Номер провадження 2/754/406/24
Справа №754/9687/23
Іменем України
15 квітня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В.О.,
секретаря - Чехун Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що 22.03.2013 між рідним братом позивача та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб. У період шлюбу народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08.07.2021 батько неповнолітньої дитини та рідний брат позивача - помер. Позивач є рідним дядьком ОСОБА_5 . Відповідач після народження доньки, разом з сім'єю проживали за адресою - АДРЕСА_1 , але на початку 2014 року сім'я відповідача разом з дитиною переїхали жити за пропискою відповідача - АДРЕСА_2 , де проживає позивач разом із своєю сім'єю. Починаючи з 2015 року, відповідач веде аморальний спосіб життя, у стані алкогольного сп'яніння неодноразово вчиняла насильство в сім'ї та погрожувала фізичною розправою як чоловікові так і дитині. Позивач виховує племінницю з п'ятирічного віку, після того, як відповідач покинула свою сім'ю, дитина залишилась проживати у позивача. Відповідач всіляко ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, зловживає спиртними напоями, не приймає участі у вихованні, оздоровленні та матеріальному забезпеченні своєї дитини. Весь час, позивач із своєю дружиною займаються виховання дитини, її лікуванням, здобуттям освіти. Позивачем не вчиняються жодні перешкоди у спілкуванні відповідача із дитиною. Враховуючи те, що відповідачем не виконується обов'язок по вихованню своєю донькою, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5 .
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.07.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовну заяву підтримали, просили позов задовольнити, позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлялася належним чином, відзив на позовну заяву не подала та не повідомила причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить пояснення представника позивача, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка. Письмові матеріали справи містять висновок згідно ст. 19 СК України (а.с.75-79).
Суд, вислухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що 22.03.2013 між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до письмових матеріалів справи відомості про батька ОСОБА_5 внесені в порядку статті 133 СК України (а.с.32).
Згідно акту проживання малолітньої дитини від 27.03.2023, дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 . За вказаною адресою проживають: ОСОБА_1 рідний дядько, ОСОБА_7 - дружина ОСОБА_1 , ОСОБА_8 - рідна донька ОСОБА_1 .
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не цікавиться життям та здоров'ям доньки, не утримує її матеріально.
На підтвердження наявності підстав щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , стороною позивача надано копії протоколів про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_3 за ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства по відношенню до своєї доньки ОСОБА_5 ), протокол про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 178 КУпАП, відповідь Деснянського УП ГУНП у місті Києві від 31.08.2022.
Відповідно до довідки директора Спеціалізованої шкоди І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва від 17.05.2022, ОСОБА_5 навчається в 3 - Б класі спеціалізованої школи № 320 Деснянського району м. Києва.
Згідно відповіді директора Спеціалізованої шкоди І-ІІІ ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району міста Києва від 17.05.2022 ОСОБА_3 мало та не систематично приділяє увагу навчанню та вихованню дитини ОСОБА_5 . Активно цікавляться навчанням найближчі родичі - ОСОБА_7 і ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження Органу опіки та піклування, надано Висновок № 102-5495 від 19.12.2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75-79).
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дитині необхідного медичного догляду та лікування, харчування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню й матеріальному утриманню малолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як матері малолітнього доньки, своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно її доньки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ) батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Повний текст рішення суду виготовлено: 16 квітня 2024 року.
Суддя В.О.Сенюта