Номер провадження: 22-ц/813/571/24
Справа № 514/489/21
Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.
Доповідач Громік Р. Д.
11.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 28 липня 2010 року в розмірі 35158 гривень 38 копійок та судовий збір в розмірі 2270 гривень 00 копійок.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 28 липня 2010 року, згідно із якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті (www.privatbank.ua), АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання банком послуг його клієнтам.
Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі , що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 30000 гривень.
Дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів, що вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості. Однак, відповідач не виконував умови договору, тобто не сплачував кожного місяця обов'язковий мінімальний платіж, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 35158 гривень 38 копійок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2021 року у позові АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви, так як відповідач ознайомився з умовами кредитування, шляхом підписання довідки про умови кредитування, де було зазначена базова процентна ставка.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 11 квітня 2024 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 28 липня 2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 163).
До позовної заяви представник позивача також додав довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.164) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.165-189).
Крім того, до позовної заяви додано довідку про видані картки (а.с.162), з якої вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: 28 липня 2010 року №5577212906096915 термін дії 10/12; 29 грудня 2011 року №5577212303918141 термін дії 09/15; 25 березня 2013 року №4149437113047102 термін дії 05/16;22 травня 2014 року №5168755390738264 термін дії 01/18; 10 листопада 2014 року №5168742348582457 термін дії 03/18; 30 березня 2018 року №5168742217819147 термін дії 03/22; 09 вересня 2019 року №4149629386778187 термін дії 07/23.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 (а.с.160-161) вбачається, що по картці № НОМЕР_1 : 28 липня 2010 року зафіксовано страт карткового рахунку; 28 липня 2010 року встановлено кредитний ліміт 0.00 гривень; 28 липня 2010 року збільшено кредитний ліміт до 1000 гривень; 24 листопада 2010 року збільшено кредитний ліміт до 1200 гривень; 25 листопада 2010 року зменшено кредитний ліміт до 1200 гривень; 24 грудня 2010 року збільшено кредитний ліміт до 1400 гривень; 25 лютого 2011 року збільшено кредитний ліміт до 1600 гривень; 20 березня 2011 року збільшено кредитний ліміт до 1800 гривень; 25 квітня 2011 року збільшено кредитний ліміт до 2000 гривень; 27 травня 2011 року збільшено кредитний ліміт до 2400 гривень; 28 травня 2011 року зменшено кредитний ліміт до 2400 гривень; 25 червня 2011 року збільшено кредитний ліміт до 2800 гривень; 25 липня 2011 року збільшено кредитний ліміт до 3200 гривень; 19 вересня 2011 року збільшено кредитний ліміт до 3800 гривень; 28 лютого 2012 року зменшено кредитний ліміт до 2000 гривень; 13 лютого 2013 року збільшено кредитний ліміт до 2600 гривень; 29 березня 2013 року збільшено кредитний ліміт до 4000 гривень; 08 травня 2013 року збільшено кредитний ліміт до 4500 гривень; 09 травня 2013 року зменшено кредитний ліміт до 4500 гривень; 10 листопада 2014 року зменшено кредитний ліміт до 4500 гривень; 10 листопада 2014 року збільшено кредитний ліміт до 5400 гривень; 29 травня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 15000 гривень; 02 вересня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 20000 гривень; 13 жовтня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 25000 гривень; 09 вересня 2019 року збільшено кредитний ліміт до 30000 гривень; 18 березня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29950 гривень; 31 березня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 21 травня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 01 червня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 12 червня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 23 червня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 06 липня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 17 липня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 29420 гривень; 31 липня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 11 серпня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 25 серпня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 07 вересня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 23 вересня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 07 жовтня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 19 жовтня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 30 жовтня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 11 листопада 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 26 листопада 2020 року зменшено кредитний ліміт до 28450 гривень; 04 грудня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 0.00 гривень.
Однак відповідач не виконував умови договору, тобто не сплачував кожного місяця обов'язковий мінімальний платіж, у зв'язку з чим виникла заборгованість за наданим кредитом.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14 квітня 2021 року складає 35158 гривень 38 копійок (а.с. 136-159), в тому числі :
заборгованість за тілом кредита - 28059 гривень 08 копійок, в тому числі:
заборгованість за поточним тілом кредита - 0.00 гривень;
заборгованість за простроченим тілом кредита - 28059 гривень 08 копійок;
заборгованість за нарахованими відсотками - 0.00 гривень;
заборгованість за простроченими відсотками - 7099 гривень 30 копійок;
заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 0.00 гривень;
нарахована пеня - 0.00 гривень;
нараховано комісії - 0.00 гривень.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції послався на наступне.
В анкеті-заяві позичальника від 28 липня 2010 року, відсутні умови договору про встановлення порядку нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 липня 2010 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна CONTRACT» «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/,як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився відповідач ОСОБА_1 і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку та міг їх розуміти, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, про що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (28 липня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11 травня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
В той же час банком не надано відомостей, на яку саме суму заборгованості (в тому числі щомісячно) за кредитом нараховані проценти за його користування, тобто не зазначено тіло кредитної заборгованості.
Тож, оскільки позивач не ставить вимоги про стягнення поточної заборгованості, що у свою чергу не дає можливості стверджувати про правильність наданого до суду розрахунку, не зрозуміло як тіло кредиту може бути погашене, а всі інші платежі залишилися заборгованими. У разі погашення тіла кредиту, банк має право стягнути всі інші нарахування, але надати при цьому обґрунтовані докази нарахування заборгованості. Доказів погашення суми заборгованості (тіла) по кредиту, банком також не надано.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні за пропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З матеріалів справи убачається, що 28 липня 2010 року у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі "Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами у ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім'я", а також містить умови про базову відсоткову ставку 2,5% на місяць з розрахунку 360 днів у році, строки внесення щомісячних платежів - до 25 числа кожного місяця, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше розміру залишку заборгованості (а.с.33).
Отже, при зверненні до суду із цим позовом, банк довів наявність між сторонами суттєвих умов кредитного договору, а відтак правовідносин відповідно до тих зобов'язань, невиконання яких є предметом поданого позову.
Суд першої інстанції заяву-анкету з підписом відповідач та зазначенням процентів не дослідив та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення процентів.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за період заявлених вимог процентна ставка змінювалась, була менше погодженої, а також більше погодженої (з 28 липня 2010 року і до 12 квітня 2021 року).
Поряд з цим, анкета-заява, де міститься підпис відповідача, не містить умов, відповідно до яких банк має право змінювати процентну ставку в односторонньому порядку, або умов, відповідно до яких процентна ставка є змінювана, про що клієнт банку був обізнаний при укладенні договору.
Тобто фактично нарахування відсотків на всю суму заборгованості проводилося банком не у відповідності з умовами договору та зазначених в розрахунку банку підвищених процентних ставок.
Таким чином, починаючи з вересня 2014 року банком неправильно, в рахунок збільшення, розраховано суму відсотків за користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що оскільки заборгованість по процентам за користування кредитом з накопичувальним підсумком за період з 28 липня 2010 року до 30 серпня 2014 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 1227,96 грн., тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачеві всієї необхідної інформації щодо умов кредитування.
В анкеті-заяві позичальника від 28 липня 2010 рокуне визначено строк повернення кредиту, а тому виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, та з огляду на неповернення позичальником отриманої суми кредитних коштів, які ОСОБА_1 отримав та фактично користувався кредитним лімітом (кредитними коштами), що підтверджується рухом по картці (а.с. 66-119), АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту порушених прав, шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з позичальника заборгованості по тілу кредиту у розмірі 28059,08 грн є законною та обґрунтованою.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позову.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 2270 гривень, а за подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» - 3405 гривень.
Позов задоволено частково (стягнення заборгованості за тілом кредиту), що становить 83,3% (29287,34*100/35158,38) від загальної ціни позову, а отже, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1890,93 гривень, а за подачу апеляційної скарги - 2836,36 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2021 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 28 липня 2010 рокуу розмірі 28059,08 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором № б/н від 28 липня 2010 року у розмірі 1227,96 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму сплаченого судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1890,93 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2836,36 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 11 квітня 2024 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький