вимогами до боржника у справі № 904/8644/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Окрім того, ОСОБА_1 повідомляє, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ з 2022 р. знаходиться цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та членів родини про виселення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 11.01.2023р., залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.05.2023р., провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Вказані судові рішення були скасовані Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2023р. (справа № 201/5683/22, провадження № 61-9628св 23) за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, де вона зараз й перебуває, рішення не прийнято. Також, ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи №201/5683/22 про виселення чітко вказано на відкриття господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі про неплатоспроможність. Отже, за її твердженням АТ КБ «ПриватБанк» було достеменно відомо про наявність відкритого провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 принаймні з січня 2023 року. У постанові Касаційної інстанції Верховного Суду є посилання на завершення провадження у справі про неплатоспроможність і звільненні боржника ОСОБА_1 від боргів.
В додаток до цього, ОСОБА_1 звертає увагу, що заява про надання доступу до матеріалів справи, що необхідні для оскарження судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8644/21, була подана скаржником через Електронний суд 25.01.2024р., тобто через шість місяців з дня оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. подана представником скаржника 23.02.2024р., тобто ще через тридцять днів, як він отримав технічну можливість ознайомитись з матеріалами справи у повному обсязі, що в свою чергу свідчить про порушення скаржником десятиденного строку, встановленого частиною 2 статті 256 ГПК України. Таким чином, вказана повільність у діях скаржника свідчить про недобросовісне ставлення до своїх процесуальних обов'язків та зловживання процесуальними правами, що вказує на відсутність поважних причин для відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. у справі №904/8644/21.
Апеляціний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є забезпеченим кредитором ОСОБА_1 .
19.01.2022р. господарським судом Дніпропетровської області оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на офіційному веб-порталі судової влади України.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. у справі № 904/8644/21 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднена 21.07.2023р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/112342832), забезпечено надання загального доступу 24.07.2023, а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі, оскільки як забезпечений кредитор ОСОБА_1 мав цікавитися та бути обізнаним про наявність судових проваджень відносно останнього.
Приймаючи до уваги наведене та обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, а також подані заперечення проти відкриття апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою, апеляційний суд зазначає, що апелянт як забезпечений кредитор ОСОБА_1 мав бути обізнаним про прийняття оскаржуваної ухвали у справі та вчасно скористатися своїм правом на її оскарження в апеляційному порядку, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суттєво змінює як правовий режим майна такого боржника, так і процедуру розгляду спорів, стороною в яких є боржник, змінює сам стан боржника, а тому його посилання на ознайомлення з матеріалами справи лише 13.02.2024р. є безпідставним.
З наведеного слідує, що пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду не підтверджений ним належними та допустимими доказами.
Тому, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги надто раніше, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.
Окрім того, згідно п. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.
Згідно ст. 259 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Зокрема, частиною сьомою ст. 42 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов'язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянтом не надано належних доказів направлення копії апеляційної скарги учасникам справи.
За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023р. у справі № 904/8644/21 - залишити без руху.
Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:
- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку;
- належні докази направлення копії апеляційної скарги учасникам справи у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя А.Є. Чередко