Номер провадження: 22-ц/813/4638/24
Справа № 495/6465/17
Головуючий у першій інстанції Мишко В.В.
Доповідач Дришлюк А. І.
про залишення апеляційної скарги без руху
08.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді Дришлюка А.І., дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу 1000000 грн,
29 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просить суд:
- стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за розпискою від 10 січня 2017 року у розмірі 1000000 (один мільйон) грн.;
- стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір;
- визнати дійсним договір поруки.
Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що 10 січня 2017 року він надав у борг ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. на 6 місяців з терміном повернення не пізніше 10 липня 2017 року, про що була складена розписка. Проте, як зазначав позивач, ОСОБА_4 вчасно борг не повернув, продовжує користуватися грошима без правових підстав та не виконав своє грошове зобов'язання перед ОСОБА_2 .. Позивач також вказував, що в забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 10 січня 2017 року (а.с. 2-3).
13 жовтня 2017 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (головуючий - суддя Анісімова Н.Д.) позовну заяву ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за розпискою та договором поруки від 10 січня 2017 року в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн, а також суму сплаченого судового збору 640 грн (а.с. 16-17).
28 листопада 2017 року від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в даній справі, в якій позивач зазначив, що позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, однак в резолютивній частині не зазначено, що договір поруки визнано дійсним (а.с. 18).
11 грудня 2017 року додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (головуючий - суддя Гайда-Герасименко О.Д.) заяву компанійця задоволено, вирішено доповнити рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 жовтня 2017 року та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , місце мешкання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , місце мешкання: АДРЕСА_3 суму боргу за розпискою та договором поруки від 10 січня 2017 року у розмірі 1000000 грн..
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце мешкання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , місце мешкання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , місце мешкання: АДРЕСА_3 сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.
Визнати дійсним договір поруки» (а.с. 24-25).
15 грудня 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення, в якій зазначили, що сторони погодили спосіб погашення боргу, а саме, що ОСОБА_3 передає в рахунок погашення боргу в розмірі 1000000 грн в порядку ст. 600 ЦК України, а ОСОБА_2 приймає у власність 49/100 частин цегельного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . З огляду на це, сторони просили встановити спосіб і порядок виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в цивільній справі №495/6465/17 шляхом передачі ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу в розмірі 1000000 грн в порядку ст. 600 ЦК України ОСОБА_2 у власність 49/100 частин цегельного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частин цегельного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 26-27).
22 грудня 2017 року від сторін надійшла заява про залишення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення без розгляду (а.с. 38).
02 січня 2018 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (головуючий - суддя Прийомова О.Ю) заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення способу і порядку виконання рішення залишено без розгляду (а.с. 40).
11 січня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторно подали до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення, в якій просили:встановити спосіб і порядок виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в цивільній справі №495/6465/17 шляхом передачі ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу в розмірі 1000000 грн в порядку ст. 600 ЦК України ОСОБА_2 у власність 49/100 частин цегельного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частин цегельного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 42-43).
23 січня 2018 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено (а.с. 65-66).
07 березня 2024 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що він на підставі заяви від 02 липня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейним Ю.І., та рішення зборів засновників Приватного підприємства «Добринівський цегельний завод» від 02 липня 2005 року є засновником підприємства «Добринівський цегельний завод» та йому належить 49% статутного капіталу підприємства. При цьому, апелянт повідомляє, що 23 січня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. для отримання нотаріальних послуг. З листа приватного нотаріуса №141/01-16 від 23 січня 2024 року апелянтові стало відомо, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності на 49/100 часток цегельного заводу, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_2 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі №495/6465/17 від 23 січня 2018 року. Апелянт наголошує на тому, що право власності ОСОБА_3 на цегельний завод ніколи не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому неможливо встановити від кого було здійснено перехід частки у праві власності на цегельний завод, неможливо встановити власників цегельного заводу, а також існує невідповідність відомостей, що наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Крім того, апелянт зауважує, що оскільки договором поруки передбачався перехід права власності на нерухомість суд першої інстанції при розгляді даної справи зобов'язаний був з'ясувати обставини чи належить вказана нерухомість відповідачці, однак таких дій не здійснив. Також апелянт вказує на те, що у даній справі не підтверджено жодним належним та допустимим доказом наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення, а також відсутні докази неможливості виконання рішення суду. При цьому, апелянт вважає, що оскаржуваною ухвалою змінено саме рішення суду по суті справи, що є порушенням цивільно-процесуального законодавства. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року.
До апеляційної скарги апелянт додав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказує на те, що причиною пропуску строку на апеляційне оскарження є незалучення його до участі у справі. Про існування оскаржуваної ухвали апелянт дізнався з ЄДРСР 22 лютого 2024 року після отримання від приватного нотаріуса роз'яснень від 23 січня 2024 року. З огляду на це, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Згідно із супровідним листом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області №495/6465/17/111/2024-Вих/27.03.2024 матеріали цивільної справи надійшли до Одеського апеляційного суду 28 березня 2024 року.
01 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Позивач зазначає, що апелянт був обізнаний про те, що нерухоме майно, власником якого він був, а саме 49/100 частин цегельного заводу, вибули із власності апелянта у 2013 році на підставі судового рішення у справі №2-4057/11, а тому просив відмовити апелянтові у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційний суд звертає увагу на правову позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Оскільки апеляційну скаргу подано особою, яка не брала участі у справі, то обґрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення підлягає перевірці судом апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження. При цьому, апеляційний суд відхиляє заперечення позивача щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені позивачем доводи та надані копії судових рішень у справі №2-4057/11 не свідчить про обізнаність апелянта про існування оскаржуваного додаткового рішення у даній справі.
Разом з тим, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу, яка подана фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, що визначений для працездатних осіб, становить 3028 гривень.
Таким чином, судовий збір, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 605,6 грн (3028 грн х 0,2).
Судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року сплачується через банківські установи, чи поштовим відділенням зв'язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник повинен вказати слова «судовий збір», код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.
Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526
Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Рахунок отримувача - UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету - 22030101
Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає за потрібне залишити апеляційну скаргу без руху, надати апелянтові час для усунення недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. ст. 185, 357 ЦПК України суддя, встановивши, що апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 356 ЦПК України, а також у разі несплати судового збору, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє апелянта та надає йому строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись 175, 177, 185, ч. 4 ст. 356, 357 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 січня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу 1000000 грн - залишити без руху.
Повідомити апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити апелянтові, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст.ст. 185, 357 ЦПК України.
В процесі розгляду справ Одеським апеляційним судом застосовуються Правила організації ефективного цивільного судочинства, затверджені Радою суддів України №14 від 28.02.2020 року, з текстом яких можна ознайомитися за посиланням: https://oda.court.gov.ua/sud4813/inshe/3/1163581/
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк