Справа № 641/7813/21 Номер провадження 22-ц/814/183/24Головуючий у 1-й інстанції Музиченко В. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
03 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Кириченко В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Литвиненко Анни Сергіївни на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2021 року по справі за заявою позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна , Служба у справах дітей Слобідського району міста Харкова Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним , -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в якому просила суд: визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 січня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 недійсним; зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання у Слобідському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади м. Харкова поновити реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім цього , позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження та вичиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_2 . Обґрунтовуючи заяву позивач зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 - задоволено. Накладено арешт, заборонено відчуження та вичинення будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
В апеляційному порядку ухвалу оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що районним судом не вмотивовано оскаржувану ухвалу, також її прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства . Крім того , суд не звернув уваги на те, що вимоги позову є немайновими , а відтак у разі ухвалення рішення на корить позивача воно не підлягатиме примусовому виконанню, тому не існує реальної загрози що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача.
Апелянт просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2021 року, та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольнивши заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, виходив з того, що обґрунтованим є припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів не погодилась з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
За роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановлено, що предметом заявленого позивачем позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не мотивував висновок, що невжиття саме таких вжитих районним судом заходів забезпечення позову (накладення арешту, заборона відчуження та вичинення будь-яких дії) може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання недійсним договору уцпівлі-продажу. Інших позовних вимог, у т.ч. майнових, виділені матеріали справи не містять.
Задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним правочину, визначені позивачем як немайнові вимоги, а тому доводи заявника, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або утруднить виконання судового рішення є безпідставними, оскільки у випадку задоволення позову договір купівлі-продажу буде визнано недійсним, а рішення про державну реєстрацію та реєстраційні записи будуть скасовані і судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню.
Також судом не враховано, що шляхом задоволення заяви може бути обмежено право відповідача на використання його квартири , як належного власника.
Доводи позивача щодо необхідності забезпечення позову в обраний ним спосіб вищевказаних висновків не спростовують, тому апеляційний суд їх відхилив.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку,що доводи апеляційної скарги є слушними , тому вона підлягає частковому задоволенню , а оскаржувана ухвала районного суду, підлягає частковому скасуванню із ухваленням постанови по суті заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Литвиненко Анни Сергіївни - задовольнити частково.
Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2021 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати .
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов