вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08.07.10Справа №2а-1569/10/11/0170
о 14 годині 27 хвилини
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю
представника відповідача ОСОБА_1, довіреність №02.10-05/1403 від 28.12.2009р.,
представника третьої особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність №2833 від 14.09.2009р.,
представника третьої особи - ОСОБА_4, ОСОБА_3, довіреність №47 від 25.05.2010р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
заступника прокурора м. Ялта
до виконавчого комітету Ялтинської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4,
про визнання недійсним та скасування рішення.
Суть спору: заступник прокурора м. Ялта (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №326 від 28.02.2008р. недійсним та його скасування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог ст. 376 Цивільного кодексу України визнано право власності на самочинно збудовану ОСОБА_5 споруду, розташовану у АДРЕСА_1.
У судове засідання року позивач явку свого представника не забезпечив, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.36-37), в яких зазначив, що позивач посилається у позовній заяві на норми, які не регулюють правовідносини, що склалися між відповідачем та ОСОБА_2, оскільки оскаржуваним рішенням вирішено питання про збереження самовільно збудованої будови, відтак відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, у зв'язку із чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789- ХІІ прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, органи прокуратури, у тому числі заступник прокурора м. Ялти АРК, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Однак такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини першої статті 50 КАС України).
Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі є позивачем та має право безпосередньо звертатися до адміністративного суду з позовною заявою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 326 від 28.02.2008р. судом встановлено наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 16.11.2004 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 у м. Ялта АРК, що підтверджується копією договору купівлі - продажу №2556 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.41-44).
Судом встановлено, що 18.02.2008р. ОСОБА_2 звернулась до голови Міжвідомчої комісії виконкому Ялтинської міської ради із заявою, у якій просила видати дозвіл на реєстрацію заскленої веранди приміщення №3-1 площею 11,5 кв.м, сараю площею 18,7 кв.м літер «Д», санвузлу площею 1,7 кв.м. приміщення №3-3. До заяви про надання дозволу на реєстрацію ОСОБА_2 додано документи згідно переліку, вказаному у заяві (а.с.40).
Одержано дозволи на реєстрацію у БТІ заскленої веранди приміщення №3-1 площею 11,5 кв.м, сараю площею 18,7 кв.м літер «Д», санвузлу площею 1,7 кв.м. приміщення №3-3, які закріплені за квартирою № 3, буд. 7 по вул. Нікітіна Афанасія, смт Гурзуф, м. Ялта АРК від:
- Гурзуфської санітарно - епідеміологічної станції від 07.02.2008р. (а.с.52);
- Ялтинського міського управління ГУ МЧС України в АРК від 07.02.2008р. (а.с.53);
- сусідів, що мешкають у смт Гурзуф, вул. Нікітіна, будинки 7 та 9 (а.с.51).
Рішенням Міжвідомчої комісії виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 21.02.2008р. було дозволено ОСОБА_2 проводити реєстрацію приміщень - заскленої веранди приміщення №3-1 площею 11,5 кв.м, сараю площею 18,7 кв.м літер «Д», приміщення №3-3 санвузлу площею 1,7 кв.м. за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а.с.39).
28.02.2008 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради було винесено Рішення № 326 “Про затвердження рішення міжвідомчої комісії про реєстрацію споруд та внутрішніх перепланувань ОСОБА_5 за адресою: квартира АДРЕСА_1”, пунктом 1 якого затверджено рішення, прийняте Міжвідомчою комісією при виконкомі Ялтинської міської ради по реєстрації споруд та внутрішніх перепланувань приміщення на ім'я ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 із дозволом на реєстрацію приміщень - заскленої веранди приміщення №3-1 площею 11,5 кв.м, сараю площею 18,7 кв.м літер «Д», приміщення №3-3 санвузлу площею 1,7 кв.м.
Пунктом 2 рішення зобов'язано КП БТІ (ОСОБА_6.) внести відповідні зміни до інвентарних справ та технічних паспортів та оформити свідоцтво про право власності (а.с.38).
В позові зазначено, що прокуратурою м. Ялта під час здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо відповідності актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, встановлено порушення чинного законодавства виконавчим комітетом Ялтинської міської ради при прийнятті рішення № 326 від 28.02.2008р. про реєстрацію на праві власності за ОСОБА_2 на самочинно збудовану споруду за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру", предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є принесення протесту на акт, що суперечить закону.
Як зазначалося судом, відповідно до статті 21 Закону України “Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Судом встановлено, що 19.11.2009 року вих. № 1889/08 (а.с.7-8) заступник прокурора м. Ялта приніс протест на рішення виконкому Ялтинської міської ради №326 від 28.02.2008р., у якому вказав що рішення суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.
У протесті прокурор посилається на порушення статті 331 Цивільного кодексу України, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243. Як вказується в протесті відповідач фактично прийняв в експлуатацію закінчений будівництвом житловий будинок без відповідного затвердження та погодження акту державної приймальної комісії. Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Крім того, в протесті заступник прокурора вказує, що приймаючи рішення про зобов'язання КП БТІ м. Ялта оформити свідоцтво про право власності на вищевказаний об'єкт, відповідач порушив ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, за якою право власності на самочинно збудовану нерухомість може бути визнано лише після відведення у встановленому порядку земельної ділянки та на підставі рішення суду, якщо це не порушує права інших осіб. Також вказане рішення суперечить вимогам п.6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року №6/5, відповідно до якого право оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Крім того, згідно відповіді Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК за вих. №7/1-П-202 (а.с.10) останньою не надавалося відповідного дозволу на виконання будівельних робіт ОСОБА_2
Протест заступника прокурора був розглянутий виконавчим комітетом Ялтинської міської ради та рішенням відповідача від 24.12.2009р. №2352 був відхилений та одержаний прокуратурою м. Ялти 13.01.10 року, що підтверджується резолюцією на зазначеному рішенні (а.с.9).
Суд зазначає, що заступник прокурора звернувся до суду з позовною заявою 26.01.2010 року, про що свідчить відбиток поштового штампу на конверті (а.с.11), тому ним був додержаний п'ятнадцятиденний термін для звернення до суду з відповідною заявою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість протесту заступника прокурора та спірного рішення судом встановлено наступне.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" № 1699-III від 20.04.2000р., статті 18 Закону України "Про основи містобудування" № 2780-XII, від 16.11.1992р. (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи містобудування” до компетенції Автономної Республіки Крим у сфері містобудування належить забезпечення розроблення регіональних правил забудови, схеми планування території Автономної Республіки Крим та її окремих частин, затвердження республіканських місцевих правил забудови населених пунктів і територій в межах законодавства України.
За статтею 21 Закону України “Про планування і забудову територій” регіональні правила забудови після їх погодження з відповідними органами містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними органами затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами. Регіональні правила забудови є обов'язковими для суб'єктів містобудування на території відповідного регіону, за винятком населених пунктів, для яких рішенням сільських, селищних, міських рад затверджені місцеві правила забудови цих населених пунктів відповідно до статті 22 цього Закону. За статтею 22 Закону України “Про планування і забудову територій” місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крім від 18.09.2002 №241-3/02 затверджені “Регіональні правила забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим”, які на момент прийняття спірного рішення № 326 від 28.02.08 року діяли у редакції постанови Верховної ради АРК від 20.02.08 року № 764-5/08. Пунктом 7 розділу ІV Регіональних правил забудови встановлений порядок прийомки в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
У відповідності до п.п. 7.1. п.7 р. ІV Регіональних правил забудови, закінчені будівництвом об'єкти незалежно від джерел фінансування приймаються в експлуатацію приймальними державними комісіями.
Підпунктом 7.2. п. 7 розділу ІV правил забудови встановлено, що прийомка в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” (далі Порядок), яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
До складу державної приймальної комісії включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об'єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду. (п.12 Порядку).
За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. (п. 27 Порядку).
Відповідно до п. 29 Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Враховуючи, що будівництво заскленої веранди 3-1 площею 11,5 кв.м, сараю площею 18,7 кв.м літер «Д», 3-3 санвузлу площею 1,7 кв.м. за адресою: квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_2 здійснювалося за відсутністю розроблення проекту будівництва, його затвердження, та отримання дозволу органу архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, акту готовності об'єкта до експлуатації, є неможливим введення його в експлуатацію на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, або акту державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації.
За таких умов та обставин, об'єкт нерухомого майна - засклена веранда 3-1 площею 11,5 кв.м, сарай площею 18,7 кв.м літер «Д», 3-3 санвузол площею 1,7 кв.м. за адресою: квартира АДРЕСА_1 набуває статусу самочинно збудованого об'єкту нерухомості, на який поширюються приписи Цивільного кодексу України, викладені у статті 376 ЦК України, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1 ст. 376 ЦК України). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст. 376 ЦК України).
Таким чином відповідно до вимог Цивільного кодексу України та обставин справи право власності на самочинно збудовану нерухомість підлягає визнанню в судовому порядку.
Цивільне законодавство не містить виключень із цього правила, а тому суд не може погодитися із рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 12.02.2009 року № 168, яким затверджено позитивне рішення Міжвідомчої комісії та надано дозвіл на зміни до інвентарних справ БТІ та технічного паспорту на спірну будівлю.
Отже судом встановлено, що не вирішуючи питання про визнання права власності на самочинно збудовану нерухомість, відповідач прийняв рішення, наслідком якого стала державна реєстрація права власності.
При ретельному дослідженні змісту п.1 спірного рішення відповідача суд встановив, що відповідач, затверджуючи позитивне рішення Міжвідомчої комісії при виконкомі Ялтинської міської ради, яким дозволено провести реєстрацію самочинно збудованої нерухомості, діяв у межах повноважень, наданих йому п.п.7.4. п.7 р. ІV Регіональних правил забудови, відповідно до якого прийняття в експлуатацію завершених будівництвом самовільно зведених приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будиночків і господарських споруд та оформлення права власності на них проводяться за наявності у забудовника документа, підтверджуючого право власності або володіння земельною ділянкою (зокрема на умовах оренди), узгодженого з органами державного нагляду, позитивного технічного висновку і позитивного висновку міжвідомчої комісії, затвердженого рішенням виконавського органу місцевої ради, районної державної адміністрації (пункт 9 Додатків до постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2005 року N 165).
Однак із змісту п.п.7.4. п.7 р. ІV Регіональних правил забудови вбачається, що і після затвердження рішенням виконкому позитивного висновку міжвідомчої комісії повинно відбутися прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, однак відповідач не довів суду факт прийняття спірного майна в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що третіми особами у справі ОСОБА_2, а згодом ОСОБА_4 правомірно набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Матеріалами технічної інвентаризації, згідно технічних паспортів на вказану квартиру, підтверджується наявність самочинно збудованих: заскленої веранди 3-1 площею 11,5 кв.м, сараю площею 18,7 кв.м літер «Д», 3-3 санвузлу площею 1,7 кв.м.
Отже, вказані об'єкти є самостійними об'єктами нерухомого майна, у зв'язку з чим на дані об'єкти нерухомості поширюються загальні правила щодо порядку будівництва прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та оформлення права власності.
Відповідно до п.п. 10 п. “б”ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчий комітет міської ради здійснює свої повноваження, зокрема, в частині реєстрації об'єктів нерухомого майна відповідно до закону.
Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, суд констатує, що спірний об'єкт відноситься до нерухомого майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації в порядку п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 з наступними змінами та доповненнями. При цьому суд звертає увагу на відсутність належного акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, яким повинен підтверджуватися факт здачі об'єкту в експлуатацію, відсутність документів на земельну ділянку.
Аналізуючи всі викладені факти суд вважає, що рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 28.08.2008 року № 326 “Про затвердження рішення міжвідомчої комісії про реєстрацію споруд та внутрішніх перепланувань ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1” не відповідає діючому законодавству, тому воно є протиправним.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 21 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Відповідно до п.10 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть самостійно скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Як зазначалося раніше, за договором купівлі - продажу від 16.11.2004р. ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 28,2 кв.м. (а.с.41-42).
З копії технічного паспорту станом на 25.01.2008р., вбачається, що веранду було збільшено на 1,6кв.м (а.с.46), сарай літ «Д» збільшено на 12.4кв.м (площа складає 18,7кв.м) (а.с.48), таким чином, загальна площа склала 29,8кв.м (28,2кв.м + 1,6 кв.м).
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.61), за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29,8кв.м, житлова площа 16,6кв.м, на ділянці: літня кухня літ «Д» (згідно технічного паспорту - сарай літ «Д» (а.с.48)) - 18,7кв.м. на підставі договору дарування від 21.01.2008р.
За таких обставин, право особи на реєстрацію права власності на момент звернення прокурора із протестом від 19.11.2009р. за №1889/08 на рішення виконкому Ялтинської міської ради №326 від 28.02.2008р. є реалізованим, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність у органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету Ялтинської міської ради, повноважень на задоволення протесту прокурора шляхом скасування рішення, яке прийняте відносно конкретної особи та стосується її суб'єктивних прав.
На підставі викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 167 КАСУ постанову складено 13.07.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163,167 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Москаленко С.А.