Справа № 607/7077/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/110/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
11 квітня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали провадження №11-сс/817/99/24 за апеляційними скаргами захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 строку тримання під вартою,-
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_10 від 28.03.2024, погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12020210000000115 від 11.03.2020, продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 30 травня 2024 року.
В апеляційних скаргах:
- захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із тримання під вартою або визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, врахувавши особу підозрюваного та його майновий стан.
Скаргу мотивує недоведеністю прокурором ризиків, передбачених ч. ч. 1-4 ст. 177 КПК України та відсутністю доказів, які їх підтверджують посилаючись на те, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду спростовується тим, що ОСОБА_7 неодноразово виїжджав за межі України у службових справах, крім того, з моменту вибухів жодних дій щодо переховування не вчиняв.
Вказує на те, що у клопотанні не зазначено на яких конкретних свідків, потерпілих на яких може впливати ОСОБА_7 оскільки свідок ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_12 під час допиту не вказували на причетність підозрюваного до вимагання та вибухових пристроїв.
Обгрунтовує відсутність ризику знищення, спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення тим, що ОСОБА_7 невідоме місце знаходження знарядь та засобів вчинення злочинів .
Вважає що ризик того, що перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином є невиправданим.
Стверджує, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання покладених на ОСОБА_7 обов'язків та повністю реалізує цілі поставлені при розслідуванні злочинів.
Наголошує на тому, що при продовженні підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею не враховано вік ОСОБА_7 , наявність у нього постійного місця проживання, де він мешкає разом із дружиною, дітьми, онуками та мамою, яка є особою похилого віку, та те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що в цілому свідчить про міцність соціальних зв'язків.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджуваали наявність в діях його підзахисного ознак кримінальних правопорушень посилаючись на те, що прокурором не надано доказів, які б підтверджували його причетність до вчинення вибухів.
- захисник ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу слідчого судді, якою до його підзахисного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисників, які підтримали подані апеляційні скарги з мотивів у них викладених, прокурора, який щодо задоволення апеляційних скарг заперечив, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12020210000000115 від 11.03.2020, у якому ОСОБА_7 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 189; ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 194 КК України( вимозі передачі чужого майна, з погрозою вбивства та насильства над близькими родичами потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб; вимозі передачі чужого майна, з погрозою вбивства та насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження їхнього майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану; незаконному придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу; умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху).
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.12.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.02.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000115 від 11.03.2020 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України та за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України продовжено до шести місяців.
27.03.2024 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 189; ч. 4 ст. 189; ч. 2 ст. 194 КК України.
07.02.2024 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 05 квітня 2024 року.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя визнав доведеною обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень, в тому числі щодо нової підозри повідомленої 27.03.2024 року, дослідивши долучені до матеріалів клопотання дані, які підтверджують її існування та містяться у: протоколі огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 від 12.03.2020 року; протоколі огляду від від 17.03.2020 року; висновком експерта №9-50/20 від 25.03.2020 року; протоколі огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 від 24.05.2020 року; протоколі отримання зразків для проведення експертизи від 28.05.2020 року; висновку експерта №500 від 24.06.2020 року; протоколом огляду від 10.07.2020 року; висновоку експерта №9-92/20 від 12.08.2020 року; протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 09.11.2023 року; висновках експертів № СЕ-19/120-23/12074-ФХВР від 22.12.2023 року, №СЕ-19/120-23/12071-ФХВР від 22.12.2023 року; протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 від 09.11.2023 року; висновках експертів №СЕ-19/120-23/12149-АВ від 28.11.2023 року, №СЕ-19/120-23/12060-ФХВР від 22.11.2023 року, №СЕ-19/120-23/12077-ФХВР від 22.11.2023 року, №СЕ-19/120-23/12064-ФХВР від 15.12.2023 року, №СЕ-19/120-23/12061-ФХВР від 20.11.2023 року, №СЕ-19/120-23/12063-ФХВР від 21.11.2023 року, №СЕ-19/120-24/15-ФХВР від 05.01.2024 року, №СЕ-19/114-23/22628-БД від 29.11.2023 року; протоколі про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій - негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження відносно ОСОБА_7 від 24.11.2023 року; висновках експертів №СЕ-19/114-23/23915-БД від 07.12.2023 року, №СЕ-19/109-24/1780-БД від 12.02.2024 року, №СЕ-19/114-24/3089-БД від 08.03.2024 року, №СЕ-19/120-24/2192-Д від 23.02.2024 року; протоколі допиту потерпілої ОСОБА_12 від 12.08.2020 року; протоколі допиту потерпілої ОСОБА_15 ; протоколом огляду від 28.08.2020 року; протоколах допиту свідків ОСОБА_11 від 05.12.2023 року та від 08.12.2023 року, ОСОБА_16 від 13.12.2023 року; ОСОБА_17 від 14.12.2023 року; протоколі огляду мобільного телефона марки “Iphone” IMEI: НОМЕР_1 від 13.12.2023 року; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.12.2023 року; протоколом обшуку житла за адресою: АДРЕСА_5 від 12.12.2023 року; протоколім огляду предмета від 28.12.2023 року; висновками експертів №СЕ-19/120-23/13067-ВТХ від 13.12.2023 року, №СЕ-19/120-24/22-БЛ від 13.12.2023 року, №СЕ-19/120-24/18-ФХВР від 11.01.2024 року, №СЕ-19/120-24/13-ФХВР від 08.01.2024 року, №СЕ-19/120-24/1814-ВТХ від 15.02.2024 року; протоколі обшуку житла за адресою: АДРЕСА_6 від 12.12.2023 року; протоколі обшуку автомобіля марки “Kia Magentis”, д.н.з. НОМЕР_2 від 12.12.2023 року; протоколі обшуку житла за адресою: АДРЕСА_5 від 19.02.2024 року; протоколі огляду предмету від 12.03.2024 року; протоколах про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_7 та ОСОБА_18 від 01.12.2023, 07.12.2023, 08.12.2023 року; протоколом про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій - спостереження за особою ОСОБА_18 від 08.12.2023 року; інших матеріалах кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів виходить з того що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
На думку колегії суддів, вказані докази є достатніми для того щоб переконати об”єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний причетний до вчинення вказаних злочинів.
Посилання сторони захисту на те, що протоколи НСРД містять недостовірну інформацію оскільки їх підзахисний не міг одночасно знаходитись у різних місцях не заслуговують на увагу з огляду на те, що перевіряти докази на предмет належності та допустимості буде суд у випадку направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 для розгляду по суті оскільки ці документи необхідно оцінювати після повного їх дослідження в сукупності зі всіма зібраними органом досудового розслідування доказами. Колегія суддів вважає що інші долучені до клопотання матеріали є достатніми для висновку про обгрунтованість його підозри.
Також, як вірно встановлено слідчим суддею, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що зумовлений підозрою ОСОБА_7 у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень, в тому числі злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, та у випадку визнання ОСОБА_7 винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна; незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, який стверджується тим, що, підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на даних осіб, оскільки йому відомі їх місце проживання, навчання чи роботи, з метою дачі ними неправдивих, неповних показань, відмови від раніше поданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, крім того на даний час не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані; також існують ризики того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які залишаються не відшуканими та мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань визначених ст. 2 КПК України; крім того, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, яким передувала підготовка до їх вчинення та їх подальше приховування, що свідчить про наявність ризику перешкоджання іншим чином.
Також слідчим суддею враховано ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який зумовлений тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні багатоепізодових кримінальних правопорушень, пов'язаних із вимаганням грошових коштів, способом підвищеної суспільної небезпеки, інкриміновані кримінальні правопорушення вчиненні у різний довготривалий проміжок часу, в результаті ретельної підготовки та планування, що свідчить про стійкість протиправної поведінки особи і вказує на наявність ризиків вчинення підозрюваним нових аналогічних злочинів.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності ухилитися від суду, не виконати його процесуальні рішення, чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що, на думку колегії суддів, доведено прокурором у судовому засіданні з огляду на обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, тому відсутні підстави вважати, що наведені у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики є необґрунтованими чи неконкретними.
Оцінюючи вищевказане, колегія суддів також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у слідчого судді існували підстави для продовження строку тримання підозрюваного під вартою, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_7 обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні слідчого ризикам.
Вік ОСОБА_7 , наявність у нього постійного місця проживання, де він мешкає разом із дружиною, дітьми, онуками та мамою, яка є особою похилого віку, та те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності не дають підстав для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою оскільки вказані обставни не є достатніми для того, щоб нівелювати настання наведених у клопотанні ризиків .
Отже, підстав для задоволення апеляційних скарг захисників, та відповідно скасування оскаржуваної ухвали щодо підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2024 року про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 строку тримання під вартою, - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді