Житомирський апеляційний суд
Справа №279/879/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
08 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
скаржника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2024 року, якою залишено без задоволення його скаргу на бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
встановила:
Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2024 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Суд дійшов висновку, що суб'єкт оскарження діяв відповідно до покладених на нього обов'язків та в межах наданих йому повноважень, його рішення про направлення звернення скаржника до іншого правоохоронного органу відповідно до повноважень такого органу щодо реєстрації повідомлень про кримінальні правопорушення та внесення зазначених в них відомостей до ЄРДР було правомірним та відповідало наданим йому повноваженням відповідно до виконуваних функцій. При цьому, права та законні інтереси скаржника жодним чином не були порушені.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу
Зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропустив з поважних причин, оскільки копію ухвали слідчого судді отримав 15.03.2024 року.
Вказує, що слідчий суддя не врахував всі обставини об'єктивно, а тільки звернула увагу на ті, які не мають жодного підтвердження, а тому вказана ухвала є необґрунтованою.
Доводи апелянта про пропуск строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з поважних причин є обґрунтованими, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , який підтримав скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відтак, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин, окрім наведення тієї чи іншої статті кримінального закону, є обов'язкова наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Отже, певне звернення особи можна розглядати саме як заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, якщо воно містить реальні об'єктивні дані (а не суто гіпотетичні, надумані чи уявні), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. При цьому, навіть якщо заявник прямо назве певне діяння злочином, то це не означатиме автоматично, що подія злочину насправді мала місце, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 звернувся з повідомленням про вчинення патрульним ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області правопорушення, передбаченого ст.367 ч.1 КК України, однак його звернення було направлено до ТУ ДБР у м. Хмельницький для розгляду та прийняття рішення.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_6 слідчий суддя, на думку колегії суддів вірно встановив та зазначив, що суб'єкт оскарження діяв відповідно до покладених на нього обов'язків та в межах наданих йому повноважень, його рішення про направлення заяви до іншого правоохоронного органу відповідно до повноважень такого органу щодо реєстрації повідомлень про кримінальні правопорушення та внесення зазначених в них відомостей до ЄРДР було правомірним та відповідало наданим йому повноваженням відповідно до виконуваних функцій. При цьому, права та законні інтереси скаржника жодним чином не були порушені.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2024 року, якою залишено без задоволення його скаргу на бездіяльність керівника Коростенської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань- без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: