79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" квітня 2024 р. Справа №914/2281/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук
Б.Д. Плотніцького,
розглянувши у письмовому провадженні Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» б/н від 08.01.2024 (Вх. №01-05/130/24 від 10.01.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 року (повний текст складено 13.12.2023 року, суддя Козак І.Б.)
у справі № 914/2281/23
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс», с. Старичі, Яворівського району,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України», м. Київ,
про: стягнення 112 491,74 грн.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» про стягнення 112 491,74 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив вартість безпідставно набутого/відібраного природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» без згоди останнього на суму 112 491,74 грн. Оскільки відповідач набув та спожив природній газ в момент його отримання, то такий газ не може бути повернений позивачу в натурі, тому відповідач повинен відшкодувати вартість цього газу на підставі ч.2 ст.1213 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 позовні вимоги задоволено повністю.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 112 491,74 грн вартості безпідставно набутого майна.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (третя особа у справі) підтвердив, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56ХСQ00002ВНКТ00К (відповідачем у справі) за період з 01.10.2020 по 21.10.2020 внесено в алокацію постачальника АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС - код 56X9300000003502) та становлять 3400,63 м3, а саме:19.10.2020 - 6,18; 20.10.2020 - 26,26; 21.10.2020 3368,19.
21.10.2020 НАК «Нафтогаз України» було здійснено реєстрацію ТОВ «Енергія Тепловодосервіс» в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС та відповідно до норм Кодексом ГТС датою початку постачання було визначено 22.10.2020.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що 19.10.2020, 20.10.2020 та 21.10.2020 природний газ був відібраний ТОВ «Енергія- Тепловодосервіс» не на підставі Договорів ПСО, оскільки постачання газу на підставі Договорів ПСО почалося з 22.10.2022, а у перелічені вище три дні у ТОВ «Енергія Тепловодосервіс» були відсутні правові підстави для відбору природного газу.
Відтак, суд зазначив, що відповідач безпідставно здійснив відбір природного газу в обсязі 3 400,63 м3, що становить 112 491,74 грн згідно із розрахунком, поданим позивачем.
Оскільки, газ був відібраний відповідачем безпідставно, а в газосховищах відсутній газ, належний відповідачу, що зумовлює неможливість повернення безпідставно отриманого майна в натурі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитого газу (із врахуванням заяви про зміну предмета позову) є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» подало апеляційну скаргу б/н від 08.01.2024 (Вх. №01-05/130/24 від 10.01.2024), в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.12.2023 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- в порушення ч. 5 ст. 236 ГПК України та п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України Господарським судом Львівської області не було жодним чином оцінено аргументи відповідача, що містяться в матеріалах справи, а тільки в загальному зазначено, що «аргументи відповідача спростовуються матеріалами справи та переліченими вище доказами»;
- cудом першої інстанції не наведено норми Кодексу ГТС, які б підтверджували правомірність реєстрації позивачем відповідача на інформаційній платформі Оператора ГТС з 22.10.2020 року;
- господарським судом Львівської області не надано мотивації відхилення доводів відповідача щодо можливості внесення позивачем реномінації після здійснення відповідачем оплати, а саме з 18:00 20.10.2020 року по 04:00 21.10.2020 року;
- судом першої інстанції жодним чином не мотивовано відхилення аргументів відповідача щодо обсягів природного газу, використаного 19.10.2020 та 20.10.2020 року.
- суд першої інстанції безпідставно врахував вартість природного газу, яка була визначена НАК «Нафтогаз України» у позовній заяві.
Відповідачем 30.01.2024 подано до суду відзив на апеляційну скаргу (Вх №01-04/755/24 від 31.01.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем 23.09.2020 на підставі Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу від 19.10.2018 №867 (Положення №867) було укладено Договори постачання природного газу №20/21- 2034-ТЕ-21 та Договори постачання природного газу №20/21-2035-Б0-21 (Договори ПСО) разом з додатковими угодами до них.
Відповідно до пункту 2.1. Договорів ПСО, з урахуванням додаткових угод, сторони погодили, що природний газ передається, в тому числі, за жовтень 2020 в обсязі:
- 13,47343 тис. куб. м. за Договором №20/21-2034-ТЕ-21 від 23.09.2020;
- 54,20452 тис. куб. м. за Договором №20/21-2035-Б0-21 від 23.09.2020;
Відповідно до пункту 3.2. Договорів ПСО, постачання газу здійснюється НАК «Нафтогаз України» виключно за умови одночасного виконання таких умов:
- виконання ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» вимог пункту 11 Положення №867;
- включення ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» до Реєстру споживачів постачальника розміщеного на Інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (далі - Реєстр) за умови дотримання ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» вимог пункту 11 Положення №867.
Відповідно до п.3.3. Договорів ПСО, якщо ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» порушило вимоги пункту 11 Положення №867, НАК «Нафтогаз України» не здійснює постачання природного газу та не передає замовлений в п. 2.1. Договорів ПСО обсяг (об'єм) природного газу.
Відповідно до п.3.4. Договорів ПСО НАК «Нафтогаз України» направляє ТОВ «Енергія- Тепловодосервіс» повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в Повідомленні. Копія повідомлення надається на електронну адресу ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс», а також оператору ГРМ - АТ «Львівгаз».
Відповідно до пункту 3.5. Договорів ПСО відповідальність за будь-які наслідки, що виникають в результаті порушення ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» умов пункту 11 Положення №867, покладаються виключно на ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс».
Відповідно до змісту пункту 6.2. Договорів ПСО, ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» зобов'язалося самостійно контролювати використання газу, припиняти використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, а також у інших випадках передбачених договором та законодавством.
Відповідно до пункту 10.6. Договорів ПСО сторони зафіксували, що Договори з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння предмета та умов.
Викладене свідчить, що у Договорах ПСО сторони погодили механізм, відповідно до якого постачання природного газу здійснюється виключно за умови дотримання ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» вимог пункту 11 Положення № 867, ТОВ «Енергія- Тепловодосервіс» самостійно контролює використання газу та самостійно припиняє використання природного у випадку порушення вимог щодо розрахунків.
ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» порушило вимоги пункту 11 Положення №867, у зв'язку з чим у НАК «Нафтогаз України» не було правових підстав постачати ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» природний газ у період з 01.10.2020 по 21.10.2020, а у ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» виник обов'язок самостійно припинити використання природного газу у зазначеному періоді.
Із 01.10.2020 НАК «Нафтогаз України» перестало бути постачальником для ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» на підставі Договорів ПСО, виключивши споживача з Реєстру.
НАК «Нафтогаз України» було направлено ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» повідомлення №23-2891/1.8-20 від 28.09.2020 про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з 01.10.2020.
Інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХСQ00002ВНКТ00К (відповідача у справі) підтверджується відбір газу за період з 01.10.2020 по 21.10.2020 в таких об'ємах:
-19.10.2020 - 6,18
-20.10.2020 - 26,26
-21.10.2020 - 3368,19
20.10.2020, ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» виконало умови пункту 11 Положення № 867 щодо розрахунків (оплатило заборгованість у розмірі 643989,33 грн), у зв'язку з чим НАК «Нафтогаз України» було здійснено реєстрацію ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» в реєстрі споживачів постачальника на Інформаційній платформі Оператора ГТС з датою початку постачання з 22.10.2020.
21.10.2020 листом №23/3-130420 НАК «Нафтогаз України» відкликало повідомлення від 28.09.2020 про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання. Починаючи з 22.10.2020 ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» отримувало природний газ від НАК «Нафтогаз України» відповідно до умов укладених договорів.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Законом України «Про ринок природного газу» визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними.
Відповідно до приписів абзацу 1 частини 1 «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент відбору природного газу) несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
На підставі наведених вище вимог чинного законодавства, за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженого обсягу газу - номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування); фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
За змістом пунктів 4-6 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Оператор газотранспортної системи надає доступ до газотранспортної системи в межах технічної та вільної потужності газотранспортної системи.
Пунктом 11 Положення №867 передбачено, що виробник теплової енергії має право з 01.11.2018 по 01.05.2021 придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України» у разі укладення договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» та виконання певних умов, зокрема:
-досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу,
- рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за усіма
- укладеними з НАК «Нафтогаз України» договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків (у період з 01.12.2018 до 01.04.2019 - не нижче 78 відсотків, а для виробника теплової енергії, управління майном якого здійснює Фонд державного майна і який використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, у період з 16.11.2018 до 01.04.2019 та у період з 01.10.2019 до 01.05.2021 - не нижче 60 відсотків); або
-укладення з НАК «Нафтогаз України» договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором у рамках реалізації ЗаконуУкраїни «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (за наявності відповідної заборгованості) та виконання зазначеного договору; або
- подання виробником теплової енергії до НАК «Нафтогаз України» погодженого НАК «Нафтогаз України» та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 щодо всіх Договорів з НАК «Нафтогаз України»), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК «Нафтогаз України», та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ.
Відповідно до п.3.3. Договорів ПСО, якщо ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» порушило вимоги пункту 11 Положення №867, НАК «Нафтогаз України» не здійснює постачання природного газу та не передає замовлений в п. 2.1. Договорів ПСО обсяг (об'єм) природного газу.
Матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем умов п. 11 Положення № 867. Платіжне доручення від 20.10.2020 на суму 643989,33 грн та виписка по банківському рахунку долучено до матеріалів справи.
Згідно з пунктом 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, що затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), якщо для споживача відповідно до рішення Кабінету Міністрів України визначений постачальник із спеціальними обов'язками, на якого в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ такому споживачу (який не має права відмовити такому споживачу в укладанні договору постачання природного газу), оператор газотранспортної системи реєструє такого постачальника за споживачем на інформаційній платформі (на випадок відсутності у такого споживача постачальника). Оператор газотранспортної системи надсилає через інформаційну платформу всім постачальникам із спеціальними обов'язками Реєстр закріплених за ними споживачів.
У разі, якщо споживач, який додатково включений до Реєстру постачальника із спеціальними обов'язками, буде виключений з Реєстру інших постачальників у певний період постачання, вважається, що діючим постачальником такого споживача у цьому періоді буде визначений закріплений за ним постачальник із спеціальними обов'язками.
Зазначені норми Кодексу ГТС наділили оператора газотранспортної системи правом самостійно реєструвати на інформаційній платформі постачальника із спеціальними обов'язками за споживачем, у визначених випадках.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником на інформаційній платформі постачальник стає відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Загальний зміст положень глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС свідчить, що подача замовником послуг транспортування обсягів природного газу в газотранспортну систему протягом кожної газової доби повинна дорівнювати сукупності відборів таким замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи протягом цієї газової доби.
Коли сукупна добова подача замовником природного газу в газотранспортну систему менша за сукупний відбір цим замовником (його споживачами) природного газу з газотранспортної системи виникає негативний небаланс.
Відповідно до пунктів 4, 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації;
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсяги небалансу таких замовників;
добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу.
Відповідно до пункту 7 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС алокація відборів природного газу споживача можлива тільки на замовника послуг транспортування природного газу, що є діючим постачальником такого споживача згідно з даними Реєстру споживачів постачальника.
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (третя особа у справі) підтвердив, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56ХСQ00002ВНКТ00К (відповідачем у справі) за період з 01.10.2020 по 21.10.2020 внесено в алокацію постачальника АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС - код 56X9300000003502) та становлять 3400,63 м3, а саме:
-19.10.2020 - 6,18
-20.10.2020 - 26,26
-21.10.2020 - 3368,19
Тобто, ще до оплати заборгованості 20.10.2020 відповідач здійснював забір газу 19.10.2020 та 20.10.2020.
21.10.2020 НАК «Нафтогаз України» було здійснено реєстрацію ТОВ «Енергія Тепловодосервіс» в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС та відповідно до норм Кодексом ГТС датою початку постачання було визначено 22.10.2020. Відповідне підтверджується скріншотом екрану реєстру споживачів, що є у матеріалах справи.
Таким чином, 19.10.2020, 20.10.2020 та 21.10.2020 природний газ був відібраний ТОВ «Енергія- Тепловодосервіс» не на підставі Договорів ПСО, оскільки постачання газу на підставі Договорів ПСО почалося з 22.10.2022, а у перелічені вище три дні у ТОВ «Енергія Тепловодосервіс» були відсутні правові підстави для відбору природного газу.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно не надано мотивації відхилення доводів відповідача щодо можливості внесення позивачем реномінації після здійснення відповідачем оплати, а саме з 18:00 20.10.2020 року по 04:00 21.10.2020 року.
Апелянт обґрунтовує свою позицію тим, що 20.10.2020 о 16:35 ним було здійснено
оплату на користь НАК «Нафтогаз України», тобто було виконано вимоги Положення № 867, а тому вже 21.10.2020 відповідач почав відбирати природний газ на підставі
Договорів ПСО, оскільки 21.10.2020 НАК «Нафтогаз України» мав почати постачання
газу.
Згідно Кодексу газотранспортної системи, номінація - це попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.
Відповідно до пункту 1 Процедури подання номінації (глава 2 розділ ХІ Кодексу ГТС) замовники послуг транспортування природного газу подають номінацію оператору газотранспортної системи на газову добу (D) не пізніше ніж до 13:00 UTC (15:00 за київським часом) години для зимового періоду та 12:00 UTC (15:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D-1).
Газовою добою (D-1) є газова доба, що передує газовій добі (D) (п.5 гл.1 розд.1 Кодексу ГТС).
З огляду на вищевикладені норми колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до Кодексу ГТС України, для початку постачання природного газу 21.10.2020, 20.10.2020 постачальник природного газу повинен подати оператору газотранспортної системи номінацію не пізніше 15:00 за київським часом.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» було здійснено оплату боргу на користь НАК «Нафтогаз України» 20.10.2020 о 16:35.
Відтак, номінація на початок постачання природного газу ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» з 21.10.2020 не могла бути подана, оскільки 20.10.2020 вже сплив визначений законом строк для подачі номінації оператору газотранспортної системи.
В силу імперативних норм Кодексу ГТС України, номінація могла бути подана лише 21.10.2020 з датою початку постачання з 22.10.2020 року, як і було правомірно здійснено позивачем.
Разом з тим, згідно відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС, 19.10.2020
відповідач здійснив відбір природного газу в обсязі 6,18 куб.м,
Окрім цього, 20.10.2020 відповідач здійснив відбір природного газу в обсязі 26,26
куб.м. Обставини споживання природного газу 19.10.2020 та 20.10.2020 відповідачем в апеляційній скарзі не заперечуються.
Однак, разом з тим, апелянт вказує, що 19.10.2020 та 20.10.2020 робив «пробні пуски», проте ці доводи спростовують самим апелянтом, який зазначає, що розпорядженням Яворівської районної державної адміністрації №658/02-06 від 16.10.2020 та розпорядженням Старичівського сільського голови №17/А-Г від 16.10.2020 ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» було зобов'язано саме з 19.10.2020 розпочати опалювальний сезон.
Відтак, відповідач вже 19.10.2020 почав відбір природного газу, оскільки його було зобов'язано з 19.10.2020 розпочати опалювальний сезон.
В той же час, правових підстав для відбору природного газу 19.10.2020, 20.10.2020 та
21.10.2020 у відповідача не було, що підтверджуються відомостями з інформаційної
платформи оператора ГТС України, згідно яких 19.10.2020, 20.10.2020 та 21.10.2020
мають статуc «несанкціонований відбір».
Відповідно до положень ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Згідно висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 29.05.2019 у справі №906/567/18 природній газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута.
Викладене свідчить, що у випадку безпідставного набуття такого майна, як природний газ, обґрунтованим є саме відшкодовування його вартості, оскільки природний газ не може бути повернутий в натурі.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач без достатньої правової підстави набув природний газ з ресурсу НАК «Нафтогаз України» у жовтні 2020 року.
Апелянт зазначає, про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував вартість природного газу, яка була визначена НАК «Нафтогаз України» у позовній заяві та вказує, що така мала бути меншою.
Однак, колегія суддів вказує, що відповідно до вимог ст.1213 ЦК України вартість безпідставно набутого відповідачем природного газу має визначатися на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У позовній заяві НАК «Нафтогаз України» визначив вартість безпідставно набутого відповідачем природного газу виходячи із середнього рівня цін останнього відомого опалювального сезону, яким є опалювальний сезон 2022-2023 років.
Відтак колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відповідач без достатньої правової підстави набув природний газ з ресурсу НАК «Нафтогаз України» у період опалювального сезону, а справедливою ціною для визначення вартості відшкодування на момент розгляду справи судом є ціна за природній газ у період останнього відомого опалювального сезону - опалювального сезону 2022-2023 років, тобто 27 566,4 грн. за тис. куб. м без ПДВ.
Окрім цього, апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував проти розрахунку ціни природного газу, а свої заперечення виклав лише в апеляційній інстанції.
Відтак, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки, газ був відібраний відповідачем безпідставно, а в газосховищах відсутній газ, належний відповідачу, що зумовлює неможливість повернення безпідставно отриманого майна в натурі, позов про стягнення з відповідача саме вартості безпідставно спожитого газу (із врахуванням заяви про зміну предмета позову) є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в сумі 112 491,74 грн.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі №914/2281/23.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» б/н від 08.01.2024 (Вх. №01-05/130/24 від 10.01.2024) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 у справі №914/2281/23 - без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя Б.Д. Плотніцький