Житомирський апеляційний суд
Справа №278/2/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.309 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року було звільнено ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч.4 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави понесені процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 1132, 68 грн.
Речові докази: два зіп пакети із порошкоподібно речовиною білого кольору, які передано на відповідальне зберігання до камери схову СУ ГУНП в Житомирській області, після набрання ухвалою законної сили вирішено знищити.
Прийняте рішення суд мотивував тим, що у судовому засіданні встановлено факт добровільного звернення обвинуваченого до лікувального закладу і проходження лікування від наркоманії, обвинувачений згоден на закриття провадження за вказаних нереабілітуючих підстав, а тому суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що положеннями ч.4 ст.309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Однак, згідно довідки №171 спеціальний діагноз «наркоманія» ОСОБА_6 не встановлювався, наявність якого є обов'язковою умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 309 КК країни, останній на лікування не направлявся, оскільки не потребував такого лікування.
Зазначає, що під час звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності Житомирським районним судом Житомирської області не з'ясовано всіх обставин, які є обов'язковими для прийняття такого рішення.
Вказує, що допитаний під час судового розгляду лікар-нарколог «Обласного медичного спеціалізованого центру» ОСОБА_11 повідомив, що обвинувачений ОСОБА_6 безпосередньо у нього лікування не проходив, його лікуванням займалась лікар ОСОБА_12 , документ, яким лікарсько-консультативна комісія визначила діагноз ОСОБА_6 він не бачив.
Стверджує, що судом відмовлено у клопотанні прокурора про виклик для допиту лікаря-нарколога ОСОБА_12 та витребування висновку комісії, яка встановила діагноз обвинуваченому ОСОБА_6 ..
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення захисника та обвинуваченого на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії передбачені ч. 1 цієї статті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, стороною захисту повторно заявлене клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі на підставі ч.4 ст. 309 КК України, оскільки обвинувачений добровільно звернувся до лікувального закладу і пройшов курс лікування від наркоманії.
Суд при звільненні від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 врахував довідку КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради № 171 від 19.01.2023 р., в якій зазначено, що ОСОБА_6 з 10.01.2023 р. до 19.01.2023 р. проходив у цій установі повний курс добровільного стаціонарного лікування з діагнозом: психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну, вживання зі шкідливими наслідками.
Зазначена довідка має усі необхідні реквізити як документ, що виданий лікувальним закладом, а саме штамп, печатку, зареєстрована у вихідній кореспонденції, має підписи директора медичного спеціалізованого центру та завідуючого відділенням, а тому жодних сумнівів щодо зазначеної у ній інформації у колегії судів не викликає.
Відповідно до показань свідка лікаря нарколога ОСОБА_11 , який підтвердив видачу довідку, якою ОСОБА_6 встановлено діагноз «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну, вживання зі шкідливими наслідками» - синдром залежності та зазначив, що це підпадає під поняття «наркоманія», оскільки на даний час згідно з Міжнародною класифікації хвороб діагнозу «наркоманія» не існує, а ставлять діагноз «синдром залежності», «психічні, поведінкові розлади».
В судовому засіданні суду першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що звернувся добровільно до медичного закладу та пройшов повний курс стаціонарного лікування від наркотичної залежності, оскільки мав проблеми з наркотичною залежність, що підтверджується довідкою №171 від 19.01.2023 №329 (а.п.44).
Оскільки ОСОБА_6 добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов лікування від наркотичної залежності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК.
Доводи прокурора про необхідність витребування та дослідження документу складеного лікарсько-консультативною комісією, яка визначила діагноз, допиту лікуючого лікаря ОСОБА_13 на думку колегії суддів, явно виходять за межі судового розгляду, який здійснюється за ч.1 ст. 309 КК України, а не щодо обставин видачі довідки, яка як офіційний документ сумнівів не викликає і у якій чітко зазначено, що ОСОБА_6 з 10.01.2023 р. до 19.01.2023 р. проходив у медичній установі повний курс добровільного стаціонарного лікування з діагнозом: психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання амфетаміну.
Амфетамін входить до Переліку наркотичних засобів та психотропних речовин затвердженого Постановою КМУ 06.05.2000 р. №770 згідно Таблиці 2 та Списку №2.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі прокурора твердження не спростовують правильності висновків, зазначених в оскаржуваному судовому рішенні, і не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою суду доводів прокурора, чи неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: